2) Перерозподіл національного доходу і споживання

Необхідність перерозподілу національного доходу зумовлюється, по-перше, значною диференціацією доходів, яка загрожує соціальній стабільності країни, гальмує стимули до ефективної праці.

По-друге, перерозподіл викликаний потребами у виконанні сучасною державою широкомасштабних соціально-економічних функцій, без яких економічна система не може існувати. Мова йде про проведення структурних реформ в економіці, розвиток фундаментальних наукових досліджень, формування робочої сили, дослідження космосу і т. ін.

По-третє, перерозподіл національного доходу зумовлений необхідністю підтримки малого підприємництва, національного виробника, забезпечення плюралізму форм власності тощо.

По четверте, доцільністю розширення громадських робіт, розвитку виробничої та соціальної Інфраструктури.

По-п'яте, необхідністю розвитку базових капіталоємних галузей промисловості, потребою забезпечення національної оборони та іншими причинами.

Перерозподіл національного доходу здійснюється через державний бюджет, механізм непрямих податків, пов'язаних з ціноутворенням, систему грошово-кредитних відносин, оплату послуг частини працездатного населення, зайнятого непродуктивними видами діяльності, ухилення від сплати податків І т. ін.

Суб'єктами перерозподілу національного доходу є всі види підприємців, переважна більшість населення, яка сплачує податки й отримує соціальні виплати з бюджету тощо. Найбільша частка національного доходу перерозподіляється через державний бюджет.

Па державний бюджет покладаються функції оборони, управління народним господарством, зовнішні зв'язки держави, охорона кордонів, пошта, зв'язок, залізниці, грошовий обіг. розвиток освіти, охорона оточуючого середовища, соціальне забезпечення та ін.

На місцеві бюджети покладається функція розвитку національного господарства, будівництва певних об'єктів виробничої та соціальної Інфраструктури, розвиток охорони здоров'я, утримання правоохоронних органів тощо.

Економічна діяльність перерозподілу забезпечується за допомогою поєднання двох принципів: принципу ефективності та принципу соціальної справедливості.

Здійснюючи принцип соціальної справедливості, держава гарантує своєму громадянину достатній рівень життя, не допускає, щоб він опинився за межею бідності. Із цією метою держава визначає мінімум оплати праці, тобто нижню межу оплати праці за фактично відпрацьовану повну місячну норму праці (робочого часу) найманого працівника. Такий мінімум не повинен бути нижчим за існуючий у країні прожитковий мінімум. Останній означає мінімальну суму коштів, що необхідна для забезпечення життєдіяльності людини та відновлення її працездатності. На відповідному рівні має визначатись рівень пенсій, виплат інвалідам, малозабезпеченим і громадянам, що втратили місце роботи.

Необхідно так перерозподілити доходи, щоб досягти компромісу між рівністю та ефективністю. Як Інструменти перерозподілу доходів держава використовує податки, акцизи, мата, субсидії, соціальні виплати, формування різних фондів суспільного призначення і т. ін. Кінцевою метою перерозподілу є відносне вирівнювання міри споживання кожним громадянином. Диференціація розподілу суспільних фондів споживання має визначатися в основному обсягом споживання життєвих засобів, необхідних для відтворення народонаселення і робочої сили.