10.7. Загальні положення про зобов’язання.

Потрібно пояснити сутність зобов'язання, яке є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як і будь-яке цивільне правовідношення, зобов'язання включає в себе такі елементи: суб'єкт, об'єкт, зміст. Необхідно назвати хто є суб’єктом цивільних правовідносин, що таке об’єкт цивільних правовідносин та що є змістом цих правовідносин.

Необхідно розкрити зобов’язання, які поділяються за підставами виникнення (договірні; недоговірні; односторонньо-вольові, які виникають із односторонніх правочинів), за співвідношенням прав і обов'язків зобов'язання (односторонні; взаємні).

Слід виділити також зобов'язання, де боржник повинен вчинити визначені дії; зобов'язання, де за умови неможливості виконати певні дії, боржник має право замінити їх виконанням інших, визначених в договорі дії (факультативні зобов'язання), і альтернативні зобов'язання.

Розрізняють також головні і додаткові (акцесорні) зобов'язання.

У більшості випадків особистість боржника чи кредитора не впливає на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Але окремі зобов'язання настільки тісно пов'язані з особою боржника чи кредитора, що виконати їх в іншому суб'єктному складі неможливо. Тому, необхідно пояснити суть зобов'язання, яке називається особистим зобов'язанням.

Необхідно назвати підстави виникнення зобов’язань, виходячи з норм чинного законодавства.

Потрібно назвати хто виступає сторонам в зобов’язанні (кредитор, боржник). В чому суть активної, пасивної і змішаної множинності осіб у зобов’язанні.

Визначити випадки, коли законодавець дозволяє зміну осіб у зобов’язанні.

Пояснити в чому полягає виконання зобов’язання і що традиційно відносять до принципів виконання зобов’язання (принцип належного виконання, принцип реального виконання).

Зазначити, що є предметом виконання зобов’язання (є вчинення певної дії або утримання від певних дій); способом виконання зобов'язання (порядок вчинення боржником дій на виконання зобов'язання); як моуть визначатись строки виконання зобов'язання (законом; подією, яка неминуче настане; договором або моментом пред'явлення вимоги); що є місцем виконання зобов'язання (місце, де боржник повинен вчинити певні дії, а кредитор прийняти виконання).

Необхідно розкрити підстави припинення зобов’язань, які поділяються на 2 групи, а саме: зобов’язання, які припиняються за волею сторін або однієї із сторін та зобов’язання, які припиняються незалежно від волі учасників.

10.8. Способи забезпечення виконання зобов’язання.

Цивільно-правові зобов'язання сторони повинні виконувати добровільно. До особи, яка не виконує або виконує неналежним чином юридичний обов'язок, можуть бути застосовані заходи примусу. Водночас можуть застосовуватися додаткові стимули у вигляді спеціальних засобів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно з ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, утриманням та іншими способами, встановленими законами або договором. Загалом ці способи забезпечення поділяють на зобов'язально-правові та речово-правові.

До першої групи віднесено неустойку, поруку, гарантію та завдаток, до другої — заставу і притримання.

Неустойка поділяється на три види: 1) власне неустойка; 2) штраф; 3) пеня. Власне неустойка – це санкція, яка виражається грошовою сумою за повне невиконання зобов‘язання. Штраф – це санкція, яка виражається в абсолютному грошовому вимірі або у відсотках до суми договору і застосовується, як правило, при частковому невиконанні зобов‘язання. Пеня – санкція, яка визначається у відсотковому відношенні до суми простроченого зобов‘язання. Пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення. Розміри неустойки необхідно зазначати детально в договорі. Завдаток – це грошова сума, яку боржник сплачує кредиторові як частину сплати за договором і як підтвердження наміру добросовісного виконання договору. Якщо зобов‘язання не виконується боржником, то завдаток залишається у кредитора, якщо зобов‘язання не виконується кредитором він має повернути боржнику завдаток у подвійному розмірі. Гарантія і порука (ЦК). Гарантія – це правовідносини, в яких при невистачанні коштів у основного боржника кредитор має право звернути стягнення додаткового боржника. У відносинах гарантії суб‘єктами виступають юридичні особи, у відносинах поруки суб‘єктами виступають фізичні особи.

Способи забезпечення виконання зобов'язання мають спільну мету: надати кредитору додаткову можливість отримати належне йому за зобов'язанням. Кожен зі встановлених способів обумовлює поруч з головним зобов'язанням нове зобов'язання, яке є додатковим до головного, тобто має акцесорний характер. З цього випливає, що додатковим зобов'язанням можна забезпечувати лише дійсні вимог.

Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов'язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання.

Способи, які забезпечують виконання зобов'язань, встановлюють в інтересах кредитора. Тому при переході прав до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання зобов'язання. Водночас при переході боргу зберігають чинність лише ті способи забезпечення зобов'язань, які стосуються зобов'язань між ними і третіми особами (порука)