І) Суть та види економічного відтворення

Основою життя людського суспільства є матеріальне виробництво, бо в ньому створюються необхідні засоби існування людини. Проте одним актом виробництво не закінчується. Так само, як людство не може перестати споживати, воно не може перестати виробляти, тому виробництво повинно постійно повторюватися. Безперервне повторення виробництва отримало назву відтворення.

Політична економія розглядає суспільне відтворення як економічне, яке відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств, галузей та регіонів, так і в масштабах всього суспільства. В суспільному відтворенні появляються нові якісні елементи, які відсутні на рівні первинних ланок виробництва. Так, вищим Інтересом підприємства є максимізація прибутку, а суспільного виробництва - максимальне задоволення людських потреб. Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво на сукупний попит і т. Ін.

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:

• виробництва, розподілу, обміну, споживання;

• домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;

• продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин;

• суспільного виробництва і суспільного споживання.

В процесі суспільного відтворення вирішальну роль відіграє виробництво, оскільки в ньому виробляються всі матеріальні блага необхідні для життя людини. Розподілити, обміняти і споживати можна лише те, що виготовлено.

Економічне відтворення включає в себе слідуючі елементи;

1. відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

2. відтворення робочої сили та її занятості, як необхідного фактору виробництва;

3. відтворення основного і оборотного капіталу, тобто засобів виробництва;

4. відтворення національного багатства;

5. відтворення споживання;

6. відтворення економічних відносин.

Розрізняють два види відтворення: просте й розширене.

Просте відтворення означає, що виробництво з року в рік відбувається в незмінних масштабах. Воно передбачає, що прибуток та інші доходи повністю споживаються безпосередніми їх виробниками. Характерним було для докапіталістичних формацій.

Розширене відтворення передбачає, що виробництво з року в рік повторюється в зростаючих масштабах, при цьому прибутки і доходи, переважна їх частина нагромаджується та інвестується з метою розширення виробництва.

В умовах розвинутого товарного виробництва і ринку відновлення процесу відтворення передбачає реалізацію суспільного продукту, тому в рамках суспільного економічного відтворення велике значення мають такі категорії, як сукупна пропозиція, сукупний попит, суспільна рівновага та інші, які розглядаються як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.

2) Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення

Суспільного продукту

Суспільний продукт представляє собою масу різноманітних матеріальних благ, які створюються в суспільстві за певний проміжок часу. В процесі розширеного відтворення різні частини суспільного продукту виконують різні функції й тому виступають у різних формах.

В умовах ринкової економіки суспільний продукт виступає як у вартісній, так і в натурально-речовій формах.

Невід'ємною частиною суспільного продукту с особисті і виробничі послуги. У зв'язку з цим суспільне виробництво поділяється па дві великі сфери: сферу виробництва матеріальних благ (матеріальне виробництво) і сферу послуг (нематеріальне виробництво).

Всі вироблені матеріальні продукти і послуги поділяються па два види: на предмети споживання, що задовольняють особисті потреби людей, і на засоби виробництва, які задовольняють виробничі потреби людей. Відповідно до цього суспільне виробництво поділяється на два великих підрозділи: І, - виробництво засобів виробництва і II. - виробництво предметів споживання, включаючи споживчі послуги.

Оскільки виробництво базується на суспільному поділі праці, то при аналізі його результатів варто обчислювати проміжний І кінцевий продукт.

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не подальшої обробки чи переробки, або перепродажу.

Проміжні продукти — це матеріальні блага і послуги, що використовують для подальшої обробки і переробки чи для перепродажу.

За допомогою вартісної будови суспільного продукту ведеться облік його ринкової вартості, окремих галузей і сфер виробництва, а також вимірюється додана вартість.

Суспільство має обчислювати результати суспільного виробництва, тобто суспільний продукт. Існує два методи обчислення суспільного продукту - система національних рахунків (СИР) і система балансу народного господарства (БНГ).

Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв 'язки в національному господарстві.

У СНР використовуються дві класифікації. Перша -функціональна - застосовується в рахунках виробництва, споживання І капіталоутворення.

Друга класифікація - інституц І опальна - використовується в рахунках видатків і доходів та в розрахунках капітальних витрат.

Баланс народного господарства являє собою систему взаємопов'язаних балансових таблиць, що відображають найбільш принципові характеристики економічних процесів. Це - відтворення суспільного продукту, національного багатства і національного доходу.

Головними і вихідними показниками СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). У статистиці України форма національного продукту визначається з 1987 р.

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

• виробничим;

• методом обчислення витрат;

• методом обчислення доходів.

При виробничому методі підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Для кожної галузі спочатку розраховується обсяг валового випуску, зменшуваний на величину проміжного споживання. Отримані показники додаються. Однак через складність підрахунків цей метод практично не використовується.

Метод обчислення витрат полягає в додаванні витрат усіх економічних суб'єктів: домашніх господарств, підприємств, держави, а також іноземних підприємств та громадян, які здійснюють експортно-імпортні операції. Отриманий показник матиме такий вигляд:

ВВП=С+І+С-№,

де С ~ витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів; І - валові приватні інвестиції (витрати підприємств на придбання сировини, матеріалів, обладнання, технології тощо); О - витрати держави на утримання державного апарату (армії, правоохоронних органів та ін.); N8 - чистий експорт, розрахований як різниця між вартістю вивезених із країни і ввезених у країну товарів.

Метод обчислення доходів передбачає додавання всіх доходів економічних суб'єктів країни:

ВВП=А+\М+Р-Н+г+Тн,

де А - амортизаційні відрахування; \¥ - заробітна плата з усіма додатковими виплатами до неї; Р - прибуток підприємств усіх форм власності та господарювання (до вирахування податків); і - процент, що його отримують домашні господарства від розміщення заощаджень у фінансових установах; г - рентні доходи власників різноманітного майна від передачі його в оренду; Ти - непрямі податки (на додану вартість, акцизи. мито), що входять у ціну товару,

Використання того чи іншого методу розрахунку ВВП залежить від чинної інформаційно-статистичної бази.

На основі валового внутрішнього продукту можна розрахувати й інші показники СНР. Показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП) розраховується шляхом віднімання від вартості ВВ11 амортизаційних відрахувань.

Особливе місце в системі економічних показників займає національний дохід (НД). Це фактично зароблений дохід усіх економічних суб'єктів країни. Його можна розрахувати двома способами:

• як різницю між ЧВП і непрямими податками;

• як суму доходів домашніх господарств, підприємств (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім непрямих податків).

У національних рахунках використовується показник особистого доходу(ОЦ), що визначається шляхом відрахування з суми національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток підприємств та їхніх нерозподілених прибутків, а також додаванням трансфертних платежів (допомоги з безробіття, пенсій, інших соціальних виплат).

Після сплати відповідних податків із суми особистого доходу, залишається дохід, що буде на придбання споживчих товарів та утворення заощаджень, який прийнято називати доходом кінцевого використання.