
- •Означення матриці. Основні поняття.
- •Означення визначників 2-го і 3-го порядків. Їх обчислення.
- •Властивості визначників.
- •Розкладання визначника за елементами рядка або стовпця.
- •Правило Крамера для розв’язання систем лінійніх рівнянь.
- •Означення оберненої матриці та спосіб її знаходження.
- •Матричний метод.
- •Означення рангу матриці.
- •Обчислення рангу методом елементарних перетворень.
- •Дослідження системи лінійних рівнянь на сумісність.
- •Однорідні системи лінійних рівнянь
- •Лінійні дії з векторами.
- •Означення границі функції, основні властивості.
- •Нескінченно малі величини та їх порівняння.
- •Нескінченно великі величини та їх порівняння.
- •Перша особлива границя та її наслідки.
- •Друга особлива границя та її наслідки.
- •Означення похідної функції.
- •Механічний, геометричний та економічний зміст похідної.
- •Правила диференціювання. Основні правила диференціювання
- •Означення монотонної функції. Достатня ознака монотонності.
- •Означення точки екстремуму. Достатня ознака екстремуму.
- •Дослідження функції на опуклість, угнутість, точки перегину.
- •Асимптоти графіка функції.
- •Загальна схема дослідження функції та побудови графіка.
- •Метод інтегрування заміною змінних.
- •Приклади
- •Метод інтегрування частинами.
- •Означення визначеного інтеграла.
- •Властивості визначеного інтеграла.
- •Основні властивості визначеного інтеграла
- •Дорівнює зміні загальних витрат при зростанні кількості виробленої продукції від a до b одиниць.
- •Одержуємо
- •Таким чином, якщо f(t) - продуктивність праці в момент часу t, то - об’єм продукції, що виробляється за проміжок часу [0, т];
- •Невластиві інтеграли (означення, основні поняття, геометрична інтерпретація).
- •Основні означення та поняття розділу «Диференціальні рівняння»
- •Диференціальне рівняння 1-го порядку з відокремленими змінними (вигляд, метод розв’язання)
- •Лінійні рівняння 1-го порядку (вигляд, метод розв’язання)
- •Однорідні рівняння 1-го порядку (вигляд, метод розв’язання)
- •Основні поняття та початкові твердження розділу “Ряди” (означення числового ряду, збіжного та розбіжного ряду, суми ряду; властивості числових рядів).
- •Необхідна умова збіжності числового ряду.
-
Означення похідної функції.
Похідною
функції y=f(x)за
аргументом x
називають границю відношення приросту
функції y
до приросту аргументу х,
коли х
довільним образом прямує до нуля. Якщо
ця границя існує, то її позначають через
f’(x)
або
:
Операцію знаходження функції у = f(x) називають диференціюванням цієї функції. Функцію f(x), яка має похідну в точці x, називають диференційовною в точці x.
Якщо функція має похідну в кожній точці деякого проміжку, то її називають диференційовною у цьому проміжку.
-
Механічний, геометричний та економічний зміст похідної.
Механічний зміст похідної: похідна S’(t) є величиною миттєвої швидкості в момент t тіла, що рухається за законом S=S(t).
Геометричний зміст похідної: похідна f’(x) дорівнює кутовому коефіцієнту дотичної до графіка y = f(x) в точці з абсцисою х.
Економічний зміст похідної: похідна V’(x) дорівнює маргінальній вартості, де V(х)-функція витрат виробництва х одиниць продукції.
-
Правила диференціювання. Основні правила диференціювання
Нехай С-постійна,u=u(x),v=v(x)-функції, що мають похідні.Тоді:
1)С’=0; 2)x’=1; 3)(u v)’=u’ v’; 4)(Cu)’=Cu’;
5)(uv)’=u’v+uv’;
6)
7)якщо y=f(u),u=u(x),тобто y=fu(x),де функції f(u)та u(x)мають похідні, то y’x = y’uu’x
(правило диференціювання складної функції).
-
Таблиця похідних основних елементарних функцій.
1.(xm) = mx m-1 ;
2.(ex)= ex ;
3.(lnx)=
4.(sinx)=cosx ;
5.(cosx)= -sinx ;
6.(tgx)=1/cos2x ;
7.(ctgx)= -1/sin2x ;
8.(arcsinx)=
9.(arccosx)
=-
10.(arctgx)
=
11.(arcctgx)
= -
12.
13.
14.
15.
-
Означення монотонної функції. Достатня ознака монотонності.
Функція називається зростаюча, якщо більшому значенню аргументу відповідає більше значення функції:
Теорема:(Достатня ознака монотонності).
1.f
(x)
0,при
x
є
(a,b)
f
(x)
зростає на (a,b)
2.
f
(x)0,при
x
є (a,b)
f
(x)
спадає на (a,b)
3.
f
(x)=0,
при x
є (a,b)
f
(x)=const
на (a,b)
-
Означення точки екстремуму. Достатня ознака екстремуму.
Точка
називається точкою максимуму функції
у=
f(x),
якщо f(x0)
найбільше
значення функції в деякому околі точки
.
Точки min
і max
– точки екстремуму.
Точка
з
області визначення функції у= f(x)
називається критичною
точкою( точка підозріла на екстремум)
функції, якщо f(x0)=0,
або f
(x0)
не існує.
ТЕОРЕМА ( Достатня ознака екстремуму)
Якщо
f(x)
при переході через критичну точку
,
змінює свій знак на протилежний, то
- точка екстремуму.( з + на -
max,
-
на +
min).
-
Схема дослідження функції на монотонність та екстремуми.
1.D (y)
2. y ( розкласти на множники).
3.знайти критичні точки.
4. визначити проміжки знакосталості y, встановити проміжки монотонності ( за методом інтервалів).
5. прослідкувати за зміною знака y при переході через критичні точки, встановити точки екстремуму.