58. Мета й особливості державного регулювання зед

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і за­конних інтересів суб'єктів ЗЕД, створення рівних умов для розвит­ку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відно­син і використання суб'єктами ЗЕД доходів та інвестицій, заохочен­ня конкуренції, обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання ЗЕД здійснюють Верховна Рада Украї­ни, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Мі­ністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Держав­на митна служба України відповідно до її компетенції, визначеної ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а та­кож органи місцевого самоврядування.

Однією з форм державного регулювання ЗЕД є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Наступною формою є митне регулювання ЗЕД, яке здійснюється згідно з Митним кодексом України, Законом України «Про зовніш­ньоекономічну діяльність», іншими законами, Єдиним митним та­рифом та чинними міжнародними договорами, згоду на обов 'язко-вість яких надано Верховною Радою України.

Ліцензування і квотування експорту та імпорту як форми держав­ного регулювання ЗЕД запроваджуються відповідно до ст. 16 Зако­ну України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції від 20.11.2003 р.).

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

59. Митно-тарифне та не- регулювання зед

Правовою основою впровадження митно-тарифного регулювання в Україні є:

• Закон України “Про Єдиний митний тариф” (від 5 лютого 1992 року №2097-XII)

• Закон України “Про Митний тариф України” (від 5 квітня 2001 року №2371-III)

• Декрет Кабінету Міністрів України „Про Єдиний митний тариф України” від 11.02.93 №4-93

• Митний кодекс України від 11.07.02 № 92 - IV.

Згідно зі Статтею 5 Закону України “Про Єдиний митний тариф” з метою розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада України (рішення щодо збільшення ставок ввізного мита).

До нетарифних заходів регулювання відносяться:

1. Заборони експорту та імпорту.

2. Кількісні обмеження експорту та імпорту.

Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). В Україні використовують такі види квот: глобальні; групові; індивідуальні.

Ліцензування - це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів. В Україні використовуються такі види ліцензій:

генеральна; разова (індивідуальна); відкрита (індивідуальна).

3. "Добровільні" обмеження експорту. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера.

4. Антидемпінгові заходи. Являють собою судові та адміністративні претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах, що може нанести шкоду місцевим виробникам.

5. Технічні бар'єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів.

6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей.

7. Імпортний депозит. Це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повертається.