5. Основні орфоепічні норми в межах голосних

У сучасній українській літературній мові витворилися та усталились такі основні правила вимови голосних звуків:

1. Голосні звуки [а], [о], [у], [е], [и], [і] вимовляються повнозвучно, не зазнають редукції:

а) звуки [а], [у], [і] в усіх позиціях незалежно від наголосу чи місця в слові звучать виразно, напр.: [знати], [бувати], [д'ілити];

б) голосний [о] перед складом з наголошеним звуком [у] або [і] вимовляється з наближенням до [у], напр.: [соуйуз], [соуб'і];

в) голосні звуки [е], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються з легким відтінком [еи], [ие], напр.: [деиржава], [книежки].

6.7 Графіка сучасної української мови. Звуки і букви

Графіка – розділ науки про українську мову, в якому вивчається сукупність умовних знаків для передачі на письмі усного мовлення: букви алфавіту, знак наголосу, дефіс (риска),’ .?!,-: «» ()... Фонетика - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови. Об*єкт вивч.фон.-звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких складаються слова. Звуки утворюють зовн.звукову оболонку слів і тим самим допомагають відрізнити одне слово від іншого. Слова розділяються за кількістю звуків, з яких вони створені, набором цих звуків та їх послідовністю. В укр.м. 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних. Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого відносять гортань з голосовими зв'язками, ротову та носову порожнини, губи, язик, зуби та піднебіння. За способом творення звуки поділ. на гол. та пригол. Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок. Після того як струмінь повітря, вже в вигляді звукової хвилі з періодичними коливаннями, проходить крізь ротову порожнину, він вільно виходить назовні. Ротова порожнина відіграє при цьому роль резонатора, який за рахунок руху нижньої щелепи та переміщення язика в горизонтальній та вертикальній площині змінює свої розміри та форму, що є вирішальним при творенні голосних різної якості. Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.При вимові приголосних звуків голосові зв'язки можуть бути напруженими і вібрувати під тиском повітряного струменя, утворюючи музикальний тон, а можуть бути не замкненими і вільно пропускати видихуване повітря. Характерні для приголосних шуми виникають у рот.порожнині при подоланні струменем повітря різноманітних перешкод, утворюваних на його шляху активними і пасивними мовними органами. Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією. Активні мовні органи при творенні звуків здійснюють певні рухи. Це - голосові зв'язки, задня стінка глотки, язичок (піднебінна завіса), язик і губи. Акт.м.орг.відіграють головну роль у процесі звукоутворення. Пасивні мовні органи - це нерухомі мовні органи, до яких наближаються активні чи змикаються з ними, спричинюючи виникнення шумів. До них належать тверде піднебіння, зуби, альвеоли. Пасивні мовні органи при звукотворенні виконують допоміжну роль.

Голосних звуків шість: [і], [и], [е], [у], [о], [а]:1.переднього і заднього ряду 2.низького, середнього і високого підняття 3.огублені[о], [у] і не огублені [і], [и], [е], [а]4.ненаголошені і наголошені

За місцем творення ( рух язика у горизонтальній площині ротової порожнини) гол.звуки поділ.на гол. переднього ряду[е], [и], [і] голосні заднього ряду[а], [о], [у]. В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, розрізняють голосні низького підняття[а]гол.сер.підн.[е], [о]гол.вис.підн.[і], [и], [у]

В українській мові 32 приголосних звука:1.сонорні шумні (дзвінкі і глухі) 2.губні, язикові та глоткові 3.тверді і м'які 4.свистячі, шиплячі та носові приголосні

Сонорні- це пригол, при творенні яких голос переважає над шумом: [в][й][м][н][н' ][л][л' ][р][р' ]. Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі. Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні пригол. При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.Дзвінкі[б][д][д' ][ґ ], [ж], [з], [з' ], [г], [дж], [дз], [дз' ];глухі[п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ]Акустичні пари: [б]-[п],,[з' ]-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], ф немає дзв.зв., сонорні належ. до дзв. і не мають парних глухих.

За активним мовним органом приголосні поділяються на:

губні приголосні[б], [п], [в], [м], [ф]; язикові приголосні[д], [д' ], [т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [дж], [ц], [ц' ], [р], [р' ], [л], [л' ], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж], [й]; глоткова приголосна[г]

За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:

тверді б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф],[дж], [дз], [ц], [в],м’які [д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л' ],[н' ], [р ]

свистячі[з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ];шиплячі[ж], [дж], [ч], [ш]; носові[м], [н], [н' ];

[г] - гортанний щілинний, глухіший;[ґ] - задньоязиковий проривний, дзвінкіший.