48. Історичні чергування приголосних як наслідок перехідних палаталізацій.
Історичні чергування приголосних – це успадковані сучасною укр мовою наслідки перехідних акомодаційних палаталізіцій задньоязикових приголосних перед голосними переднього ряду та змін приголосних перед наступним [j], які відбувалися ще на прасловянському мовному грунті.
Внаслідок акомодаційного впливу передньоязикових голосних артикуляція задньоязикових приголосних ґ, к, х пересувалася у сферу твердопіднебінної артикуляції, і вони палаталізувалися, а далі змінювалися на шиплячі і на свистячі.
У переважній більшості випадків в ці фонетичні процеси зреалізувалися на межі кореневих і словозмінних або словотвірних морфем. Ця коротка історична довідка свідчить про фонетичну природу цих чергувань.
До найпоширеніших у суч укр літ мові належать чергування приголосних, зумовлені:
Першою перехідною палаталізацією, яка збережена в усіх словянських мовах:
/г/-/ж/ друг-друже-дружити
/к/-/ч/ рік-річний, вік-вічний
/х/-/ш/ страх-стращний, колихати-колишу
Другою перехідною палаталізацією:
/г/-/з’/ друг-друзі, дорога-дорозі
/к/-/ц’/ рука-руці, курка-курці
/х/-/с’/ стріха-стрісі, муха-мусі
Палаталізацією під впливом [j] (зумовлена позицією приголосних перед [j]):
/б/ /бл’/ любити-люблю
/п/ /пл’/ліпити-ліплю
/в/ + /й/ = /вл’/ ловити-ловлю
/м/ /мл’/тямити-тямлю
/ф/ /фл’/розкрафити-розграфлю
/б/ /бй/ бити-б’ю
/п/ /пй/ пити-п’ю
/в/ /вй/ вити-в’ю
/м/ + /й/ = /мй/ солома-солом’яний
/ф/ /фй/ торф-торф’яний
/р/ /рй/ перо-пір’я
Подовженням приголосних перед давньою сполукою –ьj-е:
одружений-подружжя
тиша-затишшя
річка-заріччя
Утратою подовження:
/жж/-/ж/ подруж (віж подружжя)
/шш/-/ш/ піддаш (від аіддішшя)
/д’д’/-/д’/ знарядь (від знаряддя)
/н’н’/-/н’/ знань (від знання)
49.Чергування о та е після шиплячих й. Закономірні й незакономірні е та о
Після шиплячих /ж/, /ч/, /ш/, /дж/ та /j/ може виступати як /е/, так і о/. В сучасній українській мові після цих літер пишемо /е/, якщо в давньоруській мові далі йшла м`яка приголосна, а також перед складом з будь-якою голосною переднього ряду (ніженька, учень, вечеря, джерело). /О/ пишемо, якщо в давньоруській мові далі йшла тверда приголосна або склад з голосною не переднього ряду. У багатьох споріднених словах відбувається чергування /е/ з /о/ (четвертий-чотири, шести-шостий). Іноді виникають відхилення від чергування, зумовлені такими причинами: 1.в ім. у дав. і місц. від-ку одн, після шиплячих виступає /о/ перед м`яким приголосним (на чолі, бджолі); 2.В ім. жін. роду на –ість після шиплячих виступає –ості(радість-радості);3.у прикметниках типу свіжою, свіжої, гарячою, гарячої; у числівниках першої, першою; у займенниках нашої нашою, вашою, вашої виступає /о/.4.У прикметниках на –ев вживається /е/ після шиплячих та /j/.(рожевий, грушевий)5. У 1 ос.мн. у дієслoв. І дієвідм.зберігаємо фонему /е/ після шиплячих та /j/ перед твердою /м/ (кажемо, дишемо знаємо). 6.у формах жену, шепчу, чешу, чесати, шептати /е/ не змінюється на /о/ перед твердою приголосною. 7. У пасивних дієприкметниках з суфіксом –ен(ий) /е/ після шиплячих та /j/ вживається перед етимологічно твердою фонемою /н/ та перед голосною /и/, що походить від давньої /ы/ (зроблений, варений, загублений) 8. У суфіксах –енок, -ечко, -енько, -енний /е/ не чергується з /о/ з різних причин.(Ткаченко, вершечок,козаченько, величезний) 9. /Е/ з /і/ не чергується у запозичених і книжних словах (жертва, шеф, печера, жест).10. В окремих словах /е/ після шиплячих залишається за усталеною традицією: шепотіти, червоний, щезати, щедрий черпати, чекати та ін..