- •1. Професіограма слідчого органів прокуратури
- •2. Інформаційно-пошукові слідчі дії
- •3. Комунікативні слідчі дії
- •1. Підготовленість
- •2. Раптовість
- •3. Несподіваність інформації, яка повідомляється
- •4. Упевненість викладення фактів та сила морально-емоційного впливу особи, яка їх повідомляє
- •5. Урахування сутності стосунків, що раніш існували між учасниками
- •6. Вольові якості та психологічна активність слідчого
- •4. Інформаційно-комунікативні слідчі дії
2. Інформаційно-пошукові слідчі дії
Інформаційно-пошукові-група слідчих дій, які мають в основі пізнавальну та конструктивну діяльність. До них належать: огляд місця події, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події.
А. Психологічні чинники огляду місця події
Огляд місця події-це першочергова слідча дія, яка має на меті знаходження слідів злочину та інших речових доказів, виявлення обстановки події, а також інших обставин, що мають значення для розслідуваної справи. Окремі різновиди огляду диференціюються залежно від спрямованості пошукових дій. Зокрема, різновидами огляду є огляд місця події, місцевості, приміщень, предметів, документів, поштово-телеграфної кореспонденції, зовнішній огляд трупа тощо.
При огляді місця події, окрім збирання інформації, складається уявлення про психологічне тло події, тобто слідчий з'ясовує, за яких умов відбувалась подія і як діяли її учасники. Іншими словами, виконуючи огляд (бажано за умов, аналогічних події), слідчий помішує себе не тільки в просторову, а й у психологічну атмосферу злочину.
Емоційний, напружений характер огляду місця події зумовлений, принаймні, п'ятьма причинами: 1) невизначеністю слідчої ситуації (дефіцит або ж безсистемна надмірність інформації); 2) дефіцитом часу — плинність подій може призвести до втрати первинної інформації; 3) негативним емоційним тлом злочину як негативної соціально оцінюваної та індивідуально сприйманої події; 4) підвищеним почуттям відповідальності при прийнятті рішень; 5) можливою присутністю сторонніх на місці події.
Після одержання інформації про злочин слідчий виконує організаційну діяльність, що складається з формування технічної та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи. Цьому повинна бути приділена особлива увага, оскільки оптимальне поєднання психологічної сумісності членів групи, вмілий розподіл ролей, заснований на поєднанні професійних знань, досвіду та особистих якостей сприяють ефективному вирішенню завдання.
Суттєвого опрацювання вимагає і питання про відбір відповідних спеціалістів. Так, готуючись до огляду магазину, у якому вчинено крадіжку, слідчий включає до групи експерта-криміналіста, співробітників карного розшуку, провідника з собакою, понятих, дільничного інспектора міліції, психолога, тощо. Для огляду місця події при насильницьких злочинах до групи підключаються (за наявності трупа) — судово-медичний експерт, при подіях на транспорті — співробітники ДАІ, представники транспортних підприємств.
Головною організаційно-тактичною формою взаємодії слідчого та представника органу дізнання на початкових і подальших етапах розслідування (у тому числі й при огляді місця події) є розподіл функцій — слідчий безпосередньо виконує огляд, відшукує та закріплює докази, а оперативний співробітник провадить комплекс оперативно-розшукових дій, забезпечуючи умови якісного огляду та усього розслідування. Важливими моментами підготовки оперативно-слідчої групи є чітке визначення слідчим мети огляду, координація дій учасників, створення атмосфери ділового співробітництва, ініціативності та творчості.
На наступному етапі огляду відбувається відокремлення певних допоміжних вузлів на місці події — сліди насильства на трупі, пошкоджений сейф, розбите скло, забуте знаряддя злочину, відбитки слідів. Ці вузли є основою побудови контуру злочину. Вирішення психологічно важливого завдання — визначення якомога більше допоміжних вузлів — забезпечується динамікою та вибірковістю спостережливості співробітника.
Необхідно пам'ятати, що виділення смислових та допоміжних вузлів відбувається під кутом зору домінуючої у слідчого первинної версії (далеко не завжди вірної). Упорядкування одержаної інформації за допомогою аналітико-синтетичної реконструктивної діяльності призводить до форму-вання різнобічних слідчих версій.
Під час огляду місця події можуть бути одержані відомості про професійні вміння та навички, індивідуальний «почерк» (стереотип дій), професійну, вікову, статеву приналежність злочинця. Наприклад, сліди руйнування замків та розрізання металу за допомогою «фомки», «гусячих лапок», «балерини» вказують на спеціалізацію, хист та злочинний досвід; специфіка вузлів на мотузці, котрою було обв'язано труп, може відповідати певним професійним умінням; акуратність та впевненість при розчленуванні трупа співвідносить це явище із можливою спеціалізацією в медико-біологічному напрямі; труп, який знаходиться у зашитому, а не зав'язаному мішку, наводить на роздуми про вчинення злочину жінкою або кравцем.
У процесі огляду місця події висвічуються так звані «супроводжуючі» особливості та звички злочинця: вживання алкоголю, прихильність до певного сорту сигарет, спосіб їх гасіння та прикушування, кількість недопалків вказують на емоційний стан хвилювання та чекання.
Існують деякі ознаки, що допомагають із певною вірогідністю дійти висновку про статеву або вікову приналежність злочинця. Так, за даними спостережень встановлено, що жінки, як правило, прикривають жертву або повністю, або тільки голову. Жінки та підлітки спричиняють жертві значно більше ушкоджень, аніж це потрібно для позбавлення життя, при використанні вогнепальної зброї використовують весь набій. Нерідко жінки попередньо паралізують здатність жертви захищатись (обливають окропом, лугом, кислотою).
Досить часто при огляді місця події виникає питання про розмежування вчинення вбивства, самогубства або нещасного випадку. Так, для ознак вчинення самогубства типовими є: падіння у глибоке водоймище; падіння із значної висоти; вибір міцної опори для прив'язування мотузки; сліди від колін та рук на грунті залізничного полотна; застосування медикаментів із явними сильнодіючими властивостями; наявність віялоподібних, декількох колотих ран біля серця; наявність на горлянці багатьох подряпин, неглибоких надрізів; попереднє оголення місця ушкодження.
Певний висновок про види діяльності та психічні стани злочинця можна зробити під час огляду місця події на основі вивчення слідів ніг, зокрема, будови стежки слідів на місці злочину, глибини та профілю слідових відбитків. Наприклад, у більшості людей, які займаються перенесенням вантажів, виробляється спосіб ходіння, що забезпечує рівновагу, стійкість. Це досягається скороченням довжини кроку, ширшою розстановкою ніг та паралельним розміщенням обох ступней на поверхні грунту. Така хода типова також для моряків-професіоналів. Паралельне розміщення ступней при скороченому кроці може свідчити про те, що сліди залишені робітником-висотником, муляром, покрівельником. Скорочений крок спостерігається у мисливців. Особи, що давно служать у Збройних силах, займаються землеустроєм, залізничники звичайно мають широкий крок. Відомо, що особи — вихідці з гористих, пересічених місцевостей мають скорочений крок, а ті, що живуть на рівнині, — вільні, широкі кроки. Спортсменам, танцюристам притаманний крок, який починається з упору на носок з подальшим перенесенням ваги тіла на п'яту. Але якщо ми спостерігаємо слідові відбитки, що відповідають скороченому кроку із вираженою носковою частиною, можна припустити обережне підкрадання.
Для спокійного емоційного стану характерні зберігання загального напряму руху, подолання перешкод. У схвильованому емоційному стані людина йде, не вибираючи дороги, відстань між кроками нерівна, напрям руху не витримується.
Інформація про емоційний або патопсихологічний стан злочинця одержується також із загальних реакцій поведінки. Приміром, про певні відхилення у стані психіки можна робити висновки на підставі наявності невмотивованих поранень на тілі жертви, при розчленуванні трупа без намагання його приховати, демонстративності залишення відбитків пальців, написів, надзвичайній витонченості дій у поєднанні з наявними прорахунками та відсутністю маскування.
Таким чином, огляд місця події — слідча дія, яка дозволяє одержати значущу доказову інформацію щодо події злочину, виявити особливості психічного стану та особистості злочинця, які визначають розвиток подій, і на грунті цього виробити ефективні слідчі версії, що визначають весь подальший хід розслідування. Як показують матеріали конкретних кримінальних справ, значну кількість злочинів розкрито «по гарячих слідах» саме на основі результатів, одержаних при огляді місця події.
Б. Психологічна суть пред'явлення для впізнання
Сприймаючи будь-які об'єкти (інших людей, тварин, речі, предмети, явища), людина зберігає у пам'яті їх уявні образи, а потім, за умов пред'явлення аналогічних об'єктів, зіставляє їх за окремими ознаками та особливостями із засвоєними образами. В основі впізнання лежить здатність особистості не згадувати, а впізнавати той об'єкт, який раніше сприймався та запам'ятався.
Об'єкт може сприйматися безпосередньо або опосередковано (наприклад, за фотографічним зображенням), у цілому або за окремими ознаками (наприклад, свідок не бачив злочинця, а лише чув його голос; сприймалась не вся людина, а лише окрема частина її тіла).
У ситуаціях, що пов'язані з учиненим злочином, свідки і потерпілі звичайно сприймають зовнішність та дії злочинця, його фізичні, вікові, національні, статеві ознаки. При запам'ятовуванні та наступному мисленому відтворенні під час упізнання за основу формування образу відбираються не усі, а лише так звані опорні ознаки: вік, зріст, будова тіла, риси обличчя, рухи, мова. Досить часто особи, що впізнають, орієнтуються на деякі ознаки оформлення зовнішності: одяг, зачіску, прикраси, однак надійність іден-тифікації у таких випадках значно нижча. Велике значення для впізнання має відокремлення як опорних ознак індивідуальних особливостей зовнішності об'єкта так званих особливих прикмет: шрамів, каліцтв, фізичних вад, функціональних відхилень, татуювань.
На процес запам'ятовування та відтворення (впізнання) впливають професійні знання та навички — кравець орієнтується на фасон, крій, характеристику одягу; художник, фотограф — на пропорції тіла, риси обличчя; інженер — на технічні об'єкти, що ними користувалась особа, яку спостерігали.
Дуже важливим у процедурі впізнання є поведінка його учасників. Іншими словами, особа, яка проводить впізнання, повинна пильно спостерігати за всіма учасниками цієї слідчої дії, воднораз, контролюючи власну поведінку. Треба фіксувати ознаки, які вказують на побоювання злочинця бути впізнаним, його наміри утруднити або зірвати впізнання. Ці ознаки мають оперативно-тактичне, а у деяких випадках і доказове значення. Наприклад, злочинець умисно, із метою маскування намагається змінити зовнішність, поведінку, ракурс спостереження, характеристики мовлення, голосу, жестикуляцію, позу, рухи тіла. Нерідко трапляються випадки, коли звинувачений виявляє готовність впізнати своїх співучасників, потерпілих. У цьому разі слідчий може знайти ознаки, що свідчать про бажання, готовність до проведення упізнання або, навпаки, про намір викривити його результати. Наприклад, звинувачений побачив співучасника серед пред'явлених осіб, відокремив його поглядом, а потім заявив, що нікого не впізнав. У цій ситуації можливий також неконтрольований обмін інформацією за допомогою знаків і жестів.
На початку впізнання треба переконатись, що існуючі умови (освітлення, видимість) дозволяють розрізняти ознаки. Не слід квапити особу з висновками. Спостереження за її поведінкою дає змогу визначити ступінь достовірності впізнання: а) за фіксацією, затримкою погляду, рухами тіла, незакінченими жестами; б) за мовними характеристиками («Упевнено упізнав», «Відразу ж упізнав», «Можливо, це він», «Він чимось схожий» тощо). Розгубленість, збентеження, невпевненість мови та пове-дінкі особи свідчать про низьку надійність упізнання.
Особа, яка проводить упізнання, повинна поводитись максимально нейтрально, контролювати власні невербальні прояви, щоб виключити можливість психологічного впливу на учасників. Для цього слід старанно стримувати емоційні прояви та жестикулювання, міміку, мовлення. Категорично недопустимі навідні запитання, підказки.
В. Урахування психологічних чинників відтворення обстановки і обставин події
Відтворення обстановки і обставин події належить до самостійних слідчих дій і полягає у проведенні досліджень із метою одержання та перевірки доказів, перевірки та оцінювання слідчих версій про можливі факти, що мають значення для розслідування злочину. Звичайно ж, тотожного стану об'єктів, явищ, дій (тим більше психологічного стану) при відтворенні до-сягти ніколи не вдається, йдеться про більш-менш наближене уподоблення.
Різновиди відтворення залежать від його мети і класифікуються таким чином:
-
встановлення можливості сприймання певного факту, явища;
-
встановлення можливості виконання певної дії;
-
встановлення можливості існування певного факту або ж явища;
-
встановлення механізму події або її елементів;
-
встановлення часу, необхідного для виконання тих чи інших дій.
Відтворення — дійовий засіб психологічного впливу на його учасників, оскільки одержані результати досить часто наочно та грунтовно свідчать про можливість або неможливість певного явища, події, а спростувати їх підозрюваному, звинуваченому буває вкрай важко. Більшість різновидів розглядуваної слідчої дії є дослідженням та оцінкою тих чи інших можливостей особистості: сприйняти факт, явище в певних умовах (побачити, почути, відчути запах, визначити температуру тощо) в повному чи частковому обсязі; виконати певні дії (підняти та перенести вантаж, проникнути кудись, подолати перешкоди, відстані тощо). Крім того, перевіряються навички та вміння (відімкнути замок, змайструвати кліше, виготовити печатку чи гроші тощо).
Усвідомивши необхідність проведення відтворення, слідчий зобов'язаний урахувати певні умови, які полягають у тому, що: а) відтворюватися або моделюватися може матеріальна обстановка, максимально подібна до тої, в якій відбувалась подія; б) відтворюватися (моделюватися) можуть суб'єктивні, психологічні фактори; в) моделюватися можуть суто досліджувані дії.
Проведення експерименту на тому ж місці, де було вчинено злочин, дозволяє з високою точністю відтворити умови, актуалізувати головні та другорядні асоціативні зв'язки учасників. Можливі випадки, при яких проведення відтворення на місці події необов'язкове, наприклад, при перевірці професійних навичок звинуваченого.
При відтворенні дозволяється використовувати як справжні, так і подібні предмети, знаряддя, матеріали. Проте справжні об'єкти завжди мають більш сильний психологічний вплив на учасника експерименту, чим досягаються набагато достовірніші результати.
Таким чином, основою розглянутих інформаційно-пошукових слідчих дій є пізнавальна діяльність. Цілком закономірно, що одержання будь-якого виду інформації, навіть за відсутності безпосереднього міжособистісного спіл-кування, все ж відбувається в умовах спілкування опосередкованого, в умовах комунікації. Тим часом огляд місця події, впізнання, відтворення обстановки і обставин події, перш за все, спрямовані не стільки на реалізацію впливу, скільки на одержання значущої для кримінальної справи інформації, грунтуючись на якій і відбувається безпосередній вплив на учасників розслідування.