- •4.Поняття про розвиток особистості. Роль біологічних та соціальних чинників у розвитку особистості.
- •6. Зміст національного виховання в Україні. Сутність принципів нац..Вих
- •8. Основні функції та компоненти процесу навчання. Принципи навчання.
- •9.Структура процесу навчання. Типи навчання, їх характеристики.
- •10.Характеристика базових документів, якими регулюється зміст шкільної освіти в Україні.
- •11.Cутність методів, прийомів і засобів навчання. Підходи до класифікації методів навчання. Характеристика наочних методів навчання.
- •12.Характеристика словесних методів навчання. Вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання.
- •13.Форма організації навчання. Особливості розвитку і становлення форм організації навчання в історії розвитку педагогічної науки і шкільництва.
- •14.Педагогічні вимоги до уроку в сучасній школі. Типи і структура уроку.
- •15.Місце і роль аналізу та оцінюванню зун учнів.Функції, види і методи аналізу й оцінювання навч.Діяльності учнів.
- •Принципи, види і методи аналізу й оцінювання навчальної діяльності учнів
- •17.Колектив і його роль у вихованні школярів. Ознаки колективу, його види. Динаміка розвитку.
- •19.Місце і роль класного керівника у системі виховної роботи у школі. Функції, напрямки, форми роботи класного керівника.
- •20.Місце і роль сім’ї у вихованні дітей. Умови успішного виховання дітей у сім’ї. Методи сімейного виховання.
- •21.Форми і методи роботи вчителя з батьками. В.О.Сухомлинський про сімейне виховання.
- •22.Структура керівництва закладами освіти в Україні. Принципи керівництва шкільною справою.
- •23.Інспектування загальноосвітнього закладу. Охарактеризувати органи колегіального управління справою.
- •24.Підвищення кваліфікації та атестація педаг.Працівників. Види планування діяльності школи.
- •25.Розвиток та становлення педагогіки як науки.
- •26.Розкрити сутність та особливості позаурочних форм навчання в школі(навч.Екскурсія,домашня навч.Робота учнів, факультативні заняття)
- •27.Завдання, шляхи та засоби естетичного виховання. Ідея естетичного виховання в педаг.Спадщині в.О.Сухомлинського.
- •28.Завдання і зміст морального виховання. Шляхи і засоби мор.Вих. Ідеї морального виховання в педагогічній спадщині а.С.Макаренка, в.О.Сухомлинського.
- •29. Завдання, шляхи та засоби трудового виховання. Ідеї в історії розвитку педагогіки і шкільництва(я.А.Коменський,к.Д.Ушинський,а.С.Макаренко,в.О.Сухомлинський).
28.Завдання і зміст морального виховання. Шляхи і засоби мор.Вих. Ідеї морального виховання в педагогічній спадщині а.С.Макаренка, в.О.Сухомлинського.
Моральне виховання - виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки.
Моральне виховання характеризують поняття: Мораль - система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми. Моральний ідеал - образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути. Моральна норма - вимога, яка визначає обов'язки людини, що до навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінити й контролювати її. Возведена в систему сукупність моральних норм утворює моральний кодекс.
Моральність - втілення у практичній діяльності людей моральних переконань, моральних ідеалів, норм, почуттів та принципів.Моральні переконання - стійкі, свідомі моральні уявлення людини, відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше.Моральне почуття - стійкі переживання у свідомості людини, які є основою її вольових реакцій в різних ситуаціях, ЇЇ суб'єктивне ставлення до себе, інших людей, окремих явищ суспільного життя, суспільства загалом.Моральні якості - типові риси поведінки особистості.
Основу морального виховання становить етика (від. гр. -звичка, звичай) наука про мораль. Ознаки моральної вихованості - дисциплінованість, організованість. Основні якості моральності формуються в ранньому дитинстві на основі так званого «соціального успадкування». Вирішальною у цьому є роль батьків: їх поведінка, цілеспрямований вплив на особистість дитини. Особливо важливо задіяти в моральному вихованні можливості усіх соціальних інституцій:
-
сім'ї, цілеспрямований вплив її на формування моральних цінностей дитини;
-
педагогічну діяльність дошкільних виховних закладів; освітньо-виховну діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій);
- діяльність професійних навчально- виховних закладів;
-
засобів масової інформації;
-
діяльність мистецьких закладів; соціально-виробничу діяльність громадян на підприємства, в організаціях.
Дотримання моральних норм співжиття потребує самоорганізації, само дисциплінованості особистості. В її формуванні велике значення має навчально-виховний процес у школі. Шкільна дисципліна - дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, дотримання традицій тощо.
Свідомо дисципліна виявляється в суворому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки, грунтується на почутті обов'язку та відповідальності.
Обов'язок - усвідомлення особистістю громадських і моральних вимог.
Відповідальність - якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з суспільними нормами, законами.
Розкриваючи сутність поняття «добро» В.О.Сухомлинський пише: «Добро - це думка, помножена на волю, тільки за цієї умови матимемо непримиренність до зла, - а це і є сама суть добра. Те, що повинно стати моральною серцевиною твоєї особистості, - моральна чистота, благородність, непримиренність до зла -залежить від того, як ідея добра стає твоїм переконанням, суть у твоїй душі -твоєю органічною потребою застосувати на кожному кроці мірку оцінки того, що відбувається у світі... Мета виховання заклечається у тому, щоб, морально вдосконалюючись, людина в своїх взаємовідносинах з іншими людьми перемагала зло». «Щоб стати справжньою людиною, - говорив В.О.Сухомлинський,
- учень повинен перш за все поважати самого себе, без цієї поваги, без любові до краси в самому собі немислима людська культура, немислима і нетерпимість до всього, що принижує людину... Це не самомилування, а гордість, чиста віра в добрий початок у самому собі».
«Опановуй головне в духовній культурі - культуру людських відносин, умій розрізняти в людині світле і темне...».
«Духовна культура людини буде неповною, якщо вона позбавлена знань, які є основою моральної культури».