18. Артикуляційно-акустична хар. Передньоязикових зубних приголосних.

[т] - приг., шумний глухий, передньоязиковий зубний, зімкнений ротовий, однофокусний, твердий. [тʹ] – пом*якшений алофон фонеми /т/, за акт. І пасс.мовн.орг. – передньоязиковий піднебінно-зубний.

[д] - приг., шумний дзвінкий, передньоязиковий зубний, зімкнений ротовий, однофокусний, твердий. [дʹ] - пом*якшений алофон фонеми /д/, за акт. І пасс.мовн.орг. – передньоязиковий піднебінно-зубний. звук [т] утв., якщо шум не супроводжується голосом, звук [д] утв., якщо шум дещо ослаблений і супроводж. голосом.[тʹ:][дʹ:]: характеризуються більшою тривалістю порівняно з [тʹ][дʹ].

[с] - приг., шумний глухий, передньоязиковий зубний, щілинний серединний, однофокусний, твердий, ротовий, свистячий. [сʹ] - пом*якшений алофон фонеми /с/.

[з] - приг., шумний дзвінкий, передньоязиковий зубний, щілинний серединний, однофокусний, твердий, ротовий, свистячий. [зʹ] - пом*якшений алофон фонеми /з/. [сʹ:][зʹ:]: злита вимова двох [сʹ] або [зʹ] . Вживаються тільки у позиції між двома голосними.

[ц] - приг., шумний глухий, передньоязиковий зубний, зімкнено-щілинний (африкат), однофокусний, твердий, ротовий, свистячий. [цʹ] пом*якшений алофон фонеми /ц/. Дві пом'якшені /цʹ/, що стоять поряд виявляються в одному довгому пом'якшеному [цʹ:]: міццю, спиться, здається...

[дз] - приг., шумний дзвінкий, передньоязиковий зубний, зімкнено-щілинний (африкат), однофокусний, твердий, ротовий, свистячий. [дзʹ] - пом*якшений алофон фонеми /дз/.

[н] – приг., сонорний, передньоязиковий зубний, зімкнений носовий, однофокусний, твердий,. [нʹ] - пом'якшений алофон фонеми /н/. Відрізняється від твердого за активним і пасивним органами – піднебінно-зубний та за і-подібною артикуляцією. [нʹ:] - подовжений пом'якшений. Характеризується більшою тривалістю. Є реалізацією двох фонем [нʹ], що стоять поруч.

[л] - приг., сонорний, передньоязиковий зубний, щілинний боковий, однофокусний, твердий. Боковий пом'якшений [лʹ], ускладнюється додатковою і-подібною артикуляцією і є піднебінно зубним за активним і пасивним органами. [лʹ:] - подовжений пом'якшений звук, в якому реалізуються дві пом'якшені фонеми [лʹ]

19. Класифікація приголосних за участю голосу і шуму.

Приголосні – це звуки людської мови, основою яких є шуми, що виникають внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану органами мовлення. За участю шуму і голосу розрізняють сонорні та шумні приголосні.

Сонорні (від лат. «звучно, голосно») – приголосні, які складаються з голосу і шуму з перевагою голосу: м, в, н, н*, й, л, л*, р, р*. При творенні сонорних мовні органи зближуються, як і при творенні шумних, але щілина утворюється досить широка і струмінь повітря, що крізь неї проходить, не утворює такого сильного шуму, як при творенні шумних.

Шумні приголосні – звуки, що складаються з голосового тону і шуму з переважанням шуму або з одного тільки шумку. Так, шумні приголосні поділяються на дзвінку та глухі. Дзвінкі утворюються тоді, коли повітряний струмінь, утворивши голосовий тон, зустрічає в ротові порожнині щілину/зімкнення. (д, д*, з, з*, дз, дз*, ж, дж, ґ, г, б)

Глухі утворюються тоді, коли повітряний струмінь вільно проходить через достатньо розкриту голосову щілину у надгортанній порожнині і зустрічає в порожнині рота/глотки вузьку щілину або повне зімкнення, де утворюються специфічні для кожного приголосного шуми (т, т*, с, с*, ц, ц*, ш, ч, к, х, п, ф)