МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Факультет ветеренарної медицини

Кафедра інфекційної патології

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для проведення занять з інфекційних хвороб риб

для студентів факультету ветеринарної медецини

ПОЛТАВА - 2006

Методичні вказівки склали:

д.в.н., професор Каришева А.Ф.

к.в.н., доцент Передера С.Б.

старший викладач Жерносік І.А.

рецензент:

завідуючий кафедри терапії

доцент Локес П.І.

для проведення лабораторних занять із інфекційних хвороб риб для студентів факультету ветеринарної медицини спеціальність 7.130 501.

Подано методики проведення лабораторних занять із хвороб дрібних та хутрових звірів. У кожному занятті є: тема, мета заняття, завдання, навчальний матеріал та контрольні питання.

Затверджено Радою факультету ветеринарної медицини пдаа протокол №

ЗАНЯТТЯ

Тема: Аеромоноз. (Краснуха коропових, інфекційний асцит, чума, геморагічна септицемія, водянка коропових).

Мета: Навчити студентів діагностувати аеромоноз риби. Скласти план заходів з профілактики та боротьби з хворобою.

Завдання: 1. Розглянути особливості діагностики, методи виділення збудника з патологічного матеріалу;

2. Навчити студентів складати план заходів по профілактиці та боротьбі з аеромонозом риби.

Матеріали та обладнання: таблиці, патологічний матеріал, ветеринарне законодавство, антимікробні препарати.

МЕТОДІІЧНЇ ВКАЗІВКИ

Аеромоноз - це інфекційне захворювання риби сімейства коропових, що характеризується при гострому перебігу геморагічним запаленням шкіри та внутрішніх органів, асцитом та загальною водянкою тіла, при хронічному перебігу- утворенням в м'язевій тканині поверхневих та глибоких виразок.

Діагноз на аеромоноз встановлюють комплексно, при цьому враховують: епізоотологічні дані (пору виникнення епізоотії, видовий і віковий склад риби, яка знаходиться у водоймищі щільність посадки, джерело і шляхи заносу збудника інфекції характер перебігу і розповсюдження хвороби і ін.), клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни, дані лабораторних досліджень.

Епізоотологічні дані. Найбільш чутливий короп, линь, сазан і їх гібриди (крім першого покоління), менш чутливий лящ, рослиноїдна риба.

Хворіє риба всіх вікових груп, але двох - та трьох річки коропа хворіють частіше, при цьому у трьох річок захворювання завжди перебігає гостро і в більш злоякісній формі на відміну від дворічок.

Джерелом збудника інфекції є хвора риба, перехворіла та мікробоносії. Велике місце у розповсюдженні збудника інфекції відіграють трупи хворої риби.

В організм здорової риби збудник потрапляє через пошкоджену шкіру та зябра, а також через кішково шлунковий тракт разом з інфікованим кормом та водою.

Розповсюдження збудника інфекції з одного ставу в інший проходить шляхом безконтрольного перевезення риби та зарибленням їх, водою з вище розміщених ставів, предметами лову та рибальським інвентарем.

При цьому захворюванні відмічають весняно-літню сезонність, коли температура води в ставах збільшується до 15-20°С.

Розвиток епізоотії, захворюваності і летальности напряму звязані з температурою води в ставах. В південних районах, де загальна температура води висока, хворіє в основному цього річка і дворічка коропа, в більш, північних районах - старша вікова група.

В осени епізоотія затухає, і захворювання набуває хронічного перебігу.

Летальність складає 34-96%, що залежить від вікової групи хворої риби, перебігу та форми захворювання, географічної зони та інших чинників.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період 10-30 днів, що залежить від температури води. Захворювання перебігає, в гострій, під гострій, хронічної, стертій та абортивної формах.

При гострій формі реєструють порушення координації рухів риби, крововиливи в основі грудних, черевних плавників і хвоста, а також в передній камері ока. Через декілька, днів виявляють загальну водянку тіла, що супроводжується окзофтальмією, місцевим або загальним скуйодженням луски у лускоподібних коропів та утворенням міхурів різних розмірів і форми, які наповнені прозорою рідиною - у строкатих коропів. Зябра у більпюсті хворої риби анемічні або в стані венозного застою, інколи з крововиливами.

У деякої риби відмічають кратероподібне вип'ячування слизової оболонки прямої кішки через анальний отвір. Через 1,5-2 тижні гостра форма переходить в під гостру.

При під гострій формі захворювання перебігає більш доброякісно. Запальний процес, менш виражений, деяки ділянки шкіри некротизуються та утворюють виразки різного розміру та форми.

Виразки мають характерний білий обідок по краям та некротизовзну тканину в центрі. В деяких випадках некретізований процес проникає глибоко в тканини, при цьому оголюються ребра і через вражену черевну стінку можна бачити внутрішні органи риби

Навколо виразок спостерігають запалення шкіри та місцеве або дифузне скуйодження луски. Якщо виразки загоюються, то дно їх вкривається світло-червоною грануляційною тканиною. Також відмічають некроз спинних та інших плавників. На вражених ділянках тканини розвішаються гіфи грибів.

Хвора риба стає малорухлива, підходить до місця притоку свіжої вода. Перед загибеллю риба втрачає координацію і плаває на боку.

Хронічна форма хвороби протає більш доброякісно. Діагностують в літньо-осінній період. Летальність не значна і залежить від умов утримання та проведення необхідних оздоровчих заходів.

У хворої риби виявляють виразки на різних ділянках шкіри, навколо яких відмічають місцеве скуйовдженая луски і набряклість. При доброякісному перебігу виразки поступово заповнюються траиуляційною тканиною, утворюються рубці синьо-блакитного кольору які далі зникають.

Стерта форма захворювання характеризується тим, що хвороба інколи проходить при неясно виражених клінічних ознаках (почервоніння окремих ділянок шкіри, некроз плавників та шкіряного покриву і ін.).

Абортивна форма спостерігається в тих випадках, коли розвиток типових ознак різко закінчується на будь якому етапі хвороби і проходить швидке одуження хворої риби.

Патологоанатомічні зміни. При гострій формі захворювання в деяких випадках відмічають геморагічний діатез - крововиливи на перикарде, під капсулою печінки, нирок, вісцеральному жирі, плававшому міхурі. Інколи відмічають тільки гіперемію судин цих органів; жовчний міхур збільшений, наповнений прозорою, жовтого кольору жовчу; нирки анемічні, дряблі; селезінка збільшена, темно-вишневого кольору. Також відмічають гідремію внутрішніх органів і м'язів, солом'яно-жовту або червону рідину в черевній порожнині, інколи крапкові та полосчаті крововиливи на статевих залозах.

При під гострій формі відмічають гідремію внутрішніх органів і скелетної мускулатури, а також анемію печінки і нирок.

При хронічній формі на внутрішніх органах знаходять незначну гідремію судин.

Лабораторна діагностика, Для дослідження в лабораторію надсилають хвору живу рибу. В лабораторії проводять бактеріологічні, біохімічні, гематологічні дослідження, та ставлять біопробу.

Бактеріологічне дослідження. З крові, печінки, нирок, трансудату з черевної порожнини, виразок, проводять первинні посіви на косий агар, бульйон та середовище Кітта-Тароцці для виявлення – Achromobacter punctata. Посіви витримують в термостаті 1-2 доби, при температурі 20-25°С. Для виділення: бактерій із первинних посівів проводять посів на диференціальне середовище де вони ростуть у вигляді характерних чорних колоній. (До 100 мл. 3% МПА додають 10 мл 3% стерильного водного розчину фарби конгорот, 5 мл 30% стерильного розчину сахарози, 0,5 мл нормального розчину NаОН і розливають по чашкам.) Після виділення чистих культур проводять біохімічне дослідження.

Бюпроба. Для біопроби відбирають 3-5 коропчуків цього річок яким підшкірно або внутрішньочеревно вводять 0,1-0,5 мл добової культури Achromobacter punctata. Через 1-3 доби в зараженого коропа відмічають гострий перебіг хвороби. Таку рибу вбивають і проводять культуральні і біохімічні дослідження.

Також можна проводити гематологічні дослідження при яких знаходять збільшення нейтрофілів у хворої риби. Але при цьому дослідженні не можна поставити кінцевий діагноз.

Лабораторний діагноз на аеромоноз коропових вважають встановленим при позитивних бактеріологічних, біохімічних, гематологічних дослідженнях, та позитивні біопробі.

Імунітет. Після перехворювання риба стає не чутлива до цього захворювання. В такої риби в сироватці крові виділяють антитіла і специфічні глобулінові фракції.

Лікування. При перевезенні риби використовують ванни з левоміцетіном (300 мг/л прн експозиції 12 годин), синтоміцином (600-1000 мг/я при тій же експозиції) та метиленовим синім: (50, 75, 100, 200 мг/л при експозиції, відповідно 12-16, 7-10, 4-6 та 2-4 год.).

У виросткових ставах цього річкам коропа дають метиленовий синій або синтоміцин рибі разом з кормом протягом 8-10 діб. Дворічкам згодовують метиленовий синий, синтоміцин в дозі відповідно 3-5 мг- 2-3 мг кожній рибині на добу. Плідників обробляють індивідуально, шляхом внутрішньочеревного введення, левоміцетину в дозі 20-30 мг/кг двохразово або перорального введення біоміцину по 50 мг/кг протягом 2-4 діб. Між інтервалами антибіотикотерапіі у корм додають метиленовий синий із розрахунку 3000 мг/кг корму або синтоміцину із розрахунку 50 мг/кг маси риби (три доби рибам дають лікувально-профілактичний корм, дві доби звичайний)

Профілактика та заходи боротьби. При встановленні діагнозу на неблагополучне господарство або його відділи, накладають карантин. По умовам карантину забороняють:

- вивіз та ввіз риби;

- пересадку хворої або підозрілої в зараженні риби в благополучні стави;

- змішані посадки у водоймища чутливої до краснухи риби різного віку і виду;

- внесення в стави гною з метою удобрення;

- допуск сторонніх людей;

- перевезення і перенесення рибальського інвентаря, знарядь лову і інших предметів з одного водоймища на інше.

З метою ліквідації спалаху хвороби в господарстві проводять наступні заходи:

- для роботи в неблагополучних водоймищах необхідно мати спеціально виділені знаряддя лову і інвентар. Для обслуговування цих водоймищ закріплюють постійних робітників;

- в комбінованих коропо-качиних господарствах видаляють качок в

видаляють качок які не мають рибопромислового значення і не

зв'язані з іншими риболовними ставками і природними водоймищами.

- забороняють вивіз качок для розведення і вирощування в інші риболовні господарства;

- трупи риби що загинула, виловлюють і закопують подалі від водоймищ на глибину не менше 1,5 м з попередним знезараженням розчином хлорного або не гашеного вапна;

- відловлену хвору живу рибу - утилізують;

- забезпечують збагачення водоймищ киснем шляхом аерації;

- з метою нейіралізації кислотности води і накопичення в ній органічних залишок в нагульні, вирощувальні і маточні стави рекомендують вносити гашене вапно або вапняне молоко із розрахунку 150-300 кг на гектар водної площі (2-3 рази протягом літнього періоду з інтервалом у 8-15 днів);

- проводять дезінфекцію ставів негашеним або хлорним вапном (25 ц/га; 3-5 п/га відповідно).

В неблагополучних по аеромонозу господарствах з лікувальною та профілактичною метою застосовують антибіотики (левоміцетин, біоміцин, або синтоміцин) і метиленову синьку.

Після проведення комплексу санітарно-ветеринарних і рибоводно-меліоративних; заходів і повного закінчення захворювання риби аеромонозом, але не пізніше чем через рік, карантин з господарства знімають і господарство об'являють благополучним.

Пісня зняття карантину в господарство завозять маточне поголів'я риби з благополучних господарств яке витримують протягом 30 днів при середньодобовій температурі І2°С в карантинних ставах. Якщо за цей термін вони не захворіють, їх пересаджують у вирощувальні стави і господарство вводять в експлуатацію.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Клініко-епізоотологічні особливості перебігу аеромонозу коропових.

2. Патологоанатомічна картина.

3. Як проводиться лабораторна діагностика при аеромонозі

коропових.

4.Імунітет та лікування при аеромонозі.

5.Профілактика та заходи боротьби при винекнені хвороби в рибном господарстві.