- •§ 9. Принципи права
- •§ 10. Правовий звичай
- •Глава 1. Поняття і система юридичної науки
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної науки
- •§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
- •§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука
- •§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права
- •§ 2. Предмет теорії держави і права
- •§ 3. Функції теорії держави і права
- •§ 4. Метод теорії держави і права
- •§ 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
- •§ 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •§ 1. Основні теорії походження держави
- •§ 2. Загальні закономірності виникнення держави
- •§ 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
- •§ 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава
- •§ 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
- •§ 2. Поняття і ознаки держави
- •§ 3. Сутність держави
- •§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
- •§ 5. Функції держави
- •§ 6. Типологія держав
- •§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
- •Глава 5 держава у політичній системі суспільства
- •§ 1. Громадянське суспільство і держава
- •§ 2. Політична система суспільства і держава
- •§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
- •§ 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
- •§ 5. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави
- •§ 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
- •§ 2. Класифікація форм державного устрою
- •§ 3. Види форм державного (політичного) режиму
- •Глава 7 механізм і апарат держави
- •§ 1. Механізм держави
- •§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
- •§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
- •§ 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
- •§ 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
- •§ 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
- •§ 8. Професійна і державна служба.
- •§ 9. Служба в органах внутрішніх справ
- •Глава 8 державні органі влади в україні
- •§ 1. Вищий представницький орган державної влади
- •§ 2. Глава держави
- •§ 3. Вищий виконавчий орган влади
- •§ 4. Представницькі органи влади на місцях
- •§ 5. Виконавчі органи влади на місцях
- •§ 6. Судові органи влади
- •§ 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
- •§ 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
- •§ 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
- •Глава 9 соціальна правова держава
- •§ 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
- •§ 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
- •§ 3. Особа і держава
- •Глава 10 загальне вчення про демократію
- •§ 1. Поняття і ознаки демократії
- •§ 2. Функції і принципи демократії
- •§ 3. Форми та інститути демократії
- •§ 4. Демократія і самоврядування
- •§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність
- •§ 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
- •Глава 11 права людини і громадянина
- •§ 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
- •§ 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
- •§ 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
- •§ 4. Система обов'язків людини і громадянина
- •§ 5. Система прав дитини
- •§ 6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
- •§ 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
- •§ 8. Міжнародний захист прав людини
- •§ 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
- •Глава 12 основні теорії демократії
- •§ 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
- •§ 2. Теорія «плюралістичної демократії»
- •§ 3. Теорія елітарної демократії
- •§ 4. Теорія партисипаторної демократії
- •§ 5. Теорія корпоративної демократії
- •§ 6. Теорія «комп'ютерної демократії»
- •Глава 13 загальне вчення про право
- •§ 1. Термін «право»
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
- •§ 5. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 6. Поняття і ознаки права
- •§ 7. Сутність права
- •§ 8. Принципи права
- •§ 9. Функції права
- •§ 10. Цінність права
- •§ 11. Співвідношення права і закону
- •§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права
- •§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •Глава 14. Правова система держави і система права. Система законодавства і систематизація нормативно-правового матеріалу
- •§ 1. Поняття і структура правової системи
- •§ 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
- •§ 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
- •§ 4. Публічне і приватне право
- •§ 5. Галузь права
- •§ 6. Інститут і підгалузь права
- •§ 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
- •§ 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
- •§ 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
- •§10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
- •Глава 15 норми права у системі соціальних норм
- •§ 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
- •§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
- •§ 3. Норми-звичаї і норми права
- •§ 4. Корпоративні норми і норми права
- •§ 5. Поняття і ознаки норми права
- •§ 6. Види норм права
- •§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •§ 8. Структура норми права і норми-розпорядження
- •§ 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
- •§10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
- •Глава 16 правотворчість
- •§ 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
- •§ 2. Принципи і функції правотворчості
- •§ 3. Стадії правотворчого процесу
- •§ 4. Види і форми правотворчості держави
- •§ 5. Види правотворчості громадянського суспільства
- •§ 6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
- •§ 7. Юридичні джерела (форми) права
- •Глава 17. Правовий акт. Нормативно-правовий акт. Міжнародний договір
- •§ 1. Правовий акт
- •§ 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
- •§ 3. Види нормативно-правових актів
- •§ 4. Поняття і ознаки закону
- •§ 5. Законодавчий процес
- •§ 6. Види законів
- •§ 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
- •§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі
- •§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
- •§ 10. Поняття л/дзаконного нормативно-правового акта.
- •§11. Відомчий акт
- •§ 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
- •§ 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
- •§ 14. Міжнародний договір
- •Глава 18 правовідносини. Юридичні факти
- •§ 1. Поняття та ознаки правовідносин
- •§ 2. Склад (структура) правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносини
- •§ 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
- •§ 5. Суб'єкти правовідносин
- •§ 7. Правосуб'єктність юридичних осіб
- •§ 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності
- •§ 9. Об'єкти правовідносин
- •§ 10. Види правовідносин
- •§11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
- •§12. Презумпції
- •§ 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
- •19 Правовий статус особи, народу, держави
- •§ 1. Правовий статус особи
- •§ 2. Правовий статус народу
- •§ 3. Правовий статус держави
- •Глава 20 реалізація норм права. Правозастосування
- •§ 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття і ознаки правозастосування
- •§ 3. Основні стадії застосування норм права
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
- •§ 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
- •§ 6. Види актів застосування норм права
- •§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
- •Глава 21 тлумачення норм права
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права
- •§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права
- •§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами
- •§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
- •§ 5. Акт тлумачення норм права
- •Глава 22. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
- •§ 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
- •§ 3. Склад і види правомірної поведінки
- •§ 4. Поняття і ознаки правопорушення
- •§ 5. Склад правопорушення
- •§ 6. Види правопорушень. Правопорушність
- •§ 7. Зловживання правом
- •Глава 23 юридична відповідальність
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
- •§ 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
- •§ 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
- •§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
- •Глава 24 законність. Правопорядок
- •§ 1. Поняття законності
- •§ 2. Принципи законності
- •§ 3. Вимоги законності
- •§ 4. Гарантії законності
- •§ 5. Поняття правопорядку
- •§ 6. Функції та принципи правопорядку
- •§ 7. Державна дисципліна
- •Глава 25 правосвідомість. Правова культура
- •§ 1. Поняття і структура правосвідомості
- •§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності
- •§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
- •§ 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
- •§ 5. Правова культура суспільства
- •§ 6. Правова культура особи
- •§ 7. Професійна правова культура
- •§ 8. Структура правової культури суспільства
- •§ 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
- •Глава 26 правове виховання. Правовий всеобуч
- •§ 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
- •§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
- •§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
- •§ 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
- •Глава 27 правове регулювання і його механізм. Юридична техніка
- •§ 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
- •§ 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
- •§ 3, Види, способи і типи правового регулювання
- •§ 4. Механізм правового регулювання
- •§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
- •§ 6. Стадії механізму правового регулювання
- •§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
- •§ 8. Юридична техніка
- •Глава 28. Предмет загального порівняльного правознавства. Поняття типу і типології правових систем світу
- •§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
- •§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи
- •§ 3. Класифікація правових систем світу
- •§ 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу
- •§ 5. Місце правової системи України
- •Глава 29 романс-германський тип правової системи
- •§ 1. Поняття романо-германського типу правової системи
- •§ 2. Формування романо-германського типу правової системи
- •§ 3. Система права та її структура
- •§ 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
- •§ 5. Делегована правотворчість
- •§ 6. Правотворчість суб'єктів федерації
- •§ 7. Правовий звичай
- •§ 8. Правова доктрина
- •§ 9. Принципи права
- •§ 10. Роль судової практики
- •§11. Кодификація
- •Глава 30 англо-американський тип правової системи
- •§ 1. Поняття англо-американського типу правової системи
- •§ 2. Загальне право Англії
- •§ 3. Право справедливості
- •§ 4. Судовий прецедент у системі джерела права
- •§ 5. Правовий звичай
- •§ 6. Правова доктрина
- •§ 7. Принципи права
- •§ 8. Система англійського права
- •§ 9. Норма права
- •§10. Дія прецедентно'! норми в часі та просторі
- •§ 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
- •§ 12. Делегована правотворчість Англії
- •§ 13. Юридична термінологія країн загального права
- •§ 14. Судова система Англії
- •§ 1. Вплив англійського права на становлення правової системи сша
- •§ 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
- •§ 3. Судова система сша
- •§ 1. Своєрідність правової системи Шотландії
- •§ 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
- •§ 3. Основні риси правової системи Канади
- •§ 4. Особливості правової системи Австралії
- •§ 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
- •Глава 31 змішаний (гібридний) тип правової системи
- •§ 1. Поняття змішаного типу правової системи
- •§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
- •§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
- •§ 4. Система права. Кодифікація
- •§ 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
- •§ 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
- •§ 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
- •Глава 32 релігійно-традиційний тип правової системи
- •1.1. Мусульманське право
- •§ 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
- •§ 2. Поняття мусульманського права
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
- •§ 4. Джерела мусульманського права
- •§ 5. Система мусульманського права та її структура
- •§ 6. Норма мусульманського права
- •§ 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
- •§ 8. Мусульмансько-правова доктрина
- •§ 9. Принципи права
- •§ 10. Правовий звичай
- •§ 11. Закон. Кодифікація
- •§ 12. Особливості судової системи
- •1.2. Індуське право
- •§ 1. Поняття індуського права
- •§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
- •§ 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
- •§ 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
- •§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
- •2.1. Китайське право
- •§ 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
- •§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
- •§ 3. Джерела права
- •§ 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права
- •§ 5. Система права. Норма права
- •§ 6. Кодифікація
- •2.2. Японське право
- •§ 1. Поняття японського права і особливості його формування
- •§ 2. Джерела права сучасної Японії
- •§ 3. Система права сучасної Японії
- •§ 4. Закон. Кодифікація
- •3.3. Звичаєве право африки і мадагаскару
- •§ 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
- •§ 2. Основні риси звичаєвого права
- •§ 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
- •§ 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
§ 4. Механізм правового регулювання
Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регулювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різних елементів правової системи, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.
Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:
1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економічним, етичним та іншим видами механізму соціального регулювання, переплітається з ними.
2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:
— засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);
— способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);
— форми (використання, виконання, додержання, застосування).
3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що перебувають у взаємозв 'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годинний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконуваних ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.
ш
>>>499>>>
4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулювання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні їх «роботи». Від механізму залежать ефективність правового регулювання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.
5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві.
§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
Механізм правового регулювання складають елементи, обов'язкові на окремих його стадіях:
1) принципи права, норми права, нетипові правові розпорядження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормативно-правових актах;
2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);
3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;
4) акти застосування норм права.
Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.
Розглянемо коротко кожний з елементів.
1. Норма права в механізмі правового регулювання.
Норма права — це споконвічний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання.
Норма права являє собою загальне обов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки.
Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулювання полягає в тому, щоб:
>>>500>>>
а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою Дію;
б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин;
в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;
г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'язку між собою, а також державно-примусові заході, що застосовуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.
Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобов'язаних осіб.
Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права.
Характер регулюючого впливу нормативної основи механізму правового регулювання залежить від того, як впливає право: шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволяння чи заборони.
Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість.
Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-правових актів полягають головним чином у тому, щоб увести в правову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.
До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлумачення.
Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не містять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує однакове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіткість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.
2. Правовідносини у механізмі правового врегулювання.
Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юри-
>>>501>>>
дичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання.
Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальності (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті якого складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охоронні, активні чи пасивні.
Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переведення загальних розпоряджень норм права в суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють досягти виконання їх волі, задоволення інтересів.
При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що складають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії.
Правовідносини в механізмі правового регулювання виконують такі функції:
а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент;
б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть додержуватися особи;
в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціальних юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності.
Таким чином, правовідносини в механізмі правового регулювання — це засіб «переведення» загальних розпоряджень юридичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для даних суб'єктів.
3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.
Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків — це фактична поведінка суб'єктів правовідносин, повязана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.
>>>502>>>
Можливі два результати реагування на правове регулювання:
• активний — вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);
• пасивний — утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіллю).
Якщо активними діями реалізуються права — має місце використання правових норм.
Якщо активними діями реалізуються обов'язки — має місце виконання правових норм.
Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення — має місце додержання норм права. Наприклад, норми кримінального права реалізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій.
Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючого правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету.
4. Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання.
У процесі правового регулювання можлива (але не обов'язкова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні державно-владного акта — акта застосування норм права, який забезпечує виникнення, зміну або припинення правових відносин. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних органів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя).
Акти застосування норм права мають форму рішень, розпоряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загальні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізуються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово.
Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання використовуються в таких випадках:
1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими
>>>503>>>
особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адміністрації;
2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться протиправне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридична відповідальність, передбачена нормами права за їх порушення, тобто встановлюється персональна відповідальність правопорушників.
У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.