- •1.Поведінка змінних і постійних витрат при різних обсягах діяльності.
- •2.Функція витрат та методи її визначення.
- •3.Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •4.Класифікація витрат з метою управління.
- •6.Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерських рахунків.
- •7.Порядок визначення функції витрат за методом «вищої-нижчої» точки.
- •8.Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •9.Залежність організації упр. Обліку від принципу побудови плану рахунків.
- •10.Сутність, функції та основні завдання уо.
- •11.Взаємозв’язок і відмінності фінансового і упр. Обліку.
- •Відмінності фо і уо
- •12.Характеристика простого директ-костингу та його варіантів.
- •13.Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •14.Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними витратами.
- •15.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними і змінними витратами.
- •16.Характеристика зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання: позамовного та попроцесного.
- •17.Сутність, зміст і завдання обліку витрат і калькулювання.
- •18.Характеритсика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •19.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •20.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •21.Характеристика і сфера застосування нормативного методу обліку і калькулювання.
- •22.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •23.Основні риси методу «стандарт-костингу».
- •24.Порядок складання і використання нормативної калькуляції собівартості продукції.
- •25.Методи визначення і обліку відхилень від норм витрат.
- •26.Порядок розрахунку собівартості продукції за повними витратами.
- •27. Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •28.Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат.
- •29.Відмінність калькулювання собівартості продукції при застосування напівфабрикатного і безнапівфабрикатного варіантів по передільного методу.
- •30.Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки.
- •31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.
- •33.Порядок оцінки та обліку залишків нзв.
- •34.Призначення і склад елементів витрат та статей калькуляції.
- •35.Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика.
- •36.Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •37.Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •38.Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •39.Особливості аналізу «витрати-обсяг-прибуток» в умовах багато продуктових виробництв.
- •40.Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •41.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •42.Порядок і послідовність складання операційних бюджетів.
- •43.Класифікація бюджетів та їх коротка характеристика.
- •1.За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності
- •2.За призначенням
- •3.За часовою ознакою
- •4.За методикою складання
- •44.Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •45.Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •46.Поняття про центри відповідальності та їх класифікація.
- •47.Облік і оцінка діяльності центрів витрат.
- •48.Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •49.Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •51.Особливості визначення оптимальної виробничої програми в умовах обмежуючого чинника (ресурсу).
- •52.Рішення щодо ціноутворення.
- •53.Анаіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти чи купувати.
- •56.Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.
- •57.Коротка характеристика методу авс.
- •59.Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •60.Порядок визначення операційного прибутку в системі калькулювання за повними та змінними в-ми.
- •2. Функція витрат та методи її визначення.
28.Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат.
Цей метод застосовується на під-вах обробної промисловості, для яких характерні випуск різних видів продукції в масовому та серійному вир-ві і переважають механічні підходи обробки продукції. Цей метод можна використовувати як в основному вир-ві, так і в допоміжних цехах. Об’єктом обліку витрат і калькулювання в цьому методі виступає т.з. окреме виробниче замовлення. Прямі в-ти обліковуються у розрізі встановлених статей калькуляції за окремими замовленнями, які містять заздалегідь визначену кількість певного виду продукції. Накладні в-ти усіх підрозділів, які приймають участь у виготовленні цього замовлення обліковуються за місцями їх виникнення і щомісяця розподіляються між всіма замовниками, виходячи з обраної бази розподілу.
Отже, фактична собівартість замовлення визначається сумою усіх накопичених з моменту початку робіт над замовленням витрат, а собів. одиниці продукції в межах замовлення визначається шляхом арифметичного ділення.
29.Відмінність калькулювання собівартості продукції при застосування напівфабрикатного і безнапівфабрикатного варіантів по передільного методу.
Напівфабрикатний варіант: згідно з цим підходом фізична передача напівфабрикатів з одного переділу на інший супроводжується передачею витрат і в обліку. Другий же варіант (безнапівф.) застосовується, якщо немає потреби визначати собівартість напівфабрикату. Отже, рух напівфабрикатів не супроводжується передаванням витрат на бух. рахунках.
Для оцінки собів. готової продукції за напівф. підходом необхідно оцінити в-ти кожного переділу. Для цього в складі витрат наступного періоду, крім власних понесених витрат, виникає стаття «Напівфабрикати власного вир-ва».
За другим варіантом суму витрат кожного переділу, яку необхідно включити до собівартості ГП визначають за питомою вагою напівфабрикатів кожного переділу, яка увійшла у ГП.
30.Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки.
Якщо незавершене вир-во має місце також на початок звітного періоду, то для калькуляції собівартості одиниці продукції необхідно зробити припущення щодо розподілу цього вир-ва на даний період. Існує два альтернативних методи:
1) можна припустити, що НЗВ, яке єна початок періоду, неможливо відрізнити від НЗВ, яке виникло протягом звітного періоду. В цьому випадку застосовується середньозважений метод їх оцінки.
2)метод ФІФО
Для визначення собівартості еквівалентної одиниці за методом середньозваженої вартості використовують формулу:
Собів. еквівалентної одиниці = В-ти звітного періоду + НЗВ на початок періоду/Кількість завершених одиниць у зв. періоді + К-сть НЗВ к.п. *% завершеності.
Таким чином, при розв’язанні завдання, пов’язаного з формуванням собівартості ГП (напівфабрикату) за методом середньозваженої вартості, діють за наступним алгоритмом:
1.Визначають загальну суму витрат, що формуватимуть собівартість еквівалентної одиниці як підсумок витрат у незавершеному вир-ві на початок періоду, та витрат звітного періоду.
2.Обчислюють к-сть еквівалентних одиниць за кожною статтею витрат окремо.
3.Визначають собівартість еквівалентної одиниці за кожною статтею витрат шляхом ділення відповідних витрат звітного періоду на число еквівалентних одиниць;
4.Здійснюють оцінку ГП шляхом множення собівартості еквівалентної одиниці на к-сть готових одиниць.
5.Оцінюють залишки НЗВ на кінець періоду за кожною статтею витрат шляхом множення собівартості еквівалентної одиниці на к-сть незавершених одиниць на кінець періоду перерахованих за ступенем їх завершеності у цьому періоді.