
- •1.Фонетика як наука про звукову будову мови
- •2.Лінійні (сегментні ) та нелінійні звукові одиниці
- •3. Зв’язок фонетики з іншими лінгвістичними дисциплінами
- •4. Фонетика і орфоепія. Орфоепічні норми та їх значення
- •5. Основні орфоепічні норми в межах голосних
- •6.7 Графіка сучасної української мови. Звуки і букви
- •8. Будова мовного апарату. Активні і пасивні мовні органи.
- •9. Артикуляційні характеристики звуків.
- •13. Типи наукової транскрипції.
- •14. Голосні та приголосні. Загальна характеристика
- •15. Голосні укр. Мови Загальна хар. Лінгвістичні (фонологічні) особливості
- •16. Система приголосних фонем в укр. Мові (загальна хар.)
- •18. Артикуляційно-акустична хар. Передньоязикових зубних приголосних.
- •19. Класифікація приголосних за участю голосу і шуму.
- •20. Класифікація приголосних за місцем творення.
- •21. Класифікація приголосних за способом творення шуму.
- •22. Визначення фонеми. Фонема і звук.
- •23. Фонема й алофони. Типи алофонів.
- •24. Щербівська та Московська фонологічні школи.
- •25. Неоднаковість фонем
- •29. Типи змін звуків та їх фонологічна інтерпретація
- •31. Позиційні модифікації приголосних і голосних фонем
- •40. Чергування у/в та і/й
- •41. Чергування приголосних на основі асиміляції за глухістю
- •42. Чергування приголосних на основі асиміляції за місцем і способом творення.
- •43. Чергування приголосних на основі асиміляції за способом творення.
- •44. Чергування приголосних на основі дисиміляції.
- •45. Чергування приголосних на основі асиміляції за м’якістю/твердістю.
- •46. Чергування приголосних з нулем фонеми.
- •47. Чергування приголосних на основі асиміляції за місцем і способом творення.
- •48. Історичні чергування приголосних як наслідок перехідних палаталізацій.
- •49.Чергування о та е після шиплячих й. Закономірні й незакономірні е та о
- •51. Чергування голосних о та е з нулем
- •52. Чергування голосних о та е з і. Відхилення від чергування о та е з і
- •53. Історичні чергування приголосних під впливом /j/
- •54. Склад і складоподіл
- •51.Найдавніші чергування голосних
- •27. Лінгвістичні особливості приголосних /дз/ /дз'/ /ц/ /ц'/ та /дж/
13. Типи наукової транскрипції.
Транскрипція - спец. система письма, яку використовують для точного запису звучання слів конкретної мови незалежно від її графічних чи орфографічних норм.
Типи наукової транскрипції: фонетична, фонематична. Фонетична транскрипція - найточніша передача вимови звуків з усіма її відтінками. Є лише допоміжним інструментом при передачі, оскільки неспроможна передати всі артикуляційні і акустичні особливості, притаманні живому мовленню. В другій пол. 19 ст. та в першій пол. 20 ст з'являється ряд фонетичних транскрипцій. 1855 р. - Ріхард Лепсіус склав фонетичну транск., у якій за допомогою діакритичних знаків виражалися відтінки звуків мови. (довгота, короткість, лабіалізація, носове забарвлення..) 1888 р. - Міжнародна фонетична асоціація виробила принципи міжнародної фонетичної транскрипції. МФА - міжнародний фонетичний алфавіт (включає дані майже про 600 мов світу)
В основі укр. фонет. транскр. лежить укр. алфавіт. Для позначення деяких звуків чи звукових відтінків використ. також літери іншого алфавіту та діакритичні знаки ьмови. загальна хар. Лінгвістичні (фонологічні) особливості. Укр. фонетичний алфавіт: я, ю, є - можуть позначати один звук [а] [у] [е] і сполучення двох звуків[jа] [jу] [je]; ї, щ - завжди передають на письмі два звуки [ji] [шч]; ь - в усному мовленні не відповідає жодний звук; j - середньоязиковий щілинний сонорний приголосний й; w - губно-губний алофон фонеми /в/; v - губно-зубний алофон фонеми /в/; дз, дж (африкати) -познач. двома літерами,з'єднаними вгорі дужкою [ д͡ж] [д͡з] або [ ] [ ]
Діакритичні знаки УФТ:
Відтінки вимови познач. маленькими літерами справа вгорі біля літери, що означає основний голосний [
] [
] [
] [
]
Крапка перед чи після голосного вгорі - і-подібна (більш передня) артикуляція голосних поруч із м'якими приголосними [
][ӓ][˙а]
Нескладові звуки позначають відповідною літерою з дужкою над нею [ў][і̆]
[́́́ʹ] - акут. Позначає м'якість приголосного
[ʼ] - напівмякість приголосних
[˸] - після приголосного позначає його подовження
[˚] - лабіалізація. Познач. після літери угорі
[˜] - назалізація. Познач. над літерою, що позначає голосний
[а́] - над голосним позначає повний наголос у слові. [а̀] - побічний наголос
Два види фонетичної транскрипції: точна, спрощена. Фонетичну транскрипцію записують у квадратних дужках.
Фонематична транскрипція - запис мовлення за його фонемним складом. Використовують точну к-ть знаків, що відповідає к-ті фонем у конкретній мові. Близька до орфографічного запису.Використовується різними фонетичними школами. Для запису фонематичної транскрипції використовують дужки різної форми: // <> ||
14. Голосні та приголосні. Загальна характеристика
Голосні звуки - звуки мови, в основі яких лежить музикальний тон, утворюваний при розкритому мовному каналі внаслідок коливань голосових зв'язок і дальшої модифікації цих коливань у надгортанних порожнинах.
Гол. звукі в укр. м. 6: [а][о][у][і][и][е]
Приголосні звуки - основу приг. скл. шуми (звукові хвилі з неперіодичними і високочастотними коливаннями). Появу шумів спричинює тертя.
В основі голосних - голосове джерело (музикальний тон) |
В основі приг. одночасно голосове й шумове, або тільки шумове джерело. |
Голосні |
Приголосні |
Ротовідкривачі |
Ротозакривачі |
Голосовий канал максимально відкритий, відсутні фокуси творення, що утв. Шум |
Повне чи часткове звуження ротової порожнини, при проходженні через яку видиховий струмінь повітря утв. шуми |
Загальна напруженість мовного апарату |
Напруженість локалізована в місцях зімкнення |
Повітряний струмінь на виході слабкий |
|
Функціональна різниця: складотворча функція
Голосні - складотворчі звуки, що ств. вершину складу |
Приголосні - нескладотворчі звуки, що входять до складу разом з голосними. |