
- •1.Поведінка змінних і постійних витрат при різних обсягах діяльності.
- •2.Функція витрат та методи її визначення.
- •3.Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •4.Класифікація витрат з метою управління.
- •6.Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерських рахунків.
- •7.Порядок визначення функції витрат за методом «вищої-нижчої» точки.
- •8.Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •9.Залежність організації упр. Обліку від принципу побудови плану рахунків.
- •10.Сутність, функції та основні завдання уо.
- •11.Взаємозв’язок і відмінності фінансового і упр. Обліку.
- •Відмінності фо і уо
- •12.Характеристика простого директ-костингу та його варіантів.
- •13.Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •14.Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними витратами.
- •15.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними і змінними витратами.
- •16.Характеристика зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання: позамовного та попроцесного.
- •17.Сутність, зміст і завдання обліку витрат і калькулювання.
- •18.Характеритсика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •19.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •20.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •21.Характеристика і сфера застосування нормативного методу обліку і калькулювання.
- •22.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •23.Основні риси методу «стандарт-костингу».
- •24.Порядок складання і використання нормативної калькуляції собівартості продукції.
- •25.Методи визначення і обліку відхилень від норм витрат.
- •26.Порядок розрахунку собівартості продукції за повними витратами.
- •27. Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •28.Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат.
- •29.Відмінність калькулювання собівартості продукції при застосування напівфабрикатного і безнапівфабрикатного варіантів по передільного методу.
- •30.Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки.
- •31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.
- •33.Порядок оцінки та обліку залишків нзв.
- •34.Призначення і склад елементів витрат та статей калькуляції.
- •35.Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика.
- •36.Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •37.Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •38.Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •39.Особливості аналізу «витрати-обсяг-прибуток» в умовах багато продуктових виробництв.
- •40.Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •41.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •42.Порядок і послідовність складання операційних бюджетів.
- •43.Класифікація бюджетів та їх коротка характеристика.
- •1.За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності
- •2.За призначенням
- •3.За часовою ознакою
- •4.За методикою складання
- •44.Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •45.Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •46.Поняття про центри відповідальності та їх класифікація.
- •47.Облік і оцінка діяльності центрів витрат.
- •48.Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •49.Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •51.Особливості визначення оптимальної виробничої програми в умовах обмежуючого чинника (ресурсу).
- •52.Рішення щодо ціноутворення.
- •53.Анаіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти чи купувати.
- •56.Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.
- •57.Коротка характеристика методу авс.
- •59.Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •60.Порядок визначення операційного прибутку в системі калькулювання за повними та змінними в-ми.
- •2. Функція витрат та методи її визначення.
40.Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
Запас міцності (ЗМ)– це рівень поточної діяльності підства, що перевищує точку беззбитковості.
ЗМ=Факт.обсяг продажу-точка беззбитк.
Показник завжди показує максимально припустимий розмір зниження виручки підства без загрози одержання збитків або необхідну величину збільшення обсягу продажу для досягнення беззбиткового рівня роботи. Чим більше ЗМ, тим надійніше становище госп. суб'єкта на ринку i тим менші негативні наслідки для нього матимуть такі несприятливі тенденції, як зниження попиту на продукцію, зростання витрат діяльності тощо.
ЗМ можна розраховувати як у грошовому, так i в натуральному вимірнику.
KoeфiцieнтЗМ— не відносне зниження обсягів реалізації, яке може дозволити co6i підство до досягнення точки беззбитк. Чим менша точка беззбитк, тим більше зона безпеки діяльності підства. Розрахунок ЗМ проводиться за формулою:
Коеф ЗМ=ЗМ : факт.обсяг продажу
ЗМ та коефЗМ змінюються залежно від коливань обсягу продажу, значення коеф МаржДох й рівня ПостВитр, оскільки останні визначають критичний рівень діяльності.
ЗМ можна застосовувати для визначення операційного прибутку, оскільки він показує обсяг продажу понад точкою беззбитковості, в якій ПВ вже відшкодовані за рахунок доходу, а загальний МаржДох від цього «надлишкового» продажу безпосередньо збільшує прибуток:
ОперПриб=ЗМ*коефМаржДох
41.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
Визначення впливу зміни обсягу продажу на операційний фінансовий результат під-ва здійснюється за допомогою операційного важеля. Операційний (виробничий) важіль — це співвідношення змінних і постійних витрат, яке забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток підвищення обсягу продажу. Якщо під-во має високий операційний важіль, то воно характеризується використанням постійних витрат більшою мірою, ніж змінних та вищим коефіцієнтом маржинального доходу.
Кількісний показник операційного важеля (фактор) визначається за формулою:
Фактор операційного важеля = Маржинальний дохід/Операційний прибуток.
Фактор операційного (виробничого) важеля застосовують для оцінки зміни прибутку (у відсотках) за певного відсотка зміни обсягу продажу, що здійснюється на основі наступної формули:
% зміни продажу*фактор операційного важеля = % зіни прибутку.
Операційний важіль дозволяє цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних та змінних витрат для підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності при різних тенденціях кон’юктури ринку й стадій життжвого циклу товару.
42.Порядок і послідовність складання операційних бюджетів.
Порядок складання операційних бюджетів передбачає послідовне виконання низки кроків, що дають можливість визначити окремі види планових доходів та планових витрат під-ва з метою розрахунку планового операційного чистого прибутку й планового податку на прибуток. При цьому керуються наступним алгоритмом дій:
1). Визначають плановий розмір обсягів реалізації та планову суму доходів від реалізації, складаючи при цьому бюджет продажу в натуральному і вартісному вимірах.
2). Обчислюють плановий розмір обсягів вир-ва, тобто складають планову виробничу програму. При цьому керуються формулою:
Бюджетний обсяг виробництва = Бюджетний обсяг реалізації + Бюджетні запаси ГП на кінець періоду – Бюджетні запаси ГП на початок періоду.
3.) Визначають плановий розмір виробничих витрат, необхідних для виконання виробничої програми під-ва, тобто складають бюджет прямих матеріальних витрат, бюджет прямих витрат на оплату праці та соціальні заходи і бюджет виробничих накладних витрат.
4.Визначають плановий розмір матеріальних ресурсів, які потрібно закупити для безперебійного виконання виробничої програми з урахуванням планових запасів цих ресурсів, які прагне підтримувати під-во на складі.
5.Розраховують планову собівартість ГП, коригуючи планові в-ти, визначені в пункті 3, на планові залишки незавершеного вир-ва на початок та кінець бюджетного періоду.
6.Визначають планову собівартість реалізованої продукції, коригуючи планову собівартість ГП, визначену за правилами пункту 5, на залишки ГП на початок і кінець бюджетного періоду.
7.Встановлюють планові операційні в-ти, тобто розробляють бюджет операційних витрат.
8.Складають бюджетний звіт про фінансові результати, використовуючи інформацію про бюджетні доходи, визначені в пункті 1, собівартість реалізованої продукції, показану в пункті 6, операційні витрати, визначені в пункті 7.