- •1.Поведінка змінних і постійних витрат при різних обсягах діяльності.
- •2.Функція витрат та методи її визначення.
- •3.Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •4.Класифікація витрат з метою управління.
- •6.Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерських рахунків.
- •7.Порядок визначення функції витрат за методом «вищої-нижчої» точки.
- •8.Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •9.Залежність організації упр. Обліку від принципу побудови плану рахунків.
- •10.Сутність, функції та основні завдання уо.
- •11.Взаємозв’язок і відмінності фінансового і упр. Обліку.
- •Відмінності фо і уо
- •12.Характеристика простого директ-костингу та його варіантів.
- •13.Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •14.Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними витратами.
- •15.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними і змінними витратами.
- •16.Характеристика зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання: позамовного та попроцесного.
- •17.Сутність, зміст і завдання обліку витрат і калькулювання.
- •18.Характеритсика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •19.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •20.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •21.Характеристика і сфера застосування нормативного методу обліку і калькулювання.
- •22.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •23.Основні риси методу «стандарт-костингу».
- •24.Порядок складання і використання нормативної калькуляції собівартості продукції.
- •25.Методи визначення і обліку відхилень від норм витрат.
- •26.Порядок розрахунку собівартості продукції за повними витратами.
- •27. Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •28.Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат.
- •29.Відмінність калькулювання собівартості продукції при застосування напівфабрикатного і безнапівфабрикатного варіантів по передільного методу.
- •30.Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки.
- •31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.
- •33.Порядок оцінки та обліку залишків нзв.
- •34.Призначення і склад елементів витрат та статей калькуляції.
- •35.Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика.
- •36.Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •37.Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •38.Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •39.Особливості аналізу «витрати-обсяг-прибуток» в умовах багато продуктових виробництв.
- •40.Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •41.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •42.Порядок і послідовність складання операційних бюджетів.
- •43.Класифікація бюджетів та їх коротка характеристика.
- •1.За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності
- •2.За призначенням
- •3.За часовою ознакою
- •4.За методикою складання
- •44.Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •45.Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •46.Поняття про центри відповідальності та їх класифікація.
- •47.Облік і оцінка діяльності центрів витрат.
- •48.Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •49.Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •51.Особливості визначення оптимальної виробничої програми в умовах обмежуючого чинника (ресурсу).
- •52.Рішення щодо ціноутворення.
- •53.Анаіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти чи купувати.
- •56.Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.
- •57.Коротка характеристика методу авс.
- •59.Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •60.Порядок визначення операційного прибутку в системі калькулювання за повними та змінними в-ми.
- •2. Функція витрат та методи її визначення.
35.Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика.
Точка беззбитковості, яку також часто називають критичним обсягом діяльності або порогом рентабельності, являє собою такий обсяг діяльності під-ва, при якому фінансовий результат дорівнює нулю. Точку беззбитковості можна розраховувати у натуральних одиницях або у грошовому вимірі. Її визначення здійснюється за допомогою різних методів:
- метод рівняння;
- графічний метод.
Метод рівняння реалізується за допомогою формул:
Точка беззбитковості у натуральному вимірі = Постійні витрати/Ціна реалізації – Змінні витрати на одиницю = Постійні витрати/Маржинальний дохід на одиницю;
Або Точка беззбитковості у грошовому вимірі = Постійні витрати/Ціна продажу – Змінні витрати на одиницю:Ціна продажу = Постійні витрати/Коефіцієнт маржинального доходу.
Графічний метод полягає у побудові графіку беззбитковості, який демонструє рівень постійних та змінних витрат і величину доходу від продажу при різних обсягах діяльності під-ва. Значення цього методу аналізу полягає в тому, що він дозволяє виявити і наочно відобразити залежності між доходами та витратами під-ва і відповідно динаміку зміни величини прибутку. При його побудові лінія повних витрат формується шляхом додавання до величини постійних витрат змінної складової. Лінія доходу від реалізації будується через дві точки, одна з яких є точкою відліку системи координат. Обидві лінії (доходу і повних витрат) перетинаються в точці беззбитковості.
36.Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
Для віповіді на питання, скільки продукції необхідно реалізувати підству для отримання запланованої величини прибутку, застосовують такі формули:
Обсяг реаліз в одиницях = обсяг реал в грн. : Ціна
Обсяг реал в грн.=(ПВ+заплан прибуток) : [Ціна-ЗВна1шт : Ціна]
МаржДох — основний об'єкт управління та уваги керівництва підства.
КоефМД означає, яку величину марж доходу приносить кожна гривня доходу від реалізації для покриття ПВ та отримання прибутку. Він характеризує величину, на яку змінюється прибуток за зміни обсягу реалізації:
КоефМД=МД : Ціна =(Ціна-ЗВ на 1шт):Ціна
Звідси:
Обсяг реал в грн.=(ПВ+Заплан прибуток):коевМД
Визначення величини прибутку у разі запланованого обсягу реалізації. Трансформуючи форму:
Опер приб=Кільк продажу*(ціна-ЗВна1шт)-ПВ, одержуємо формулу для розрахунку прибутку у разі запланованого обсягу реалізації продукції
Опер приб=Дохід від заплан обсягу продажу*коефМД -ПВ
Зазначимо:
ЧистПриб=Опер приб*(1-ставка податку на прибуток)
Вплинути на прибуток при визначеному обсязі виробництва можна: збільшивши ціну;зменшивши ЗВна 1шт.
37.Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
Слід зазначити, що аналіз «витрати — обсяг — прибуток» дещо спрощує реальну картину бізнесу. Тому необхідно звернути увагу на низку припущень, які покладені в основу цього аналізу i обмежують сферу його застосування. Це такі припущення:
1) ціна реаліз продукції не залежить від обсягу її продажу;
2) вci витрати підства слід розглядати як змінні або як постійні;
3) протягом періоду, що аналізується, поведінку витрат та доходів можна описати лінійною функцією (ЗВ прямо залежать від обсягів діяльності, а ПВ залишаються незмінними);
4) єдиним чинником, що впливає на витрати та доходи, є обсяг продажу;
5) обсяги виробництва та продажу однакові;
6) підство виготовляє i реалізує один вид продукції або в нього стабільна номенклатура випуску.
Якщо одне або більше припущень не дотримуються, то застосування розглядуваного аналізу може призвести до некоректних результатів, i, як наслідок, прийняття на їх основі неправильних рішень.
Аналіз «витрати — обсяг — прибуток» заснований на принципах калькулювання за ЗВ (метод директ-костинг). Тому для його здійснення yci витрати підства поділяють на ЗВ та ПВ. Основну увагу слід зосередити на визначенні поведінки витрат, оскільки це зробить зрозумілим вплив зміни обсягу діяльності на прибуток.
