6. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину.

Поняття і види екстрадиції.

Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину – передача таких осіб однією державою (що запитується) на території якої вони знаходяться, іншій державі (що запитує), на території якої був вчинений злочин або громадянами якої вони є (ст. 10 КК)

1. Видача для виконання покарання.

2. Видача для притягнення до кримінальної відповідальності та відання до суду.

7. Тлумачення кримінального закону, його види.

Тлумачення закону – з ясування та визначення змісту кримінально-правової норми, тобто волі законодавця, відображеної у прийнятому ним законі з метою його точного застосування.

Види тлумачення:

І. за способом:

1. граматичне (філологічне) – з ясування змісту закону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних термінів і понять) із використанням правил граматики, орфографії і пунктуації;

2. логічне –застосування категорій логіки при з ясуванні змісту закону та обсягу його правової регламентації.

3. систематичне – з ясування змісту відповідного положення кримінального закону шляхом співставлення його з іншими положеннями даного чи будь-якого закону, визначення юридичної природи та місця цього положення в системі кримінального права, а інколи – і в усій національній правовій системі.

4. історичне – з ясування причин, які обумовили прийняття правової норми, мети, обстановки, в якій вона створювалась.

ІІ. за обсягом:

1. буквальне – з ясування змісту кримінально-правової норми у точній відповідності до тексту закону;

2. поширювальне – надання дії закону ширших меж, ніж це безпосередньо випливає з буквального тлумачення кримінально-правової норми, оскільки певні аспекти цього діяння розуміються контекстуально;

3. обмежене – надання дії закону вужчих меж, ніж це передбачає буквальний зміст певної кримінально-правової норми.

ІІІ. За суб єктом:

1. легальне (офіційне) – здійснюється органом державної влади, уповноваженими на те законом;

2. судове, яке поділяється на:

а) казуальне, що дається судами при розгляді конкретної кримінальної справи;

б) правозастосовне, що дається в рекомендаціях Пленуму Верховного Суду України з найбільш складних питань застосування КК;

в) наукове (доктринальне) – дається науковими і навчальними юридичними установами, окремими вченими і практиками в монографіях, підручниках, навчальних посібниках, статтях, науково-практичних коментарях, експертних висновках

Тема 3. Кримінальна відповідальність та її підстави.

План:

1. Поняття, ознаки і принципи кримінальної відповідальності.

2. Форми реалізації кримінальної відповідальності.

3. Підстави кримінальної відповідальності.

Нормативні акти та практика їх застосування.

Конституція України ( 67, 62. п. 22ст. 92).

Кримінальний кодекс України (ст.2)( гл..12, 13, 20,21, 22)

Кримінально процений кодекс України ( 17, 36, 46, 104, 108, 154, -1,155, 237, 405, 407, 447).

Виправно-трудовий кодекс України (ст. 12, 13).

Кодекс про шлюб і сім ю України (ст. 42)

Закон України Про меліцію від 20 грудня 1990р.( ст. 15)

Закон України Про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого 1992р.( ст. 8, 9, 9-1, 12).

Закон України Про посереднє ув язнення від 30 червня 1993р.( ст. 8).

Закон України Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі від 1 грудня 1994р.( ст. 3 ).

Закон України Про застосування амністії в Укаїні від 1 жовтня 1996 р. (ст. 3).

Закон України Про загальний військовий обов язок і військову службу в редакції від 18 червня 1999 р. ( ч. 5 ст.37.)

Закон України Про державну таємницю редакції від 21 вересня 1999 р. ( ст.23)

Закон України Про громадянства від 18 січня 2001 р.( п.2. ч. 5 ст .9, ч. 1 ст. 10).

Закон України Про біженців від 21 червня 2001 р.

Положення про депломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні.

Затверджене указом Презедента України від 10 червня 1993 р. № 198 (п.25).

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої ст. 80 Конституції України ( справа про депутатську недоторканість) № 9-рп/ 99 від 27 жовтня 1999р.

Постанова ПВС №9 від 1 листопада 1996 р. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя .

Постанова ПВС №92від 25 січня 1974 р. Про судову практику в кримінальних справах , які порушуються не інакше , як за скаргою потерпілого.

Монографії. посібники, лекції.

Брайнин Я.М. Уголовная ответствиность и ёё основания , - М, 1963 р.

Карпушин М.П., Курляндський В.И Уголовная ответствиность и состав преступления .-М., 1974р.

Наукові статті, тези, рецензії.

Мальков В.П. Суб єктив ые основания уголовной ответственность Государство и право.-1995.№1.

Мальков В.П. Основания уголовной ответственности Государство и право –1995.-№12.

1. Поняття, ознаки і принципи кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність - форма реалізації охоронних кримінально-правових відносин, пов"язаних з вимушеним зазнаванням особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених КК обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.

Ознаки кримінальної відповідальності:

- кримінальна відповідальність становить собою реальну взаємодію спеціальних органів держави і особи, визнаної винною у вчиненні злочину, внаслідок чого ця особа зазнає певних обмежень;

- кримінальна відповідальність - це вид державного примусу, що знаходить своє вираження насамперед в осуді злочинця і його діяння обвинувальним вироком суду, а також у покладенні на винного додаткових позбавлень і обмежень;

- вид і міра обмежень особистого або іншого характеру визначені тільки в кримінальному законі, перш за все у санкції статті КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

- зазнавання таких обмежень завжди носить вимушений, а не добровільний характер, оскільки їх застосування є обов"язком спеціально уповноважених органів держави;

- кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину, що виступає як підстава такої відповідальності.

Принципи кримінальної відповідальності:

- законності;

- винності;

- справедливості;

- гуманізму;

- рівності громадян перед законом.

2. Форми реалізації кримінальної відповідальності.

Форми реалізації кримінальної відповідальності:

1. Засудження винного виражене в обвинувальному вироці суду, не пов"язане з призначенням йому кримінального покарання (ч. 4 ст. 74 КК)

2. Засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри покарання, від реального відбування якого вона звільняється (ч. 1 ст. 75 КК)

3. Відбування призначеного винному судом покарання (найбільша типова форма)

Останні дві форми реалізації кримінальної відповідальності створюють у особи судимість як правовий наслідок засудження її до певної міри покарання.

3. Підстави кримінальної відповідальності.

Підстави кримінальної відповідальності - вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК.

Склад злочину - це єдина підстава кримінальної відповідальності, в межах якої можна виділити дві сторони:

Фактична сторона : вчинення в реальній дійсності суспільно небезпечного діяння;

Юридична сторона : передбачає також діяння в КК.

Підставою кримінальної відповідальності є встановлення судом певної відповідності фактичної і юридичної сторін вчиненого. Відсутність такої відповідності свідчить і про відсутність підстави кримінальної відповідальності, тобто складу злочину.

Кримінальна відповідальність як реакція держави на вчинення особою злочину, знаходить своє вираження у певному правозастосовному акті органу держави - обвинувальному вироку, в зв"язку з цим, розрізняють матеріальну і процесуальну підстави кримінальної відповідальності. Матеріальною підставою визнається злочин, а процесуальною - обвинувальний вирок. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частина 3 ст. 2 КК передбачає, що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Тема 4. Поняття злочину.

План:

1. Поняття злочину, його ознаки.

2. Відмінність злочину від правопорушення.

3. Класифікація злочинів.

Нормативні акти та практики їх застосування

Конституція України (ст.1-5, 8, 13, 15, 17, 19, 21-24, 34, 55-68, 92,111, 149).

Кримінальний кодекс України (ст 11 , 12)

Кримінально процений кодекс України (6, 17, 36, 46, 104, 108, 154, -1,155, 237, 405, 407, 447).

Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст.9, 28, 29, 51).

Постанова ПВС № 9 від 1листопада 1996 р. Про застосування Конституція України при здійсненні правосуддя .

Постанова ПВС № 7 від 30 травня 19967р. Про посилення судового захисту прав та свободу людини і громадянина .

Монографії. посібники, лекції.

Баккарна Чезаре О приступлении и наказании.- М., 1939 р.

Бачинин В.А. Философия права и приступления.- Харьков .: 1999 р.

Ковалев М.И. Понятия приступления по советскому уголовному праву- Свердловск, 1987.

Коржанський Н.И. Очерки теории уголовного права- Волгоград ,1992.

Кривошел ы П.К. Приступления-историческое иследование.-К,: 1993.

Кузнецова Н.Ф. Приступления и преступность- М.: Изд МІУ, 1969.

Прохоров В.С. Приступления и ответственность- Л.: - М.: ЛГУ, 1984.

Наукові статті, тези, рецензії.

Гувелев А. Малозначительность деяния как обстоятильство, искючающее производство по уголовному делу/ Т. Моск. ВШМ МВД СССР- 1978, В ып , 2 – С.104-109.

Дьяков С. Малозначительность деяния и уголовная ответственность Социалистическая законность .- 1980.- №7 , - С.30-31.

Криволапов Г.Г. Критерии розграничения преступления и простка Пр. Моск. ВШМ МВД- 1978.-В ып .3 – С.126-130.

Кузнецова М.Ф. Классификация преступлений Советское государство и право, 1967.№6.

Микитчик О. Загальне і відмінне у філосовському юридичному розумінні злочину Право України – 2001 - №9.

Шамохін В. Понятия преступления, не преставляющею большой общественной опасности Советскоя юстиция.- 1977-№24.-С.13-14.