2. Теоретичні відомості
Для формування двомірного динамічного масиву в мові С необхідно використовувати оператори:
-
Підключення бібліотеки:
#include<stdlib.h>
#includе<alloc.h>
-
Описати двомірний динамічний масив як масив вказівників:
Int**array;
-
Організувати ввод показників розміру (тобто, n – кількість стрічок, m – кількість стовпців):
int n =0, m=0;
printf(“\n n=”); scanf(“%d”, &n);
printf(“\n m=”); scanf(“%d”, &m);
-
Розподілити пам'ять під масив вказівників, які вказують на масив стрічок:
array=(int**)malloc(n*sizeof(int*))
-
Розподілити пам'ять під масив стрічок:
for(i=0;i<n;i++)
array[i]=(int*)malloc(m*sizeof(int));
6) Далі з масивом array[][] можна працювати як з звичайним двомірним масивом:
array[i][j].
Використання масивів як параметрів функцій. Якщо в якості параметра функції використовується масив, то насправді всередину функції передається лише адрес початку масиву. Наприклад, заголовок функції Scalar() для обчислення скалярного добутку двох векторів (масивів a[] та b[], розмір яких n) виглядає так:
float Scalar(int n, float a[ ], float b[ ])...
або
float Scalar(int n, float *a, float *b)...
Конструкції
float b[ ]; і float *b;
цілком рівноправні в специфікаціях параметрів функцій. Однак в першому випадку роль імені b як вказівника не така виразна. У другому варіанті все більш очевидно - b визначається як вказівник типу float *.. .
В тілі функції Scalar() звернення до елементів масивів-параметрів виконувалося за допомогою індексованих елементів a[i] і b[i]. Однак можна звертатися до елементів масивів, використовуючи вирази *(a+i) і *(i+b).
Так як масив завжди передається у функцію як вказівник, то всередині функції можна змінювати значення елементів масиву-фактичного параметра, визначеного в головній програмі. Це можливо і при використанні індексування, і при розіменуванні вказівників на елементи масиву.
Для ілюстрації вказаних можливостей розглянемо функцію, що підносить до квадрату значення елементів одномірного масиву, і викликає її програму.
#include <stdio.h>
/* Визначення функції: */
Void quart(int n, float * х)
{
int i ;
for(i=0;i<n;i++)
/* Присвоєння після множення: */
*(x+i)*=*(x+i);
}
Void main()
{
/* Визначення масиву: */
float z[ ]={1.0, 2.0, 3.0, 4.0};
int j ;
quart(4,z); /* Звернення до функції */
/* Розпечатка зміненого масиву */
for(j=0;j<4;j++)
printf ("\nz [%d] =%f "., j , z [ j ]) ;
}
Результат виконання програми:
z[0]=l.000000 z[l[=4.000000 z[2]=9.000000 z[3]=16.000000
Щоб ще раз звернути увагу на рівноправність параметрів у вигляді масиву і вказівника того ж типу, відмітимо, що заголовок функції в нашій програмі може бути і таким:
Void quart (int n, float X [ ])
В тілі функції розіменовано вираз, що містить ім’я масиву-параметру, тобто замість індексованої змінної х[i] використовується *(x+i). Більш цікава можливість полягає в тому, що можна змінювати всередині тіла функції значення вказівника на масив, тобто в тілі циклу записати, наприклад, такий оператор:
*х*=*х++;