Європейська модель суспільного розвитку: сутність та особливості реалізації

В сучасних умовах геополітичного розвитку європейські суспільства вибудовують стандарти своєї життєдіяльності за жорсткими та подекуди цинічними правилами раціональності, нав’язуючи тим самим світові свої емоції, прагнення, орієнтації на розширення міжлюдських контактів на всіх рівнях та в усіх галузях суспільного життя, це, у свою чергу, є необхідним компонентом європейської культури, а для міждержавних відносин своєрідним гарніром”.

Таким чином, постає питання якою є роль впливу європейської інтеграції на державне управління, оскільки саме завдяки ньому і відбувається поширення європейської моделі суспільного розвитку. При розгляді цього питання, доцільно виходити з того, що отримають окремі національні держави, обравши європейську інтеграцію за альтернативу суспільного розвитку. На думку болгарського дослідника Н.Злоказова, важлива роль належить об’єднанню високорозвинених та динамічних країн Західної Європи та країн-кандидатів, що поступово прилаштовуються до нових реалій, “сплав старої та нової Європи може надати значного імпульсу у розвитку європейської економіки та європеїзації моделі суспільного розвитку”. Це свідчить про переваги, які отримають окремі держави, обравши європейську інноваційну модель за основу свого розвитку, оскільки тут перед ними з’являються можливості для позитивної соціальної динаміки, зокрема зростуть темпи приросту ВВП, стабільність у системі забезпечення енергоносіями, що, у свою чергу, також забезпечить можливість безпечного інвестування у дохідні енергетичні проекти.

Виходячи із цього, європейська модель суспільного розвитку є найбільш ефективною формулою організації суспільного життя для країн з відстаючою економікою та недостатнім рівнем демократичного розвитку, оскільки тут є можливість, вирівняти свою модель суспільного розвитку відповідно до європейської.

Характер євроінтеграційної політики для кожної національної держави має бути демократично-відкритим. При цьому, важлива роль має належати діалогу суспільства і влади на предмет запровадження європейської інноваційної моделі соціальної держави.

Виходячи із сучасних тенденцій суспільного розвитку, роль європейської моделі в умовах глобалізації зростає в контексті формування противаги для США. Світ сьогодні реально зацікавлений у тому, щоб з’явилась супердержава в особі Європи, яка б протистояла реалізації насильницької політики американізації не лише в Європі, але й у межах світу в цілому. У цьому плані Дж.О’Салліван, виступаючи проти жорсткого тиску на Європу з боку Америки, пропонує впроваджувати політику “прагматичного мультилатеризму”, яка має забезпечити лідерство Європи у світі. З цією метою, на думку вченого, доцільно зберігати монопольну роль НАТО, аби забезпечити європейську безпеку, сприяти формуванню гнучкої “Європи націй”, об’єднаних вільною торгівлею, щоб таким чином, без амбіцій стати єдиною державою-нацією у противагу Америці. Така технологія реалізації євроінтеграційної політики отримала назву “макіавелістської стратегії” європейських опонентів США.

Проблеми розвитку ЄС

Європа все ж стоїть перед низкою проблем, які можуть стати непереборними, якщо не буде досягнуто успіху в реалізації реформ, визначених у Лісабонській програмі.

Головна проблема Європи – це зміна демографічної ситуації. Населення скорочується і старіє, внаслідок чого все менша кількість працюючих буде змушене забезпечувати більшу кількість пенсіонерів. Європа також відстає від США в розробці та впровадженні інформаційних технологій; більш того, у силу глобалізації підвищується конкуренція, особливо з боку Індії і Китаю.

Чисельність населення Європейського Союзу, на 2008 р., млн. ос.

Місце	Країна	Населення
	ЄС	497,2
1	Німеччина	82,2
2	Франція	63,8
3	Великобританія	61,3
4	Італія	59,6
5	Іспанія	45,3
6	Польща	38
7	Румунія	21,4
8	Нідерланди	16,4
9	Греція	11,2
10	Португалія	10,7
11	Бельгія	10,6
12	Чехія	10,3
13	Угорщина	10
14	Швеція	9,2
15	Австрія	8,3
16	Болгарія	7,6
17	Данія	5,5
18	Словаччина	5,4
19	Фінляндія	5,3
20	Ірландія	4,4
21	Литва	3,4
22	Латвія	2,3
23	Словенія	2
24	Естонія	1,3
25	Кіпр	0,8
26	Люксембург	0,5
27	Мальта	0,4

Розширення Європейського союзу – ще один фактор, що вимагає прискорення економічного розвитку, щоб виправдати законні сподівання нових країн-членів ЄС. І хоча економіка країн, що приєдналися зростає швидше середнього показника, необхідно забезпечити більш високі темпи економічного зростання в Євросоюзі в цілому. Це дозволить країнам Центральної та Східної Європи позбутися відчуття соціальної несправедливості, а нинішніх членів ЄС – послабити напруженість у відносинах один з одним, оскільки більш низькі податки і зарплати в країнах, які нещодавно приєдналися залучають більший обсяг інвестицій і створюють більше робочих місць.