- •1. Теоретичні основи витрат виробництва 5
- •2. Особливості обліку витрат виробництва 33
- •3. Охорона праці при роботі на пк 50
- •1. Теоретичні основи витрат виробництва
- •1.1. Загальна характеристика витрат і аналіз п(с)бо 16
- •1.2. Класифікація витрат виробництва і собівартості продукції
- •1.3. Характеристика методів обліку витрат та методів калькулювання собівартості продукції
- •1. Витрати операційної діяльності
- •2. Особливості обліку витрат виробництва
- •2.1. Облік незавершеного виробництва
- •2.2. Управління витратами і собівартістю продукції
- •2.3. Облік виробничих витрат в системі рахунків
- •3. Охорона праці при роботі на пк
- •3.1. Загальні питання охорони праці
- •3.2. Вимоги техніки безпеки перед виконанням роботи:
- •3.3. Протипожежний захист
- •3.4. Вимоги безпеки в аварійній ситуації
- •Висновки
- •Список використаних джерел
1. Витрати операційної діяльності
По дебету рахунків |
По кредиту рахунків № |
Різні суми показані в інших ж/о |
Разом за місяць |
|||||||||
13 |
20 |
22 |
23 |
24 |
25 |
39 |
65 |
66 |
91 |
|||
23 "Виробництво" |
200 |
800 |
|
|
327,5 |
|
|
918,8 |
2450 |
1685 |
215 |
13796,3 |
91 "Загальновиробничі витрати" |
700 |
200 |
400 |
|
|
|
|
105 |
280 |
|
|
1685 |
24 "Брак у виробництві" |
|
70 |
|
100 |
|
20 |
|
37,5 |
100 |
|
|
327,5 |
25 "Напівфабрикати" |
|
|
|
337 |
|
|
|
|
|
|
|
337 |
Разом по рахунках 23, 24, 25,91 |
900 |
8270 |
400 |
437 |
327,5 |
20 |
|
1061,3 |
2830 |
1685 |
215 |
16145,8 |
Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.
При використанні позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості всі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, в яких проставляється порядковий номер замовлення. Загальновиробничі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.
Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх витрат, зібраних в картці обліку витрат по конкретному замовленню від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.
Попередільний метод обліку витрат (від слова переділ – певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий до використання чи продажу) на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі. Наприклад, в нафтопереробній, хімічній, сталеплавильній, харчовій, цукровій промисловості тощо.
Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується в серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожного зразка продукції), наприклад: випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, цукерок, соку, пива, фармацевтичних препаратів, взуття, одягу, виробництво цукру тощо.
Змішаний метод використовується, в основному, в серійних автоматизованих і роботизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик. Наприклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп'ютерів, автомобілів та іншої продукції. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт – попередільний.
Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів, що використовуються на виробництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.
При виборі позамовного методу обліку витрат на виробництво повинна виконуватись одна з наступних умов:
-
кожний зразок або партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлюються від інших зразків або інших партій зразків готової продукції;
-
кожний зразок або партія ідентичних зразків готової продукції виконується за технічним замовленням або безпосередньо за завданням замовника;
-
випускається відносно невелика кількість продукції;
-
виготовлення кожного зразка партії ідентичних зразків готової продукції потребує значних витрат.
Основним моментом при використанні позамовного методу обліку цитрат на виробництво є необхідність точного обліку і відокремлення витрат за яким-небудь одним замовленням (роботою) від витрат за іншими замовленнями (роботами).
У випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повністю піднесені до окремого замовлення (роботи) або до декількох з них, тобто облік ведеться тільки по виробництву в цілому, а не за окремими замовленнями – використовується Попередільний метод або комбінація позамовного і попередільного методів.
Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, виготовлених протягом цього звітного періоду.
Попередільний метод має два варіанти: однопередільний (простий) та багатопередільний.
При застосуванні однопередільного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції складає одне ціле, наприклад, хлібовипікання тощо.
Багатопередільний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.
Нормативний метод калькулювання є попродуктним (повиробним), який відрізняється технікою калькуляційних розрахунків. При нормативному методі складають нормативну калькуляцію за діючими виробничими нормами. Враховується технологія виробництва, проходження деталей по окремих операціях обробки, карта комплектування деталей у вузли і готовий виріб.
В нормативному методі цінним є не методика розрахунку собівартості продукції, а можливість контролю за формуванням собівартості на основі документування відхилень і змін норм [12, 261].
При співставленні фактичних витрат на виробництво на одиницю продукції з стандартними (нормативними) витратами створюється система контролю.
Виробничі поточні витрати – це всі витрати при здійсненні технологічного процесу виготовлення продукції (робіт, послуг) за калькуляційний період:
ПТв = MB + ВОП + ВСЗ + А + Ін,
де ПТв – поточні виробничі витрати за калькуляційний період; MB – матеріальні витрати; ВОП – витрати на оплату праці; ВСЗ – витрати на соціальні заходи; А – амортизація; Ін – інші виробничі операційні витрати.
За місцем виникнення поточні виробничі витрати формуються за окремими структурними підрозділами і службами
ПТв = BOB + ДП + ВУО + ЗВ + БВ,
де BOB – витрати основного виробництва за центрами витрат видами продукції, робіт, послуг; ДП – вартість послуг допоміжних виробництв; ВУО – витрати на утримання та експлуатацію устаткування; ЗВ – загальновиробничі витрати; БВ – брак виробництва.
Загальні витрати на продукцію (роботи, послуги) підприємства, що є об'єктами його господарської діяльності визначаються як сукупні виробничі витрати основних, допоміжних та обслуговуючих структурних підрозділів
ЗВ = ВВ + ВД + ВО,
де ЗВ – загальні витрати за центром витрат, що є кінцевим структурним підрозділом по виготовленню об'єктів господарської діяльності підприємства; ВВ – виробничі витрати, які безпосередньо формувались за центрами витрат і відповідальності основного структурного підрозділу, що є кінцевим структурним підрозділом по виготовленню об'єктів господарської діяльності підприємства; ВД – виробничі витрати, які безпосередньо формувались за центрами витрат і відповідальності в допоміжних структурних підрозділів для основного структурного підрозділу, що є кінцевим структурним підрозділом по виготовленню об'єктів господарської діяльності підприємства; ВО – виробничі витрати, які безпосередньо формувались за центрами витрат і відповідальності в обслуговуючих структурних підрозділів для основного структурного підрозділу, що є кінцевим структурним підрозділом по виготовленню об'єктів господарської діяльності підприємства.
Загальні виробничі витрати основного структурного підрозділу, який безпосередньо виготовляє готову продукцію, виконує роботи, надає послуги, як об'єкт господарської діяльності підприємства, формуються з його власних виробничих витрат та витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів у відповідності з наданими ними послугами. Визначення виробничих витрат допоміжних і обслуговуючих структурних підрозділів розпочинають з тих центрів витрат, які обслуговують найбільшу кількість інших структурних підрозділів.