Небілкові азотисті компоненти крові

Низькомолекулярні азотисті (нітрогеновмісні) речовини або небілкові азотисті компоненти крові складаються головним чином з кінцевих продуктів обміну білків і нуклеїнових кислот. Ці речовини залишаються в сироватці крові після осадження білка.

До складу фракцій небілкового азоту крові або сироватки крові входять азот сечовини 50 %, амінокислот 25 %, сечової кислоти 4 %, креатину і креатиніну 7,5 %, аміаку і індикану 0,5 %, поліпептидів, нуклеотидів і інших азотистих речовин 5 %. Зміст небілкових компонентів сироватки крові може мінятися залежно від способу осадження білків. Основною фракцією залишкового азоту є сечовина, визначення якої може застосовуватися в діагностичній меті замість залишкового азоту.

Характеристика сечовини як азотистої небілкової речовини

В результаті багатоманітних процесів в організмі амінокислоти повністю розпадаються до аміаку, вуглекислого газу і води. Вода є необхідною речовиною для всіх обмінних процесів. Вуглекислий газ бере участь в побудові карбонатної буферної системи, в активованій формі використовується для синтезу жирних кислот, пуринових і піримідинових підстав, вуглеводів (в процесі глюконеогенеза). Його частина, що залишилася, виводиться з організму легенями. Аміак є одним з джерел азоту в організмі.

Азот використовується для підтримки азотної рівноваги, у тому числі для синтезу білка, побудови небілкових нітрогеновмісних речовин (креатину, глюкозамінів і ін.). Проте певна частина азоту виявляється зв'язаною у формі аміаку, який для організму є токсичним. Проте отруєння їм не відбувається, оскільки в організмі вельми активні процеси знешкодження аміаку, наприклад шляхом утворення амонійних солей. Сечовина, що утворилася в печінці, поступає в кров, де її вміст в нормі складає 2,5-8,3  ммоль/л, і виводиться з організму нирками.

Клінічне значення визначення сечовини. Показник u.R.- urea ratio.

Збільшується концентрація сечовини в сироватці крові при хронічному порушенні функції нирок, хронічної непрохідності сечових шляхів, при посиленому розпаді білків (злоякісні новоутворення, гостра жовта атрофія печінки), при обезводненні організму. Зменшується концентрація сечовини в сироватці крові при паренхіматозних жовтяницях, цирозі печінки. Збільшується концентрація сечовини в сечі при гіпертиреозі, багатому білками харчовому раціоні, гарячкових станах. Зменшується сечовина в сечі при нирковій недостатності, при лікуванні анаболічними гормонами, інсуліном.

В клініці визначення концентрації сечовини в сироватці крові мало найбільше значення при діагностиці захворювання нирок. По кількості сечовини в крові можна визначити початкову стадію ниркової недостатності. В нормі вміст Нітрогену сечовини в сироватці крові складає більше 50  % всього ЗА (залишкового азоту). При нирковій недостатності він може збільшуватися до 90  %. Тому для диференціальної діагностиці ураження нирок при захворюванні печінки використовують коефіцієнт U.R.- urea ratio.

U.R.= ( нітроген сечовини / залишковий азот )* 100.

В нормі цей показник коливається від 43-48  % (якщо розрахунки виконані в мг/%) або 10-14 % (якщо розрахунки виконані у моль/л), при хронічному нефриті він збільшується до 90 % і вище.