Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія укр мови.docx
Скачиваний:
127
Добавлен:
21.10.2017
Размер:
790.73 Кб
Скачать

6. Походження української мов

Це питання актуалізувалося в першій пол. 19 ст. - гіпотеза рос історика Погодіна: українці не є автохтонним населенням на території Києва та київщини. Критика цієї гіпотези здійснена Максимовичем ("Филологические письма к Погодину" - перша дискусія про походження у. м.): лінгвістичними фактами довів, що укр проживали на тер Київщини та є вихідцями з-під Карпат, заселивши цю територію після монголів. Ця теорія активонвана Кримським та Житецьким.

Радянська ідеологічна концепція: спільна давньоруська мова й народність в 11-13 ст., а укр мова виділилась лише в 15 ст. У період незалежності відбувається переосмислення ідеї походження укр мови. За концепціями Шевельова, Німчука, Півторака, Огієнка: спільної давньоруської мови НЕ БУЛО: праіндоєвропейська>праслов'янська>(6-7 ст.) постання окремих слов'янських мов.  Шевельов: укр мова сформувалася з Галицько-Подільського та Києво-Поліського діалектних ареалів. Півторак: 11-12 ст. - початок самостійної історії укр мови

7. Критика псевдоконцепцій про походження української мови.

Погляди О. О. Потебні: вважав, що східнослов'янська мовна територія становила певну спільність — руську мову, що згодом поділилася на два наріччя, одне з яких утворило основу укр.. мови. . згідно з поглядами Потебні, укр мова існувала вже за часів Київс. Русі .

«Колиска трьох братніх народів» - думка, що тривалий час панувала як єдина «правильна теорія» про колиску трьох братніх мов – давньоруську мову, з якої в 14 ст. постали самостійні мови: російська, українська, білоруська. російські мовознавці уважали прямою спадкоємницею мови Київської Русі лише російську мову, а українську та білоруську такими, що відокремилися від давньоруської і повинні повернутися до свого кореня, злитися з російською ”.

Г.П. Півторак не визнавав вчення про так звану «спільну колиску», вважав його фальшивим і неспроможним.

«Велесова Книга» Після публікації цих текстів серед істориків були як супротивники, так і прибічники книги, але Радянському Союзі їй винесли однозначний вирок — фальсифікат.

У книзі відображені практично дві тисячі років історії, міфологія, релігія племен русів, , перераховуються слов'янські боги, описуються обряди русичів. Існування цієї книги ставить під великий сумнів аксіому про те, що тільки християнство дало нам писемність і культуру, освіченість. Згідно з її виходить, що наші предки задовго до приходу християнства вміли писати, володіли чіткою системою навчання та знань, якою, безсумнівно, є Велесова книга.

В науковому світі досі ведеться полеміка щодо автентичності Велесової книги.

Теорія Михайла Красуського (польський дослідник)

Порівнюючи слова, що означають числа від 1 до 12 та 20, 30, 50, 100, 1000, а також більше сотні слів в італійській, грецькій, німецькій, польській, українській мовах науковець дійшов висновку, що українська мова є старшою за усі слов'янські, не виключаючи й так звану старословя’нську,але й за санскрит.

Ця теорія не була підтримана в наукових колах. Виникає питання «Чи є цьому докази?». Дійсно, ні літературних, ні археологічних знахідок, які б доводили таку суттєву давність української мови просто не існує.

Теорія І.П.Ющук (професора Київського лінгвістичного університету)

Зіставивши українську мову з латиною (найдавнішою індоєвропейською мовою), він стверджує, що українська мова є архаїчною. А формуватися вона почала «водночас з латиною, якщо не раніше. Адже в українській мові збереглося багато того, що вже класична латинь втратила».

Гіпотеза Погодіна – Соболевського

«Вигадка» про неавтохтонність українського населення в Україні висловив рос. історик та журналіст М. Погодін в статті «Записки о Древнем языке русском».

Пізніше теорія Погодіна була підтримана і розвинена російським філологом О. Соболевським

Теорію спростував Михайло Максимович: церковнослов'янська мова належала до південнослов'янських і, якщо коли-небудь і була розмовною, то серед балканських слов'ян.

Срезневський схилявся до думки, що в домонгольські часи існувала спільна мова для всієї Русі, а південноруські особливості почали з'являтися лише у післямонгольску епоху. Максимович спростував.