- •Передмова
- •1.1. Поняття про спілкування
- •1.2. Культура і спілкування
- •1.3. Спілкування як комунікація
- •1.4. Техніка спілкування
- •1.5. Моделі та стилі спілкування
- •1.6. Спілкування і діяльність
- •1.7. Етичний бік спілкування
- •2.1. Класифікація функцій спілкування
- •2.2. Характеристика сторін спілкування
- •2.3. Етичні установки
- •3.1. Загальні відомості про невербальне спілкування
- •3.2. Особистісний простір
- •3.3. Сигнали очей
- •3.4. Постава і поза
- •3.5. Значення деяких жестів
- •3.6. Метамова, або як читати між рядками
- •4.1. Форми і види діловою спілкування та фактори впливу
- •4.2. Рівні ділового спілкування
- •4.3. Вимоги до учасників ділового спілкування
- •4.4. Ділова бесіда
- •4.4.1. Як проводити ділові бесіди
- •4.4.2. Різновиди бесід
- •4.4.3. Етапи бесід
- •4.5. Ділова розмова по телефону
- •4.5.1. Телефонна розмова — це один із видів усного ділового мовлення
- •4.5.2. Чи знімати слухавку?
- •4.5.3. Необхідно вирішити ділове питання
- •4.5.4. Про правила етикету ділової телефонної розмови
- •4.5.5. Мобільний телефон і ділові стосунки
- •4.6. Ділові зустрічі
- •4.7. Переговори
- •4.7.1. Поняття про переговори. Три основи стратегії переговорів
- •4.7.2. Підготовка до переговорів
- •4.7.3. Стратегічні підходи до проведення переговорів
- •4.7.4. Тактика і принципи переговорів
- •Розмежування між суттю проблеми і стосунками сторін
- •Визначення взаємних інтересів
- •Розгляд взаємовигідних варіантів
- •Рекомендації менеджерові щодо ведення переговорів
- •4.7.5. Сприйняття партнера в процесі переговорів
- •4.7.6. Як провести переговори
- •4.8. Нарада
- •4.9. Збори
- •4.10. Дискусія
- •4.11. Теле- и прес- конференція
- •4.12. "Мозковий штурм"
- •4.13. Публічні виступи
- •4.14. Ділова доповідь
- •5.1. Уміння говорити
- •5.2. Техніка мовлення
- •5.3. Роль запитання в спілкуванні
- •5.4. Засоби спілкування, суперечки
- •5.5. Чітко писати — чітко мислити
- •6.1. Слухання в процесі спілкування
- •6.2. Слухання як активний процес
- •6.3. Нерефлексивне слухання
- •6.4. Рефлексивне слухання
- •6.5. Як навчитися правильно слухати
- •7.1. Вимоги до сучасного керівника.
- •7.2. Стилі управлінської діяльності
- •7.3. Як ефективно використовувати робочий час
- •Система планування
- •Чотири покоління управління часом
- •Матриця управління часом
- •8.1. Особливості управління та підприємництва
- •8.2. Соціальні типи в діловому спілкуванні
- •8.3. Принципи прийняття управлінських рішень
- •8.4. Діловий протокол та організація ділових прийомів
- •8.5. Як бути хорошим керівником
- •8.6. Види критики підлеглих
- •9.1. Дещо про природу конфліктів
- •9.2. Моделі конфліктів
- •9.3. Спілкування як суперечка
- •10.1. Проблема підбору кадрів
- •10.2. Проблеми найму на роботу з позиції керівника фірми
- •10.3. Методика співбесіди під час прийняття на роботу
- •10.4. Зарубіжний досвід
- •11.1. Службовий етикет як сукупність правил поведінки людини
- •11.2. Професійна етика. Норми професійних ділових відносин
- •11.3. Авторитет особистості
- •11.4. Особливості роботи керівника і норми його поведінки
- •11.5. Мовленнєвий етикет
- •11.6. Мовний етикет української науки
- •12.1. Культура поведінки на вулиці, в магазині
- •12.2. Правила поведінки у кав´ярні, їдальні, ресторані
- •12.3. Як поводитися в транспорті
- •12.4. На вернісажі, в картинній галереї
- •12.5. У театрі, бібліотеці
- •13.1. Дещо про одяг
- •13.2. Діловий одяг для чоловіків
- •13.3. Діловий одяг для жінок
- •14.1. Офіційна мова
- •14.2. Основні управлінські культури: характерні риси та особливості
- •14.3. Особливості спілкування з іноземцями
8.5. Як бути хорошим керівником
Ключ до ефективного керівництва — сильна підтримка з боку підлеглих
Бути хорошим шефом — це насамперед мати короші стосунки з підлеглими. Вони мають об´єктивну оцінку стилю керівництва шефа. Те, як він виглядає в очах підлеглих, як вони ставляться до нього і пояснює його успіхи та невдачі.
Підлеглі дуже добре розуміють, яка різниця між поганим та хорошим керівником. При хорошому керівництві робота стає цікавою, а досягнуті результати підкріплюють почуття професійної гордості. При поганому керівництві підлеглі відбувають оплачувану трудову повинність.
У стосунках з підлеглими можна виділити такий суттєвий момент — розумно визначена міра свободи дій підлеглого — головна передумова підвищення ефективності його праці.
Поганий (неефективний) керівник пригнічує здібності та ініціативу своїх підлеглих.
Хороший (ефективний) шеф уважний до людей. Він аналізує ситуації, в яких з ними взаємодіє. Він знає, коли колектив чекає від нього тієї чи іншої лінії поведінки, рішучості чи поступливості.
Секрет ефективності керівника в тому, щоб не обмежувати себе жорсткими рамками одного стилю, а також дотримуватись основних принципів керівництва людини.
♦ Зворотні зв´язки. Керівник повинен знати думку підлеглих з приводу того чи іншого прийнятого рішення.
Підлеглі прагнуть завжди дізнаватися про оцінку зробленої роботи безпосередньо від керівника. Керівник зобов´язаний уміти точно і вчасно оцінити виконану роботу.
♦ Визначена частка свободи. Підлеглі повинні володіти свободою дій у межах розумного і дозволеного.
Одним необхідно менше свободи в роботі, іншим — більше. Це індивідуально визначає шеф, спираючись на знання характеру і особливостей кожного підлеглого.
♦ Ставлення до роботи. Ефективний керівник об´єктивно оцінює роль роботи в житті людей, не перебільшуючи і не зменшуючи її, допомагає своїм підлеглим виробити правильну психологічну орієнтацію, встановити правильну шкалу життєвих цінностей, чітко визначити місце роботи в їхньому житті.
♦ Орієнтація на результати роботи. Хороший керівник знає, як правильно відзначити трудові досягнення підлеглих.
Найбільш цінним є кінцевий результат, хоча й не можна ігнорувати самим процесом трудової діяльності.
♦ Підвищення. Багато мудрості сховано у відомому вислові, що кращий шлях зробити кар´єру — добре виконувати свої щоденні обов´язки.
Якщо доповнити його натяками на можливість підвищення тим, хто має на це шанси, то це буде додатковим трудовим стимулом.
♦ Особиста поведінка. Із підлеглими керівник повинен поводити себе лише офіційно (формально), постійно утримуючи соціальну дистанцію, або встановити напівофіційні, навіть дружні стосунки. Проте дотримуватися однієї з крайностей не варто. У доброго керівника стосунки з підлеглими і не строго офіційні, але й не чисто приятельські (дружні). Це залежить від ставлення до людей взагалі, від конкретної ситуації, поведінки підлеглих. Як сказав один директор, не можна поводитися з ведмедем, як з котеням, і з котеням, як із ведмедем.
Налаштувати працівника на виконання завдання — півсправи. У процесі роботи необхідно вміти і похвалити, і за необхідності покритикувати. Якщо форми морального заохочення знайти простіше, то форми критики підібрати складніше, особливо такі, що позитивно вплинуть на працівника, на його розуміння суті справи, а не озлоблення.