10.3. Проблеми зростання економіки України

Ринкова система господарювання не є статичним явищем. Вона постійно розвивається, пристосовується до умов існування суспільства. Однією з ознак еволюції ринкової системи є системне регулювання економіки державою, без чого не може функціонувати жодна сучасно розвинута ринкова економіка. Для регулювання економіки державою використовуються фінансово-кредитна система, бюджетно-податкова система, права на власність, зовнішньоекономічні відносини, інформаційні потоки, ін.

У даний час більшість країн, у тому числі й Україна, дійшли висновку про те, що економічний ріст національної економіки необхідно розглядати як складову частину суспільного розвитку. У зв'язку з цим великого значення набувають такі проблеми:

економія природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, у тому числі запобігання екологічних зловживань і катастроф;

підвищення сприйнятливості економіки до досягнень НТП;

впровадження ресурсозберігаючих технологій;

скорочення нерівності в розподілі доходу;

збереження моральних цінностей і традицій суспільства;

збільшення інвестицій у людський капітал;

розвиток творчого характеру праці і новаторського потенціалу людини тощо.

Практично це означає створення сприятливих умов для ефективного й соціально-орієнтованого розвитку економіки країни.

Відомо, що наявність економічного розвитку в країні характеризується зростанням макроекономічних показників, які вимірюють обсяги національного виробництва (ВВП, ВНД та ін.). Аналіз динаміки валового внутрішнього продукту протягом 2005 року свідчить, що реальний ВВП підвищився на 5 відсотків, а номінальний на 22,1 відсотків порівняно з 2004 роком. В 2004 році порівняно з 2003 роком істотно підвищилась соціальна результативність економічного зростання. Дані, наведені на рис. 1, свідчать, що незважаючи на позитивні зрушення в економіці, які відбуваються, починаючи з 1999 р., Україна не досягла рівня макроекономічних показників 1990 р. за всіма без винятку показниками, що аналізуються. Зростання продуктивності праці пояснюється суттєвим падінням чисельності населення.

Стрімке падіння основних економічних показників відбувалося протягом 1990-1999 рр., а починаючи з 1999 року розвиток економіки України стабілізувався. Так, у 1999 році розмір ВВП становив 40,8% від 1990 р., проте вже в 2004 році він зріс на 20,4 відсоткові пункти (в.п.).

Перші роки XXI сторіччя характеризуються започаткуванням періоду стабілізації та економічного зростання в Україні. Створюються певні об’єктивні засади регулювання заробітної плати як ціни робочої сили на ринку праці. Так, за період 1999-2005 роки відбулось зростання основних макроекономічних показників (див. рис.1.).

Тже, економічне зростання – це довгостроковий стійкий розвиток економіки, процес поступового збільшення національного доходу й валового національного продукту в довгостроковому періоді без порушень рівноважного стану в короткострокових проміжках. Розвиток економіки вимірюється або темпом росту реального обсягу ВНП (але НД), або темпами збільшення цих показників у розрахунку на душу населення. Основною метою економічного росту є підвищення матеріального добробуту населення.

Реальні умови не завжди дозволяють реалізуватися потенціалу росту: настає депресія чи економічний спад, який може бути обумовлений як внутрішніми стосовно національної економіки економічними факторами, так і зовнішніми.

Явища і процеси, що визначають масштаби збільшення реального обсягу виробництва й можливості збільшення ефективності та якості росту, називають факторами економічного росту. Це фактори пропозиції, попиту і розподілу.

Виділяють два основних типи економічного росту: екстенсивний і інтенсивний.

Аналіз і прогнозування економічного росту і його наслідків неможливі без створення моделей. Сучасне моделювання ґрунтується на існуванні певних умов, при яких можлива підтримка рівноваги в процесі розвитку. Розглядають дві кейнсіанськи моделі — модель Харрода і модель Домара та неокласичну модель Солоу.

Державне регулювання е однією з ознак еволюції ринкової системи. Для регулювання економіки державою використовуються фінансово-кредитна система, бюджетно-податкова система, права на власність, зовнішньоекономічні відносини, інформаційні потоки, ін.

Для України зростання економіки і розвиток соціально-економічних перебудов припускає вчинення глобальних перетворень, здійснюваних при проведенні ринкових реформ.