9. Знаковий характер мови.

Однією із знакових систем є мова. Про її знаковий характер говорили ще вчені давніх Індії та Греції. Так, Арістотель стверджував, що «мовні вирази суть знаки душевних вражень, а письмо – знак перших». Поняття знаковості знаходимо також у граматиці Пор-Рояля, згодом у працях лінгвістів-компаративістів – В. Гумбольдта, О. Потебні та ін. Однак термін знак у дослідженнях цих учених не отримав спеціального лінгвістичного визначення. Зовсім по-іншому стали розглядати це питання з часу виходу в світ книжки Ф. де Соссюра « Курс загальної лінгвістики» він визначив мову як систему знаків ставить в один ряд з будь-якою іншою системою знаків , що «відіграє певну роль у житті суспільства». Вивчення мови на рівних правах і тотожними методами мислиться в складі семіології – єдиної науки про знаки: «Мова є система знаків, що виражаються ідеї, а тому її можна порівняти з письмом, з азбукою для глухонімих,з символічними обрядами, з формами ввічливості, з воєнними сигналами тощо. Можна, таким чином, мислити собі науку, яка вивчає життя знаків у житті суспільства. Ми назвали б її семіологія»

Така наука виникла і отримала назву «семіотика». Семіотика – наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем.

10. Система мови, структурні елементи мовної системи, її рівні

Структура мови – будова мови в її ієрархічній співвіднесеності, за якою одиниці нижчих рівнів використовуються для будови одиниць вищого рівня. Конкретно ця співвіднесеність виявляється у мовому потоці, в послідовному розташуванні мовних одиниць: на базі звуків утворюються частини слова – префікси, корені, інфікси, суфікси, флексії , з яких у свою чергу складаються слова, а з них речення.

Виділяють 4 структурні рівні мови: - фонетичний – морфологічний – лексичний –синтаксичний.

Міжструктурними одиницями мови існують відношення:

Парадигматичні відношення – це ті відношення, що об’єднують одиниці мови одного рівня в групи, розряди, категорії. Наявність у системі мови парадигматичних рядів дозволяє мовцям у мовленні залежно від наміру сформувати думку, яку вони прагнуть передати, вибрати в той чи інший член цього ряд (фонетичного, словесного, морфологічного чи синтаксичного) який відповідає задуму.

Асигматичні відношення – лінійні відношення в системі мови, об’єднують одиниці мови в їх одночасній послідовності.

Асоціатичні відношення виникають на основі збігів у часі уявлень (образів) і явищ дійсності. Розрізняють 3 типи асоціацій: - за сумужністю – за подібністю – за контрастом.

11. Розділи мовознавчих дисциплін.

Мовознавство – наука про природну людську мову і взагалі про всі мови світу як їх індивідуальних представників. Розрізняють загальні і приватні розділи мовознавства. Один з великих розділів – загальне мз. – займається властивостями, притаманними будь-якій мові, і відрізняється від використовуваних їх приватних мовознавчих дисциплін, які виділяються в мовознавстві зі свого предмету – або за окремою мовою (русистика) або по групі споріднених мов (романістика).

Розділи мовознавства: Фонетика вивчає звуки як одиницю мови, а також звуковий склад мови. Лексикологія вивчає слово як одиницю мови і словниковий склад мови як систему. Фразеологія вивчає фразеологізми як одиниці мови. Морфеміка ( будова слова ) вивчає значущі частини слова ( морфеми) а також їх значення і місце у слові. Словотвір вивчає способи творення слів. Морфологія вивчає слова як частини мови. Синтаксис вивчає будову і значення словосполучень і речень, а також види зв’язків за допомогою яких поєднуються слова у словосполучення і речення. Граматика вивчає поєднання слів у словосполученнях і реченнях. Орфоепія сукупність норм української літературної вимови. Графіка вивчає сукупність всіх умовних знаків, за допомогою яких звуки передаються на письмі. Орфографія система правил, що визначає способи написання слів. Пунктуація система правил, що визначають способи вживання розділових знаків. Лексикографія розробляє теорію і практику укладання словників. Культура мовлення розглядає питання додержання мовних норм і доречності виразових засобів мови в мовленні.