- •Означення матриці. Основні поняття.
- •Означення визначників 2-го і 3-го порядків. Їх обчислення.
- •Властивості визначників.
- •Розкладання визначника за елементами рядка або стовпця.
- •Правило Крамера для розв’язання систем лінійніх рівнянь.
- •Означення оберненої матриці та спосіб її знаходження.
- •Матричний метод.
- •Означення рангу матриці.
- •Обчислення рангу методом елементарних перетворень.
- •Дослідження системи лінійних рівнянь на сумісність.
- •Однорідні системи лінійних рівнянь
- •Лінійні дії з векторами.
- •Означення границі функції, основні властивості.
- •Нескінченно малі величини та їх порівняння.
- •Нескінченно великі величини та їх порівняння.
- •Перша особлива границя та її наслідки.
- •Друга особлива границя та її наслідки.
- •Означення похідної функції.
- •Механічний, геометричний та економічний зміст похідної.
- •Правила диференціювання. Основні правила диференціювання
- •Означення монотонної функції. Достатня ознака монотонності.
- •Означення точки екстремуму. Достатня ознака екстремуму.
- •Дослідження функції на опуклість, угнутість, точки перегину.
- •Асимптоти графіка функції.
- •Загальна схема дослідження функції та побудови графіка.
- •Метод інтегрування заміною змінних.
- •Приклади
- •Метод інтегрування частинами.
- •Означення визначеного інтеграла.
- •Властивості визначеного інтеграла.
- •Основні властивості визначеного інтеграла
- •Дорівнює зміні загальних витрат при зростанні кількості виробленої продукції від a до b одиниць.
- •Одержуємо
- •Таким чином, якщо f(t) - продуктивність праці в момент часу t, то - об’єм продукції, що виробляється за проміжок часу [0, т];
- •Невластиві інтеграли (означення, основні поняття, геометрична інтерпретація).
- •Основні означення та поняття розділу «Диференціальні рівняння»
- •Диференціальне рівняння 1-го порядку з відокремленими змінними (вигляд, метод розв’язання)
- •Лінійні рівняння 1-го порядку (вигляд, метод розв’язання)
- •Однорідні рівняння 1-го порядку (вигляд, метод розв’язання)
- •Основні поняття та початкові твердження розділу “Ряди” (означення числового ряду, збіжного та розбіжного ряду, суми ряду; властивості числових рядів).
- •Необхідна умова збіжності числового ряду.
-
Розкладання визначника за елементами рядка або стовпця.
Теорема (про розкладання визначника за елементами рядка або стовпця). Визначник дорівнює сумі добутків елементів будь-якого рядка (стовпця) на їхні алгебраїчні доповнення.
Система т лінійних рівнянь з п невідомими має вигляд:
де
- дійсні числа, які називають коефіцієнтами
системи,
,
i =1,…,m
- вільні члени або праві частини рівнянь,
,
j=1,…,n
- невідомі. Якщо n=m,
то система називається квадратною.
Запис системи (1) в матричному вигляді:
,
де
– матриця системи, складена із коефіцієнтів
при
невідомих,
- вектор-стовпець невідомих,
-
вектор-стовпець вільних членів.
Розв’яком
системи (1) називається така сукупність
n
чисел
,
при підстановці яких кожне рівняння
системи перетворюється на вірну рівність.
-
Правило Крамера для розв’язання систем лінійніх рівнянь.
Теорема
(Крамера). Якщо
визначник системи
не
дорівнює нулю, то система має єдиний
розв’язок, який знаходиться за
формулами:
(x1=
)
(x2=
)
(x3=
)
-
Означення оберненої матриці та спосіб її знаходження.
Матрицю А-1 називають оберненою по відношенню до квадратної матриці А, якщо
(=1)
,
де Е – одинична матриця.
Для
того, щоб квадратна матриця А
мала обернену, необхідно і достатньо,
щоб визначник
матриці А
не дорівнював нулю.
Формула для знаходження оберненої матриці:

,
де
- визначник матриці А,
- алгебраїчні доповнення елементів аij.
-
Матричний метод.
Матричний метод: Розв’язок квадратної системи (1’), визначник якої не дорівнює нулю, знаходиться за формулою:
.
Дві системи рівнянь називаються рівносильними, якщо вони мають однакову множину розв’язків. Від даної системи до рівносильної їй можна прийти за допомогою еквівалентних перетворень систем рівнянь, до яких відносяться множення обох частин рівнянь на ненульове число та складання відповідних частин рівнянь системи.
-
Означення рангу матриці.
Рангом r(A) матриці A називається найбільший порядок відмінних від нуля мінорів цієї матриці.
При знаходженні рангу користуються тим , що ранг не змінюється при виконанні елементарних перетворень над матрицею, до яких відносяться такі операції:
1) переставлення місцями будь-яких двох рядків (стовпців);
2) множення усіх елементів будь-якого рядка (стовпця) на відмінне від нуля число;
3) додавання до усіх елементів деякого рядка (стовпця) матриці відповідних елементів іншого рядка (стовпця), помножених на одне й те саме число;
4) відкидання нульового рядка (стовпця)
-
Обчислення рангу методом елементарних перетворень.
Елементарні перетворення над матрицею (не змінюючи рангу):
1.Переставлення місцями будь-яких двох рядків(стовпців);
2.Множення усіх елементів будь-якого рядка (стовпця) на відмінне від нуля число;
3.Додавання до усіх елементів деякого рядка (стовпця) матриці відповідних елементів іншого рядка (стовпція), помножених на одне і те саме число.
4.Відкидання нульового рядка ( стовпця).
