99. Національне багатство

Національне багатсьво – це сукупність матеріальних і нематеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Основними елементами матеріальної складової Нб є: виробничий капітал, основний капітал сфери нематеріального в-цтва, майно домогосподарств і запаси споживчих благ, резерви капітальних благ, природні ресурси, які залучені до господарського обороту. Природ ресурси можуть бути відтворювані(наприклад, ліси) і невідтворювані (наприклад, корисні копалини). До сфери нематеріальних благ відносяться духовні та культурні цінності, освітній потенціал суспільства, інформаційні ресурси… Нб потрібно не тільки нарощувати, а й треба раціонально його використовувати.

100.Доходи населення. (д н)

До джерел індивідуальних доходів належать:

- чиста заробітна плата (номінальна з/п за вирахуванням податків і соц. внесків);

- доходи від індивід трудової діял;

- проценти, дивіденди та орендна плата(за землю);

- соц. виплати держави громадянам;

- різного роду допомоги;

- поточне страхування відшкодування збитків.

Д н є визначальною складовою розподілу НД. Величина доходів у вигляді з/п залежить від попиту на працю та пропонування праці. Також, величина з/п залежить вартості робочої сили.

Д н формуються за рахунок надання послуг робочою силою, індивідуальною трудовою діяльністю, власності, соц. трансфертних платежів тощо. Граничною нижньою межею величини д н є прожитковий мінімум. Це вартісна величина засобів існування, які необхідні для підтримання фізіологічного існування. Якщо величина індивід доходів буде меншою за цю межу, то к-ть населення країни буде скорочуватись. Крім того, існують непрацездатні люди, які отримують дохід від держави у вигляді соц. виплат.

101.Податки(п)

Податки — це встановлені вищим органом законодавч. влади обов'язк. платежі, які сплач. фізич. та юридич. особи до бюдж. у розмір. і у термін., передбач. законодавством.

Функції податків:

1.Фіскальна означає збір грош. коштів з насел, підприємств і організац.,

2.регулююча – забезпеч. регулюв-ня грош. доходів, процесу нагромад-ня, перерозпод. значної частини НД, співвіднош. між попитом і пропозиц. та інших макроек величин, а загалом – усього процесу суспільного відтвор.

3.Стимулююча— створює орієнтири для розвитку або згортання в-цтва, діяльн. Як і регулююча, ця ф-ія може бути пов'язана із застосув-м пільг, зміною об'єкта оподат-ня, зменш-ям бази оподат-ня. Суб'єкт оподаткування — юридич або фізич особа,яка зобов'язана згідно чинного законод. сплачувати відповідні п. або платежі. Об'єкт опод-ня — обігові кошти з продажу продукц,товарів,робіт і надання послуг. П. ставка — розмір п. на одиницю оподат-ня, встановл-ий в законодавчому порядку.

Одиниця оподат-ня — одиниця виміру об'єкту господарювання. Податковий період — період часу, за який відбувається сплата п.

П. система — сукуп. п. і зборів, механізмів і способів розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністр-ня і надход-ня податків і зборів до бюдж. та ін.. держ. цільових фондів. Система оподат-ня — система форм і методів стягнення різних форм податків з юридич. та фізич. осіб. Існують такі види оподат-ня:регресивний, пропорційний і прогресивний.

П. поділяють на наступні види: непрямі — п. на товари й послуги, установлювані центр-ми й місц-ми органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й не залежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих п., уповнов-них на те держ., а покупець стає платником непрямого п. Найпоширен. непрямі п.у вигляді акцизів, п. із продажів, мит, митних зборів. прямі — п., що стягується безпосередньо з доходів і майна платника п. До прямих п. належать прибутковий п. з фізик. осіб, податок на п., податок на майно. місцеві податки та збори.

За формою оподаткування: прямі,непрямі. За об'єктом:на доходи,на спож-ня,на майно. За рівнем державних структур, що встановл. п.:загальнодержавні,місцеві. Залежно від напрямку використання:загальні,цільові.