- •1.Поведінка змінних і постійних витрат при різних обсягах діяльності.
- •2.Функція витрат та методи її визначення.
- •3.Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •4.Класифікація витрат з метою управління.
- •6.Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерських рахунків.
- •7.Порядок визначення функції витрат за методом «вищої-нижчої» точки.
- •8.Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •9.Залежність організації упр. Обліку від принципу побудови плану рахунків.
- •10.Сутність, функції та основні завдання уо.
- •11.Взаємозв’язок і відмінності фінансового і упр. Обліку.
- •Відмінності фо і уо
- •12.Характеристика простого директ-костингу та його варіантів.
- •13.Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •14.Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними витратами.
- •15.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними і змінними витратами.
- •16.Характеристика зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання: позамовного та попроцесного.
- •17.Сутність, зміст і завдання обліку витрат і калькулювання.
- •18.Характеритсика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •19.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •20.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •21.Характеристика і сфера застосування нормативного методу обліку і калькулювання.
- •22.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •23.Основні риси методу «стандарт-костингу».
- •24.Порядок складання і використання нормативної калькуляції собівартості продукції.
- •25.Методи визначення і обліку відхилень від норм витрат.
- •26.Порядок розрахунку собівартості продукції за повними витратами.
- •27. Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •28.Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат.
- •29.Відмінність калькулювання собівартості продукції при застосування напівфабрикатного і безнапівфабрикатного варіантів по передільного методу.
- •30.Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки.
- •31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.
- •33.Порядок оцінки та обліку залишків нзв.
- •34.Призначення і склад елементів витрат та статей калькуляції.
- •35.Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика.
- •36.Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •37.Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •38.Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •39.Особливості аналізу «витрати-обсяг-прибуток» в умовах багато продуктових виробництв.
- •40.Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •41.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •42.Порядок і послідовність складання операційних бюджетів.
- •43.Класифікація бюджетів та їх коротка характеристика.
- •1.За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності
- •2.За призначенням
- •3.За часовою ознакою
- •4.За методикою складання
- •44.Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •45.Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •46.Поняття про центри відповідальності та їх класифікація.
- •47.Облік і оцінка діяльності центрів витрат.
- •48.Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •49.Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •51.Особливості визначення оптимальної виробничої програми в умовах обмежуючого чинника (ресурсу).
- •52.Рішення щодо ціноутворення.
- •53.Анаіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти чи купувати.
- •56.Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.
- •57.Коротка характеристика методу авс.
- •59.Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •60.Порядок визначення операційного прибутку в системі калькулювання за повними та змінними в-ми.
- •2. Функція витрат та методи її визначення.
47.Облік і оцінка діяльності центрів витрат.
Центр витрат — центр відповідальності, керівник якого контролює лише витрати центру. Звітність центрів витрат, менеджери яких, як правило, відповідають за ті в-ти, що знаходяться під їх контролем, залежить від категорій центрів витрат:
- центру нормативних витрат;
- центру дискреційних витрат.
Для центрів нормативних витрат характерний той факт, що результат їх діяльності може бути виміряний і можна визначити ресурси, потрібні для випуску кожної одиниці продукції. Оцінка діяльності таких центрів ґрунтується на попередньому нормуванні їх витрат.
Центри дискреційних витрат — це такі центри відповідальності, в яких результат не може бути виміряний відповідним фінансовим показником і немає чіткої залежності між ресурсами та результатами.
48.Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
Центр інвестицій — це центр відповідальності, керівник якого одночасно контролює витрати, доходи та інвестиції в активи центру. Для оцінки діяльності центрів інвестицій використовують показник рентабельності інвестицій.
Рентабельність інвестицій — це відношення прибутку до інвестованого капіталу.
ROA = Прибуток/Активи, де
ROA — рентабельність активів.
Зокрема, прибуток може визначатись як операційний чи залишковий. За активи можуть братися сумарні активи, операційні або оборотний капітал.
Показник ROA можна визначити як добуток показників рентабельності продажів і обороту активів. Тоді:
ROA = Операційний прибуток/Чиста величина продажів*Чиста величина продажів/Середні операційні активи.
49.Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
Центр прибутку — це центр відповідальності, керівник якого контролює витрати та доходи, але не контролює інвестиції в активи центру.
Оцінка діяльності центрів прибутку здійснюється за відповідними показниками прибутку, які відрізняються залежно від категорії витрат, що враховується при його визначенні. Зокрема, при використанні у якості показника прибутку маржинального доходу він визначається як різниця між загальними доходами від реалізації і загальною сумою змінних витрат центру.
Якщо, крім змінних витрат, враховуються прямі постійні витрати центру, то оціночним показником може бути так званий контрольований внесок у прибуток. Якщо до складу витрат включаються також віднесені на відповідний центр корпоративні (адміністративні) витрати, то оціночним показником стає операційний прибуток підрозділу.
50.Порядок визначення трансферних цін та їх застосування.
Трансферна ціна — це ціна, за якою продукти або послуги одного центру відповідальності компанії передаються іншому центру відповідальності цієї компанії. Система трансферного ціноутворення має задовольняти трьом цілям: точному оцінюванню результатів діяльності підрозділів під-ва, узгодженості цілей та збереженню автономії підрозділу.
Під-ва зі складною організаційною структурою можуть розраховувати трансферні ціни за формулою:
ТЦ = Змінна собівартість одиниці продукції + Маржинальний дохід на одиницю продукції, який витрачається підрозділом у результаті відмови від зовнішніх продажів.