2. Ґрунт як регулятор чисельності, складу і структури біоценозів

Основною формою прояву цієї функції є дія факторів ґрунту на формування конкретної консортивної структури біоценозів. Багатьма вченими доведено, що у консортивних зв’язках різних організмів перша роль належить вищим рослинам, а просторове поширення цих рослин, і особливо їх кореневих систем, значною мірою визначається динамікою властивостей і режимів ґрунтів.

Так у межах будь-якого біоценозу до коренів різного виду рослин приурочені специфічні комплекси ґрунтових організмів: гриби мікоризи, ризосферні бактерії, фітофаги-нематоди, комахи та інші. Ця приуроченість до кореневих систем рослин ґрунтових організмів чітко проявляється в аридних умовах, де корені найбільш розвиваються на ділянках ґрунту з високим вмістом вологи. Від цього залежить різноманітність поширення мікроорганізмів і тварин, що населяють ґрунт.

Крім того, встановлено зв'язок розселення безхребетних ґрунту з окремими його властивостями. Так чисельність і диференціація хілопод, павуків, дощових червів залежить від маси лісової підстилки та степової повсті, а дротяників і молюсків – від реакції ґрунтового розчину.

Ґрунт регулює чисельність насіння, яке потрапляє щороку на його поверхню і тим самим впливає на склад біоценозів. Насіння, що потрапляє у ґрунт проростає не все. Це залежить від водного, повітряного, температурного і поживного режимів, від рН ґрунтового розчину, вмісту токсичних речовин тощо. Насіння багатьох видів рослин природної флори мають тривалий період спокою і ґрунт впливає на тривалість збереження життєздатності його зародка. Так систематичний обробіток ґрунту (оранка, культивація, боронування тощо) прискорює проростання насіння деяких бур’янів, які мають тверду насінну шкірку.

При освоєнні цілинних земель і внесенні добрив суттєво змінюються всі режими ґрунту, що певною мірою відбивається на прояві функції, яку ми розглядаємо. Так у дослідах Мішустіна і Перцевської (1954) в окультурених ґрунтах спостерігався інтенсивний розвиток термофільних мікроорганізмів.

Термофіли, як відомо, не характерні для природних середовищ з низькою та середньою температурою. Інтенсивний розвиток їх приурочений до субстратів з високою температурою. Тому цілинні землі містять їх дуже мало. В цих умовах термофіли зберігаються у латентному стані або розмножуються дуже слабко. Після внесення у ґрунт органічних добрив (гній, компост, торф) температура середовища підвищується і розмноження цих мікроорганізмів збільшується. У північних широтах, де у низькородючі ґрунти вносять високі дози органічних добрив, чисельність термофільних мікроорганізмів значно більша, ніж у ґрунтах південних широт.

3. Зміна складу і властивостей ґрунту як пусковий механізм деяких сукцесій

Ця функція проявляється у зміні біоценозів внаслідок зміни одного чи кількох факторів ґрунтоутворення, які викликають еволюційні зміни будови, складу і властивостей ґрунту. Такі зміни відбуваються при засоленні ґрунту, при зниженні або піднятті рівня ґрунтових вод, при забрудненні ґрунтів викидами промислових підприємств, відходами тваринницьких ферм, продуктами хімічної промисловості і таке інше.

Так при заболочуванні ділянки хвойного лісу у тайгово-лісовій області відбувається послідовна заміна ялинового лісу сосново-сфагновим болотним комплексом (Нікітін, 1986). В міру наростання заболочуваності ґрунту спостерігається закономірна зміна фітоценозів. При цьому виявлено такий сукцесійний ряд: ялинник квасеницевий – ялинник чорничник – ялинник довгомохово-сфагновий – сосняк сфагновий – сфагнове болото з карликовою сосною.

При засоленні ґрунту у складі фітоценозу на цій ділянці збільшується кількість видів рослин-галофітів.

У природі виявлено й інші форми прояву цієї функції. Так академік М.С. Гіляров (1968) вказує на те, що ґрунтові фітофаги часто виступають як фактор, який зумовлює сукцесії рослинного покриву. Він наводить приклад як у степу діяльність шкідників кореневих систем приводить до загибелі деяких рослин, а звільнену територію заселяють інші види цієї асоціації. У результаті має місце постійна зміна дрібних фітоценотичних комплексів в межах одного біогеоценозу. Крім того, діяльність ґрунтових фітофагів може викликати сукцесії трав’янистих асоціацій в цілому. Так знищення дернини злаків на луках в зоні соснових лісів личинками деяких комах зумовлює розростання мохового покриву і навіть заболочування ділянки (М.Р. Якушев, 1941).