38. Види переносного значення слова.

Слово завжди виникає з одним значенням, яке називається первинним. Первинне значення є прямим, оскільки прямо називає позначуваний предмет. Багатозначність слова розвивається на основі перенесення назви з одного предмета на інший. Нове значення є завжди переносним, похідним від первинного, мотивованим через пряме. Пор.: хлопчик біжить і час біжить; ніс дитини і ніс човна. Є три типи перенесення: за подібністю, за функцією і за суміжністю. Перенесення за подібністю називається метафоричним (від гр. metaphor а "переміщення"). Метафора за своєю суттю є прихованим порівнянням (скороченим порівнянням). Так, за подібністю з'явилися значення "кулястий плід окремих рослин на кінці стебла" в слові головка (головка маку, головка капусти), "відгалуження ріки" в слові рукав (рукав Дніпра. Перенесення за функцією - перенесення, за якого речі можуть бути абсолютно різні, головне, щоб вони виконували однакові чи подібні функції. Так, наприклад, колись писали гусячим пером. Згодом цю функцію перебрав металевий предмет, який також було названо пером. Годинником називають не тільки механічний прилад, а й пісочний, водяний, сонячний, бо всі вони виконують одну функцію - визначають час. Функціональне перенесення є різновидом метафоричного, оскільки в його основі лежить також подібність, тільки не за формою, а за функцією. Перенесення за суміжністю називається метонімічним (від гр. metonymia "перейменування"). Суміжність може бути просторовою (уважна аудиторія, школа на канікулах), часовою (літературний вечір), причиново-наслідковою (чудовий переклад, вивчення словотвору). Загалом поширеними є такі регулярні моделі метонімічного перенесення: 1) форма (вмістище) - зміст (цікава книжка, випив дві чашки): 2) матеріал - виріб із нього (столове срібло, виставка фарфору, ходить у шовку); 3) місце - жителі цього місця, пов'язані з ним історичні події (все село у полі, герої Крутів); 4) місце - виріб із цього місця (мадера, панама, бостон); 5) дія - її результат (зупинка трамвая, рос. печенье); 6) знаряддя - продукт, що виник внаслідок використання цього знаряддя (гостре сатиричне перо); 7) ім'я - суспільне становище (Цезар - цісар, кесар, цар); 8) ім'я - виріб (маузер, браунінг, форд, макінтош, галіфе). Із перенесенням пов'язані такі явища, як розширення і звуження значення. Слово стріляти спершу мало значення "випускати стріли", згодом, коли було винайдено інші види зброї, розширило своє значення до сучасного "робити постріли". Дуже часто значення слів, особливо дієслів, визначається граматичним контекстом, тобто різні значення слова мають різні граматичні поширювачі. Так, слово йти в прямому значенні вимагає поширювача - обставину місця (йти додому), у значенні "функціонувати" - обставину способу дії (годинник іде точно), у значенні "личити" - додаток у давальному відмінку (сукня вам іде), у значенні "витрачати на кого-, що-небудь"

39. Термінологія.

Термін ( межа, кінець) – це слово або словосполучення ,яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини. Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну, фізичну, мовознавчу, літературознавчу, філософську, фінансову, хімічну, біологічну, музичну, спортивну тощо. Серед систем термінів кожної галузі вирізняють дві складові термінологію і терміносистему. Термінологія -1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство),2) сукупність термінів певної мови або галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо. Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей, називають терміносистемами, або термінологічними системами. Термінологія – це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв. Наука, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці В. Левицький, О. Курило та ін. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок. Основі ознаки терміна : Системність: кожний термін входить певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення. Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає. Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів – одгозгачні, це зумовлено їх призначенням. Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію(означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Термінологія виконує такі основні функції – позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців – за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології.

40.Динаміка лексики: історизми, архаїзми, неологізми

Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється, причому порівняно з фонологічною і граматичною системами - найшвидше. Одні слова зникають із мови, інші -- з'являються. Змінюються й значення слів. Зміни в лексиці зумовлені як позамовними, так і внутрішньомовними причинами. Позамовні (позалінгвальні) причини - це зміни в навколишньому світі. Будь-яке нововведення в техніці, побуті, суспільному житті, у сфері культури та ідеології супроводжується появою нових слів, а зникнення тих чи інших знарядь, форм побуту, суспільних явищ спричинює зникнення відповідних слів. Таким чином, мова в своєму словнику віддзеркалює всі суспільні зміни. Внутрішньомовні (інтрамовні, внутрішньолінгвальні) причини зміни словникового складу представлені тенденціями до економії, уніфікації, системності мовних засобів, варіювання номінацій із різними мотивацією, походженням, завданнями експресивно-емоційної та стилістичної виразності. Є чотири типи змін у лексико-семантичній системі: 1) зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява нових слів; 4) поява нових значень. Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення. Архаїзми (від гр. "стародавній") - застарілі слова, які вийшли з активного вжитку, але збереглися в пасивному словнику. Розрізняють власне архаїзми й історизми. Власне архаїзми - слова, які називають предмети та явища, що існують і тепер, але витіснені з активного вжитку іншими синонімічними словами. Наприклад: чадо "дитина", лицедій "артист", зегзиця "зозуля", десниця "рука", самокат "велосипед", аероплан "літак", перст "палець", дзиґар "годинник". Власне архаїзми поділяють на лексичні та семантичні. Історизми - слова, які вийшли з ужитку в зв'язку зі зникненням позначуваних ними понять. Наприклад: війт "сільський староста", осавула "прикажчик у панському будинку", волосний "посадова особа, яка працювала у волосній управі", десяцький "поліцейський служитель на селі". Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії. Так, зокрема, в останні роки отримали друге життя колишні історизми гривня, віче, пластун; рос. дума, губерния, губернатор тощо. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім недавно, як, наприклад, лікнеп, раднаргосп, перебудова. Історизми використовують у художній літературі для відтворення історичного колориту, а архаїзми - для створення піднесеного і зниженого стилів. Неологізми (від rp. neos "новий" і logos 'слово") - нові слова, що виникли з пам'яті людей, які їх використовують. Наприклад: беркутівець "член спецпідрозділу "Беркут", унсовець "член організації УНСО", посадовець "посадова особа". Розрізняють неологізми лексичні й семантичні. Лексичні неологізми - абсолютно нові слова як за значенням, так і за звучанням. Усі вищенаведені неологізми є лексичними. Семантичні неологізми - нові значення в уже наявних словах.