1. Визначення й описи структур даних

Таблицею будемо називати структуру даних, придатну для збереження набору даних, що мають однакові типи. Найпростішим прикладом такої структури може служити масив, оскільки тип усіх його елементів той самий. Найчастіше елемент таблиці складається з декількох частин, одна з яких має найбільше значення (називається ключем), а інші містять інформацію, зв'язану з цим ключем, чи власне дані. Якщо все це зобразити графічно, то вийде те, що називається таблицею в звичайному змісті:

Ф. И. О.	Адреса	Телефон	Рік народження
Петров Ф. М.	Північна 99-88	29-29-29	1962
Іванов П. С.	Світу 111-222	77-88-99	1976
Козлов Н. В.	Жовтнева 135-246	45-67-89	1970
.................

Тут ключем є прізвище, а всі інші елементи — корисна інформація про людину з таким прізвищем. У випадку, коли наша таблиця стає досить великою, знайти дані про потрібну нам людину стає досить складно. Алгоритми, призначені для пошуку в таблиці даних із зазначеним ключем, називаються алгоритмами пошуку. Пошук може бути вдалим (якщо елемент із шуканим ключем мається в масиві) і невдалим (у противному випадку).

При використанні мови Паскаль для роботи з табличними даними досить зручно використовувати записи як елементи даних. У нашому прикладі таблиця буде складатися з елементів наступного типу:

type tItem {елемент} = record

surname: string[30]; {прізвище, ключове поле}

address: string; {адреса}

phone: longint; {телефон}

birth: word; {рік народження}

end;

При розгляді алгоритмів пошуку ми будемо використовувати більш загальну форму для запису типу елемента:

type tItem = record

key: tKey; {ключ}

data: tData; {дані}

end;

Типи tKey і tData залежать від конкретної задачі, яку потрібно вирішувати. У нашому прикладі tKey — рядок до 30 символів довжиною, а tData можна зробити записом із трьох полів (address, phone і birth).

Розглянемо тепер деякі способи реалізації всієї таблиці:

1. Масив

Це найбільш простий варіант і досить зручний, оскільки положення елемента в таблиці однозначно визначається номером елемента в масиві. Якщо розмір таблиці міняється в ході роботи з нею (дані час від часу додаються чи видаляються), то масив виявляється не дуже економічним: оскільки точна кількість елементів заздалегідь невідома, приходиться заводити масив з великої кількості елементів, частина з яких не буде використовуватися, але буде займати місце в пам'яті.

Для того щоб зберігати таблицю, нам буде потрібний запис із двох полів: сам масив і цілочисльне поле, що позначає поточний розмір масиву:

const maxsize = 2000; {максимальний розмір таблиці}

type tTable = record

a: array[1..maxsize] of tItem; {це сам масив}

n: integer; {а це - реальне число елементів}

end;

var Table: tTable;

Передбачається, що в будь-який момент часу дані таблиці зберігаються в перших n елементах масиву, а інші вважаються порожніми.

2. Список

Цей варіант більш економічний у плані витрати пам'яті, тому що завжди буде зайнято рівно стільки місця, скільки потрібно під дані. На відміну від масиву, ми не можемо легко переглядати дані довільного елемента, для переходу від одного елемента до іншого потрібно довго рухатися по ланцюжку покажчиків; це є недоліком списку.

Як виглядає така таблиця на Паскалі нам уже відомо:

type tItemPtr = ^tItem; {покажчик на елемент списку}

tItem = record {елемент списку}

key: tKey;

data: tData;

next: tItemPtr;

end;

tList: tItemPtr; {задається покажчиком на перший елемент}

var Table: tList {таблиця є списком}

3. Дерево

Як зберігати і шукати дані в двійковому дереві, ми вже знаємо, а таблицю можна задати так:

type tItemPtr = ^tItem; {покажчик на елемент}

tItem = record {елемент}

key: tKey;

data: tData;

left, right: tItemPtr;

end;

tTree = tItemPtr;

var Table: tTree; {таблиця є деревом}