7. Загальний принцип права і правова доктрина, як джерела права.

Загальний принцип права – це загальні вимоги до права та правового регулювання, які не закріплені в нормах, а виводяться з їхнього змісту. (докладніше див. тему 12). Є субсидіарним джерелом права щодо поширення справ, але засадничим щодо розбудови правової системи взагалі та формування інших джерел права. Джерела джерел права – звичаї.

Правова доктрина – це система визнаних правовою спільнотою та в її особі суспільством взагалі концепція теорій, принципів права та його окремих інститутів.

У мусульманському праві, де формою права визнані релігійні тексти, що містяться в Корані і … допускаються також офіційно посилання також на наукову доктрину (робота вчених) (Фікх)

Фікх – мудреці, що дають рекомендації.

Правова доктрина – субсидіарне джерело права, але засадничим щодо розбудови правової системи взагалі та формуванні джерел права.

Тема 12 «Принципи права»

1. Поняття риси та класифікація принципів права (використовуються усюди у будь-якій правовій системі).

Принципи права (лат. первісне, визначальне) – це найбільш загальні вимоги до права, правового регулювання, правової системи.

Основні риси:

1. Загальність – не формують конкретних прав та обов’язків не завжди забезпечені певними санкціями. Зазвичай не закріплюються в нормах права, а виводяться з їхнього змісту (якщо закріплені набувають статусу нормативних принципів).

За сферою поширення поділ на загальні, міжгалузеві, галузеві принципи правових інститутів.

Так згідно з концепцією цілісності права, запропонованою Рональдом Дворніним США.

Право є цілісною системою, яка складається з правових норм та принципів. Принципи – це не абстрактні ідеальні етичні стандарти, а а реальні конкретні принципи політичної моралі, що склалися у даному суспільстві і діють у даній правовій системі, оскільки в минулому були офіційно обґрунтовані…, текстами законів, судовими рішеннями тощо. Це принципи справедливості, рівності, людської гідності, що містяться в цих актах у розчиненому стані.

Норма завжди або повністю застосована, або взагалі не застосована (так або ні, все або нічого). Тоді як принцип застосовується з урахуванням багатьох чинників, що мають значення на даний момент (політичних, історичних, економічних тощо).

В Англо-саксонській системі принципи допомагають перебороти прецедент, в Романо-германській принципи корисні при колізіях і пробілах у законодавстві.

Принципи: співвіднести санкції 30-х – 60-х і 21 ст. можемо побачити принципи (як відносяться до людської власності).

2. Загальнолюдські (цивілізаційні принципи права) (для всіх право всіх систем всього світу)

Виступають універсальними критеріями й загальними вимогами до становлення всіх національних правових систем.

Проте існування єдиних загальнолюдських принципів права (не як гасел, а як визнаних усім людством думок, що мають нормативний зміст) Є доволі сумнівним враховуючи цивілізаційну та національну специфіку права.

3. Загальні принципи права. Це загальні вимоги до права та правового регулювання, які не закріплюються в нормах, а виводяться з їхнього змісту.

1. У системі загальних принципів права варто виокремити групу основних (фундаментальних принципів, що лежать в основі права, утворюють його фундамент)

Головні ознаки основоположних принципів права (Погребняк на кафедрі має книгу і дисертацію). Є втіленням найважливіших цінностей притаманних певній правовій системі. Мають найбільш загальний характер поширюються на всю систему права, на всі її галузеві та інші складники, підвищену стійкість, самодостатній характер.

До них відносяться:

• свобода;

• рівність;

• справедливість;

• гуманізм.

2. Принципи, що складають доктрину верховенства права Rule of Law (в Англо-американській системі) та виводяться з неї (Точніше: «Влада права», «Панування права»).

У класичному виді базується на трьох загальних принципах:

1. Відсутність свавілля влади з боку уряду (вся державна влада) – жодна людина не підлягає покаранню, стягненню, якщо не скоїла порушення права, що спеціально визначене Законом саме, як порушення і факт скоєння якого не доведений у суді.

2. Кожна людина не залежно від статусу є рівна перед законом і судом.

3. Юридичне забезпечення прав людини через незалежний та неупереджений суд.

На цей час правничою доктриною та судовою практикою (насамперед практикою Конституційних судів та Європейського суду прав людини) доповнена системою загальних принципів, що забезпечують їх ефективність.

1. Принцип правової визначеності (правопевності) вимагає щоб:

а). правові акти заздалегідь оприлюднювалися, діяли на майбутнє;

б). ці акти були ясними, простими, точними, чіткими, несуперечливими;

в). застосування цих актів було передбачуваним;

г). судові рішення виконувалися.

Найважливіші процедурні вимоги правової визначеності:

1. Обов’язкове оприлюднення актів;

2. Заборона зворотної сили актів;

3. Незмінність правових приписів протягом певного періоду, заборона їх частих змін;

4. Заборона необґрунтованих змін;

5. Надання достатньо часу для змін у правовідносинах, викликаних прийняттям нового Закону

2. Принцип пропорційності (2 пр. правопевності). (Активно застосовується в практиці Європейського суду прав людини) – означає, що органи влади не можуть накладати на громадян зобов’язання, які перевищують межі необхідності; (податок могила)

3. Принцип добросовісності – вимагає добросовісності при реалізації прав і повноважень, а також при виконанні юридичних обов’язків.

Інші загальні принципи:

• гарантованість прав на свободу громадян;

• відповідальність за наявності вини;

• законність (принцип законності) – система вимог суворого та неухильного додержання Конституції, Законів, інших актів законодавства усіма суб’єктами.