56.Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.

Забезпечити прийняття правильного рішення може лише пов­на, своєчасна та неупереджена інформація, яка є корисною для конкретного випадку. Тому подальшій обробці й аналізу підля­гають дані про релевантні доходи та витрати. Релевантними вва­жаються дані, які:

— мають різне значення для різних альтернатив;

— безпосередньо пов'язані з конкретною альтернативою;

— стосуються певного майбутнього рішення;

— можуть вплинути на рішення;

— враховуються;

— являють собою майбутні грошові потоки, відмінні для різ­них альтернативних рішень;

— обмежені альтернативними рішеннями.

Незважаючи на вказану різноманітність підходів, переважна біль­шість авторів виділяє такі ознаки релевантності:

1) пов'язані з відповідною альтернативою і можуть вплинути на прийняття рішень, тобто для різних рішень релевантні дані бу­дуть різні;

2) стосуються лише майбутнього, тобто їх можна уникнути при виборі однієї з альтернатив.

Отже, ті доходи та витрати, які зростатимуть або зменшува­тимуться внаслідок прийняття того чи іншого рішення, є релевант­ними. Тобто це — дані, які характеризують додаткові вигоди і втрати, пов'язані з діями щодо здійснення обраної альтернативи. Стосовно витрат слід підкреслити, що їх поведінка не визначає однозначно їх релевантність. Звичайно, найчастіше релевантними виступають змінні витрати, оскільки основна частина опера­ційних рішень пов'язана зі зміною обсягу діяльності. Наприклад, якщо керівництво розглядає можливість виготовлення додаткової партії продукції понад план, то для цього необхідно придбати і додаткові матеріали. Але інколи змінні витрати вважаються не-релевантними. Так, якщо матеріали для виготовлення певної про­дукції вже є в наявності на момент прийняття рішення про її до­датковий випуск у звітному періоді, то при оцінці витрат, пов'я­заних з такою додатковою партією, вартість цих матеріалів буде нерелевантною, оскільки виникла в минулому.

Ознаку релевантності можуть набути і постійні витрати, зок­рема та їх частина, яку можна класифікувати як прямі витрати стосовно певного сегмента підрозділу. їх виникнення залежить від того, чи працює підрозділ. Наприклад, розширення асортимен­ту продукції на підприємстві потребує встановлення нової вироб­ничої лінії. При цьому необхідно додатково залучити спеціалістів по її обслуговуванню. Витрати на оплату праці цих спеціалістів входитимуть до складу виробничих накладних витрат і співвідноситимуться з конкретним підрозділом. При цьому вони по­винні бути додатковими, а отже, й релевантними. Такий самий аналіз проводять і стосовно операційних витрат. Отже, наділяти ті чи інші показники характеристикою «релевантні» слід, вихо­дячи виключно з умов конкретної ситуації.

57.Коротка характеристика методу авс.

АВС-метод (activity based costing) – результат удосконаленого традиційного методу, при якому накладні витрати розподіляються спочатку між основними підрозділами, а потім відносяться на обєкти калькуляції пропорційно одній попередньо обраній базі. Метод націлений на більш точний розподіл накладних витрат на визначення факторів, що випливають на їх рівень. Підприємство розглядається як сума робочих операцій, що визначає його специфіку. Робоча операція повинна мати індекс – вимірник результату (фактор витрат).

Метод орієнтований на скорочення тривалості процесу виробництва. При цьому виходять не з припущення, що продукція споживає ресурси, а з припущення, що продукція споживає процеси, а вже процеси споживають певні ресурси.

Калькулюванням передбачається спочатку групування накладних витрат за основними видами діяльності, а потім розподіл їх між видами продукції (виходячи з того, які види діяльності і які розміри необхідні для виготовлення кожного виду продукції).

Калькулювання на основі діяльності включає такі стадії:

1.ідентифікацію і визначення видів діяльності (з визначенням по кожному з них чинників діяльності);

2.віднесення витрат до видів діяльності (якщо ресурс є унікальним для даного виду діяльності – застосовується пряме спостереження, якщо ресурс є спільним для кількох видів діяльності – використовується простеження за допомогою чинників);

3.віднесення витрат на продукти. Після того, як витрати основних видів діяльності визначено, вони відносяться на продукти пропорційно до використання ними діяльності або вимірюється за допомогою факторів діяльності. Витрати, віднесені на продукт, обчислюються таким чином:

Витрати на продукт нормативна ставка * фактичне використання діяльності.

Отже, підхід фокусується на підзвітності про види діяльності, а не про витрати і наголошує на максимізації результатів діяльності всієї системи. Можливість використання АВС-методу як засобу контролю витрат випливає з того, що коли є можливість виявити основні види діяльності і відповідні носії витрат, будь-які дії по скороченню тих чи інших або обох одразу повинні спричинити зменшення витрат.