6. Чинники формування та розвитку системи законодавства.

Класифікація чинників.

І. Внутрішні та зовнішні.

1. Внутрішні:

- «дух законів» (Ш.Л. Монтеск’є) історія народу, національні традиції, менталітет, географічне положення, клімат, родючість грунту;

- співвідношення політичних сил;

- ідеологічна орієнтація домінуючої політичної сили;

- професійний рівень суб’єктів правотворчості;

- економічний рівень держави;

- орієнтація більшості населення (правлячої верхівки, якщо тоталітарна держава) на західні, демократичні чи інші цінності.

- входження держави до складу міжнародних союзів, організацій.

ІІ. Об’єктивні, (що не залежать від особистості політичних лідерів, тощо) і суб’єктивні (що залежать).

Співвідношення норм міжнародного і національного права.

Норми міжнародного права містяться у міжнародних договорах (ст. 133 «Про міжнародні договори України»). Дія норм міжнародного права на території України визначається ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України).

Тема 16. Нормативно-правові акти.

1. Правотворчість.

Правотворчість (нормотворчість, нормотворення) – є другим етапом право творення (формування права) (див. пит. 1 теми 11)

З точки зору природного право розуміння це процес формування державних, суспільних відносин шляхом відбору найважливіших із них, визнання існуючих або встановлення оригінальних ефективних правил, їх урегулювання надання усім правилам статусу загальнообов’язкових стандартів (норм права) шляхом їх закріплення у визначених … джерелах права їх взяття під охорону.

У вузькому розумінні щодо романо-германської правової сім’ї правотворчість – це офіційна діяльність уповноважених державних осіб із закріпленням права у законодавстві шляхом видання нормативно-правових актів.

Ряд сучасних правознавців до правотворчості в основному розумінні відносять також судову діяльність із визнання нормативно-правових актів некомпетентними або незаконними. (звідси зокрема розкриття діяльності Конституційного суду із визнання законів некомпетентними, як «негативної правотворчості»).

Принципи правотворчості є відбиттям принципів права:

• свобода

• справедливість

• рівність

• гуманізм

• верховенство права над сваволею

• пропорційність

• визначеність

• достовірність

• відкритість

• законність

• науковість

• професіоналізм

• оперативність

Функції правотворчості – це нормативно регламентовані і організаційно забезпечені напрямки правотворчості.

Це такі функції:

1. Первинного регулювання суспільних відносин;

2. Удосконалення (оновлення) правового регулювання;

3. Заповнення прогалин у правовому регулюванні;

4. Систематизації засобів правового регулювання.

В Україні суб’єктами правотворчості є :

- громадяни

- ВР У

- П У

- кабмін

- міністерства та інші органи виконавчої влади

- інші органи виконавчої влади , яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів правотворчості.

Уповноважені органи АР Крим :

-органи місцевого самоврядування.

№2. Правотворчий процес. Стадії створення нормативно-правових актів.

Правотворчий процес – це нормативно-регламентована діяльність уповноважених державних суб’єктів, яка полягає в : ініціюванні, підготовці, розгляді проектів нормативно-правових актів , в прийнятті (виданні) цих актів і введення їх в дію.

В Україні регулюється правотворчий процес Конституцією України і іншими законами( Законом про регламент ВР У) та прийнятими на їх виконання підзаконними актами.

Стадії створення нормативно-правових актів :

1.Планування правотворчої діяльності.

2.Внесеня правотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акту.

3.Проведення експертизи проектів ( правової, наукової, фінансової, економічної, лінгвістичної).

4. Внесення проекту субекту правотворчості.

5.Розгляд проекту суб’єктом правотрчості.

6. Прийняття (видання) нормативно-правового акту.

7. Набрання ним чинності.

№3. Поняття , ознаки та види нормативно-правових актів.

Нормативно-правовий акт- це офіційний документ , прийнятий уповноваженим на це суб’єктом правотворчості у визначеній законодавством формі та порядку.

Властивості нормативно-правового акту:

1. Загальнообовязковість - містить загальнообов’язкові правила .

2. Нормативність – стосується всіх суб’єктів, що опиняються у відповідних нормо регламентованих ситуаціях і кількість яких не визначена, поширюється на необхідне коло випадків.

3. Стабільність – діє тривалий час.

Ознаки :

1. Закрплює норми права, а також їх зміни та скасування.

2. Прийняття уповноваженим державним суб’єктом правотворчості в межах його компетенції .

3. Приймається з додержанням уніфікованої правотворчої , виключно у визначеній уніфікованій формі.

Види нормативно-правових актів є : закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Складовими нормативно-правових актів (документами, що ними затверджені )

можуть бути : правила, регламенти, поради , статути, положення , інструкції, письмовий договір.

На ці документи поширюється юридична сила нормативно-правових актів, якими вони затверджені : законодавство УКРАЇНИ(У широкому сенсі) – ієрархічна система всих нормативно-правових актів України.