- •1.Поведінка змінних і постійних витрат при різних обсягах діяльності.
- •2.Функція витрат та методи її визначення.
- •3.Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •4.Класифікація витрат з метою управління.
- •6.Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерських рахунків.
- •7.Порядок визначення функції витрат за методом «вищої-нижчої» точки.
- •8.Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •9.Залежність організації упр. Обліку від принципу побудови плану рахунків.
- •10.Сутність, функції та основні завдання уо.
- •11.Взаємозв’язок і відмінності фінансового і упр. Обліку.
- •Відмінності фо і уо
- •12.Характеристика простого директ-костингу та його варіантів.
- •13.Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •14.Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними витратами.
- •15.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними і змінними витратами.
- •16.Характеристика зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання: позамовного та попроцесного.
- •17.Сутність, зміст і завдання обліку витрат і калькулювання.
- •18.Характеритсика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •19.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •20.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •21.Характеристика і сфера застосування нормативного методу обліку і калькулювання.
- •22.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •23.Основні риси методу «стандарт-костингу».
- •24.Порядок складання і використання нормативної калькуляції собівартості продукції.
- •25.Методи визначення і обліку відхилень від норм витрат.
- •26.Порядок розрахунку собівартості продукції за повними витратами.
- •27. Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •28.Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат.
- •29.Відмінність калькулювання собівартості продукції при застосування напівфабрикатного і безнапівфабрикатного варіантів по передільного методу.
- •30.Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки.
- •31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.
- •33.Порядок оцінки та обліку залишків нзв.
- •34.Призначення і склад елементів витрат та статей калькуляції.
- •35.Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика.
- •36.Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •37.Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •38.Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •39.Особливості аналізу «витрати-обсяг-прибуток» в умовах багато продуктових виробництв.
- •40.Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •41.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •42.Порядок і послідовність складання операційних бюджетів.
- •43.Класифікація бюджетів та їх коротка характеристика.
- •1.За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності
- •2.За призначенням
- •3.За часовою ознакою
- •4.За методикою складання
- •44.Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •45.Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •46.Поняття про центри відповідальності та їх класифікація.
- •47.Облік і оцінка діяльності центрів витрат.
- •48.Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •49.Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •51.Особливості визначення оптимальної виробничої програми в умовах обмежуючого чинника (ресурсу).
- •52.Рішення щодо ціноутворення.
- •53.Анаіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти чи купувати.
- •56.Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.
- •57.Коротка характеристика методу авс.
- •59.Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •60.Порядок визначення операційного прибутку в системі калькулювання за повними та змінними в-ми.
- •2. Функція витрат та методи її визначення.
7.Порядок визначення функції витрат за методом «вищої-нижчої» точки.
Метод «вищої-нижчої» точки. Він передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати — це різниця між сукупними витратами при найвищому і найнижчому рівні діяльності. Порядок визначення функції витрат на основі цього методу можна розглянути на прикладі:
Вихідна інформація:
|
Тиждень |
Час роботи обладнання |
В-ти на обслуг. |
|
1 |
10 |
70 |
|
2 |
15 |
95 |
|
3 |
8 |
50 |
|
4 |
6 |
44 |
|
5 |
20 |
100 |
|
6 |
14 |
90 |
Як видно з таблиці, максимальний час роботи обладнання було досягнуто на 5-му тижні (20 год.), а мінімальний — на 4-му тижні (6 год.).
Припускаючи, що постійна складова сукупних витрат та змінні витрати на одиницю продукції залишатимуться незмінними на певному відрізку часу, що розглядається, зіставимо різницю обсягів діяльності з різницею сукупних витрат за цих обсягів діяльності, що дасть можливість визначити суму змінних витрат на одиницю, тобто:
Змінні в-ти на од. = різниця сукупних витрат/різниця часу роботи обл. = 100 – 44/20 – 6 = 4 грн./год.
Знайшовши змінні в-ти на од., визначимо постійні в-ти методом найвищої точки:
100 – 4*20 = 20 грн.
Найнижчої точки: 44 – 4*6 = 20 грн.
Тобто функція витрат має вигляд:
у = 20 + 4*х
8.Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
Завдання, пов’язане з формуванням та розподілом виробничих накладних витрат (НВ), передбачає попереднє узагальнення інформації про фактичні накладні в-ти в цілому по під-ву з метою їх подальшого розподілу між собівартістю готової продукції, незавершеним вир-вом і собівартістю реалізованої продукції. При цьому керуються наступними правилами:
- на собів. окремих видів готової продукції та незав. вир-во відносять лише розподілені накладні в-ти. Їх відображають на рах. 23 «Виробництво». - на собів. реалізованої продукції відносять нерозподілені накладні в-ти. Їх загальним блоком відображають на рах. 90 «Собів. реалізації».
Розподіл накладних витрат здійснюють за допомогою ставки розподілу накладних витрат. Ставка розподілу може розраховуватися на рівні як фактично досягнутих накладних витрат того чи іншого звітного періоду, так і нормативних накладних витрат. В ролі бази розподілу накладних витрат традиційно використовуються такі пок-ки як в-ти на оплату праці виробничих робітників, машино-години роботи обладнання, обсяг вир-ва та ін.
Таким чином, при розв’язанні завдання, пов’язаного з формуванням та розподілом накладних витрат, діють за наступним алгоритмом:
1.Визначають фактичні накладні в-ти звітного періоду шляхом підсумку окремих видів накладних витрат у цілому по під-ву.
2.Розподіляють фактичні накладні в-ти на змінну і постійну складову.
3.Визначають нормативну ставку розподілу для постійних накладних витрат.
4. Обчислюють фактичну ставку розподілу для змінних накладних витрат і за допомогою неї розподіляють усі фактично досягнуті змінні накладні в-ти між окремими продуктами.
5.Визначають розподілені постійні накладні в-ти і відносять їх на собівартість готової продукції.
6. Розраховують нерозподілені постійні накладні в-ти й відносять їх на собівартість реалізованої продукції.