Тема 14. Норми права.

1. Поняття та загальні ознаки норм права.

Норми права (юридичні норми) – це вид соціальних норм, що закріплюють загальнообов’язкові стандарти правомірної поведінки і встановлюють державні гарантії їх дотримання.

1. типові – класичні – 116 ст. ЦКУ, ст. 137 п. 2 ЦКУ

спеціальні – Кр.К ст. 1 – завдання – норми

Ц.К. ст. 3 – норми- принципи

Ц.К. ст. 202 норми-дефініції (ст..202 ЦК України : Поняття та види правочинів)…

2. регулятивні : дозволяющие – Кр. К ст. 86 п. 3; ст. 87 п. 2;

Ц. К. ст. 242 п. 3

зобов’язуючі: ст. 689 ЦКУ

забороняючи: Кр. К. ст. 7 п. 2

охоронні: ЦК ст. 284 п.3, ст. 349 п. 2

3. інші - диспозиції – ЦК ст. 323, ст. 331

4. абсолютно визначені. – ст. 50 п. 3 ЦКУ

відносно визначені. – ст. 336 ЦКУ

5. норми майнового права – ЦК ст. 319, ст. 358

Процесуальне право – знаходиться в процесуальних Кодексах адресованих суб’єктам.

Ознаки:

І. Спільні для всіх соціальні норми (як їх вид) (див. пит. 1. теми 10)

ІІ Специфічні:

1. Є первинними елементами права (цеглинками з яких воно побудоване)

2. Спрямовані саме на правове регулювання суспільних відносин (таке, що відповідає необхідним ознакам права)

3. Закріплюють стандарт правомірної поведінки особи або сприяють такому закріпленню термінологічно (спеціалізовані норми права, чи іншим чином забезпечують таке закріплення)

4. Загальнообов’язковість – гарантована державою й забезпечена можливістю застосування державного примусу.

5. Мають особливу форму зовнішнього виразу - нормативно правовий припис (припис законодавства).

2. Види (класифікація) норм права.

І. За безпосередністю регулювання:

1. Класичні (типові) – регулюють суспільні відносини безпосередньо, закріплюючи стандарт правомірної поведінки.

2. Спеціалізовані (не типові) – беруть участь у регулюванні суспільних відносин опосередковано. Надають юридичним правилам термінологічної та іншої визначеності. Забезпечуючи законодавство, стандартів термінологічно чи іншим чином.

ІІ. За функціональним призначенням (функціями права):

1. Регулятивні – закріплені стандартами правомірної поведінки, здійснюють правове регулювання шляхом наділення учасників суспільних відносин правами та покладання на них обов’язків.

2. Охоронні – встановлюють державні гарантії дотримання цих стандартів, здійснюють правове регулювання шляхом встановлення складів правопорушень і санкцій.

У свою чергу регулятивні поділяються на:

- зобов’язальні – вставляють юридичний обов’язок вчиняти певні дії;

- заборонні – встановлюють юридичний обов’язок утримуватися від певних дій;

- уповноважуючи – встановлюють суб’єктивні права здійснювати певні дії.

ІІІ. За методами правового регулювання:

1. Інтерактивні – містять категоричні приписи, що безпосередньо визначають поведінку суб’єктів і не можуть бути замінені за їхнім розсудом (домовленістю) на інші варіанти поведінки. (треба діяти так, і ніяк інакше (перш за все норми публічного права).

2. Диспозитивні - діють якщо суб’єктами суспільних відносин не встановлені інші правила (варіанти поведінки).

IV. За ступенем визначеності:

1. Абсолютно визначені – закріплюють правила поведінки конкретно й вичерпно. (Повинен робити тільки так).

2. Відносно визначені – передбачають .. на варіантів поведінки суб’єкта.

V. Норми матеріального і процесуального права.

3. Структура норми права – це внутрішня будова норми, поділ її на елементи, складники. (якщо – тоді – інакше)

І. Гіпотеза (якщо) – елемент норми права, що вказує на певні обставини, за наявності або відсутності яких реалізується юридичне правило.

ІІ. Диспозиція (тоді) – елемент норми права, що вказує на юридичне правило, якому мають відповідати дії суб’єкта. (Є стрижнем норми права її головним складником)

ІІІ. Санкція (інакше) – елемент норми права, що встановлює негативні наслідки порушення юридичного правила визначеного диспозицією.

Класифікація гіпотез:

І. Залежно від того з наявністю чи відсутністю обставин, пов’язується дія норми права:

1. Позитивна гіпотеза – вказує на певні обставини за наявності яких реалізується юридичне правило.

2. Негативна гіпотеза – вказує на певні обставини за відсутності яких реалізується юридичне правило.

3. Мішана гіпотеза – вказує одночасно обставини за наявності та при відсутності певних таких, коли реалізується юридичне правило. Декілька умов.

ІІ. Залежно від кількості обставин:

1. Проста – визначає одну обставину;

2. Альтернативна – визначає кілька обставин за наявності (відсутності) хоча б однієї з яких реалізується правило;

3. Складна – визначає кілька обставин за одночасної наявності (відсутності) яких реалізується правило.

ІІІ. Залежно від ступеня визначеності обставин:

1. Абсолютно визначена – обставини за наявності (відсутності) яких реалізується правило, вказані у вигляді вичерпного переліку;

2. Відносно визначена - обставини за наявності (відсутності) яких реалізується правило, вказані у вигляді невичерпного переліку (неповністю розписані).

Класифікація диспозицій:

І. Залежно від кількості можливих варіантів поведінки, що визначається правилом:

1. Безальтернативна – передбачає можливість тільки одного варіанту поведінки;

2. Альтернативна - передбачає можливість декількох варіантів.

ІІ. Залежно від способу викладення:

1. Проста – називає певний варіант поведінки, проте не визначає її зміст (не розкриває, як це робити)

2. Описова – описує всі ознаки поведінки, розкриває її зміст.

3. Відсильна – не викладає правило поведінки, а відсилає до іншої норми, де воно викладене.

4. Бланкетна (різновид відсильної) – відсилає до інструкцій, правил, технічних норм.

5. Мішана – поєднує різні способи викладення.

ІІІ. Залежно від рівня конкретності викладення правила:

1. Абстрактна – правило викладене в загальному вигляді;

2. Конкретна – правило викладене за допомогою спеціальних індивідуальних ознак.

ІV. Залежно від ступеня визначеності:

1. Абсолютно визначена – встановлює права та обов’язки суб’єктів вичерпною конкретністю та повнотою;

2. Відносно визначена – не містить повних та точних вказівок на права та обов’язки суб’єктів.

Класифікація санкцій

І. Залежно від мети застосування (або характеру негативних наслідків).

1. Правовідновлюючі міри – спрямовані на відновленнях прав і законних інтересів, виконання невиконаних або неналежним чином виконаних обов’язків, повернення до стану, що передує порушенню (не можна…) (Відшкодування шкоди, визнання договору або юридичного акту недійсним тощо). (Земельний кодекс ст. 155)

Нечинний – з моменту визнання нечинним на майбутнє.

Недійсний – з невизнанням попередніх наслідків.

2. Міри юридичної відповідальності (штраф, звільнення, позбавлення волі, конфіскація майна, тощо) так, як нажите злочинним шляхом. (КпАП ст. 85)

3. Заходи попередження (превентивні) - (арешт майна, заборона його відчудження, тощо) (податковий кодекс ст. 94.2)

4. Правові втрати (втрати права)- (втрата права на спадщину, на відшкодування збитків. (якщо в аварії один був п’яний) (КпАП ст. 130)

ІІ. За сферою застосування (залежно від галузі права):

1. Конституційно-правові (діють у сфері конституційного права) (наприклад: визначення конституційного суду закону таким, що не відповідає Конституції, імпічмент президенту Конституція України ст. 152).

2. Цивільно-правові (діють у сфері цивільного права) (наприклад: неустойка у вигляді пені або штрафу, відшкодування збитків, визнання правочину недійсним) (Цивільний Кодекс ст. 279).

3. Адміністративно-правові (діють у сфері адміністративного права) (наприклад: попередження, штраф, позбавлення ліцензій, водійських прав) (КпАП ст. 30)

4. Дисциплінарні (діють у сфері трудового права) (наприклад: догана, звільнення) (Кодекс законів про працю України ст. 147)

5. Кримінально-правові (штраф, обмеження волі, позбавлення волі, позбавлення права займати певні посади тощо) (Кримінальний кодекс ст. 125)

ІІІ. За ступенем визначеності в законі:

1. Абсолютно визначені (рідко) (наприклад: пеня у розмірі подвійної ставки НБУ) (Цивільний Кодекс ст. 709)

2. Відносно визначені (кримінальний штраф або обмеження волі, позбавлення волі від 10 до 15 років)

IV. За кількістю негативних для правопорушника наслідків:

1. Прості (позбавлення волі) Кримінальний Кодекс ст. 308.

2. Складні (позбавлення волі з конфіскацією майна) Кримінальний Кодекс ст. 330.