- •1.Комплексний підхід до вивчення історії української мови
- •2. Джерела вивчення історії української мови
- •3. Писемні пам’ятки української мови.
- •29. Депалаталізація р в українській мові
- •4. Дослідження з історії української мови
- •1.На питання, коли саме започаткувалося формування української мови, відповіді були такі:
- •2.На питання, як саме утворилась українська мова, чи безпосередньо з праслов’янської, чи з спільноруської, чи з давньоруської, відповіді були такі:
- •5. Періодизація історії української мови.
- •6. Походження української мов
- •7. Критика псевдоконцепцій про походження української мови.
- •8. Українська мова в колі інших слов’янських мов
- •9. Перша палаталізація приголосних
- •10. Друга палаталізація приголосних
- •11. Третя палаталізація приголосних
- •12. Палаталізація сполук з j
- •14. Динаміка фонетичної системи протоукраїнської мови.
- •16.Перше повноголосся.
- •18. Зміна е ˃ о на початку слова.
- •21.Формування фонетичної системи української мови
- •22. Занепад зредукованих фонем.
- •23. Наслідки занепаду зредукованих у системі вокалізму.
- •24. Наслідки занепаду зредукованих у системі консонантизму.
- •25) Фонетичні зміни, не пов’язані із занепадом зредукованих
- •26.Депалаталізація приголосних перед е, и в українській мові
- •27. Депалаталізація шиплячих в українській мові.
- •28.Депалаталізація ц в українській мові.
- •30. Злиття етимологічних и,ы в українській мові
- •31. Рефлекси ě в українській мові.
- •32. Перехід е в о після шиплячих та j.
- •33.Перехід е, о в і як диференційна риса української мови.
- •34. Новий h в українській мові.
- •35. Чергування е, о з нулем звука в українській мові.
- •36. Спрощення в групах приголосних
- •37. Асиміляція як наслідок занеп. Зред. В укр. Мові.
- •38. Асиміляція приголосних з j
- •40. Друге повноголосся.
- •41. Протетичні приголосні в українській мові.
- •42. Історичні процеси у словотворі української мови.
- •43. Іменник в історії української мови. Граматичні категорії.
- •44.Перебудова типів відмінювання за родовим принципом
- •45. Граматична категорія числа іменників в українській мові.
- •46. Граматична категорія відмінка іменників в українській мові.
- •47. Історія граматичної категорії роду іменника.
- •48) Історія категорії істот-неістот іменників
- •49.Первинні і вторинні флексії іменників в українській мові.
- •51. Особливості відмінювання іменників другої відміни.
- •52. Історія відмінювання іменників 3 відміни
- •53.Особливості відмінювання іменників 4ї відміни
- •54. Особливості відмінювання множинних іменників в українській мові.
- •55.Прикметник в історії української літературної мови: загальна характеристика
- •56.Повні і короткі прикметники в українській мові.
- •57.Типи відмінювання прикметників в українській мові
- •58. Граматичні категорії прикметників в українській мові.
- •59. Ступені порівняння прикметників
- •60. Займенник в історії української мови. Граматичні категорії.
- •61. Особливості відмінювання займенників в історії української мови.
- •62. Числівник в історії укр.Мови.
- •63. Особливості творення та відмінювання числівників
- •68. Класи інфінітива
- •64. Прислівник в історії української мови: загальна характеристика.
- •65.Творення прислівників в українській мові.
- •66 Граматичні категорії дієслова в історії української мови: загальна характеристика.
- •67.Класи дієслівних основ теперішнього часу
- •69. Аналітичні та синтетичні форми дієслова.
- •70. Граматична категорія часу дієслова: загальна характеристика
- •71. Система форм вираження минулого часу в історії української мови.
- •72.Співвідношення граматичних категорій часу і виду
- •73. Система форм вираження майбутнього часу в історії української мови.
- •74. Граматична категорія способу дієслова: граматичні значення і зміни засобів
- •76.Неособові форми дієслова.
- •78.Службові частини мови в історії української мови.
- •79. Аналогія у мовно-історичних процесах української мови
- •80.Зміни в структурі простого речення української мови
- •81. Зміни в структурі складного речення української мови.
- •82. Перебудова конструкцій із подвійними відмінками в українській мові.
- •83. Розвиток засобів вираження гіпотаксису (скл.Підряд) в українській мові.
- •77.Дієприслівник як результат функціонального зміщення в укр. Мові
6. Походження української мов
Це питання актуалізувалося в першій пол. 19 ст. - гіпотеза рос історика Погодіна: українці не є автохтонним населенням на території Києва та київщини. Критика цієї гіпотези здійснена Максимовичем ("Филологические письма к Погодину" - перша дискусія про походження у. м.): лінгвістичними фактами довів, що укр проживали на тер Київщини та є вихідцями з-під Карпат, заселивши цю територію після монголів. Ця теорія активонвана Кримським та Житецьким.
Радянська ідеологічна концепція: спільна давньоруська мова й народність в 11-13 ст., а укр мова виділилась лише в 15 ст. У період незалежності відбувається переосмислення ідеї походження укр мови. За концепціями Шевельова, Німчука, Півторака, Огієнка: спільної давньоруської мови НЕ БУЛО: праіндоєвропейська>праслов'янська>(6-7 ст.) постання окремих слов'янських мов. Шевельов: укр мова сформувалася з Галицько-Подільського та Києво-Поліського діалектних ареалів. Півторак: 11-12 ст. - початок самостійної історії укр мови
7. Критика псевдоконцепцій про походження української мови.
Погляди О. О. Потебні: вважав, що східнослов'янська мовна територія становила певну спільність — руську мову, що згодом поділилася на два наріччя, одне з яких утворило основу укр.. мови. . згідно з поглядами Потебні, укр мова існувала вже за часів Київс. Русі .
«Колиска трьох братніх народів» - думка, що тривалий час панувала як єдина «правильна теорія» про колиску трьох братніх мов – давньоруську мову, з якої в 14 ст. постали самостійні мови: російська, українська, білоруська. російські мовознавці уважали прямою спадкоємницею мови Київської Русі лише російську мову, а українську та білоруську такими, що відокремилися від давньоруської і повинні повернутися до свого кореня, злитися з російською ”.
Г.П. Півторак не визнавав вчення про так звану «спільну колиску», вважав його фальшивим і неспроможним.
«Велесова Книга» Після публікації цих текстів серед істориків були як супротивники, так і прибічники книги, але Радянському Союзі їй винесли однозначний вирок — фальсифікат.
У книзі відображені практично дві тисячі років історії, міфологія, релігія племен русів, , перераховуються слов'янські боги, описуються обряди русичів. Існування цієї книги ставить під великий сумнів аксіому про те, що тільки християнство дало нам писемність і культуру, освіченість. Згідно з її виходить, що наші предки задовго до приходу християнства вміли писати, володіли чіткою системою навчання та знань, якою, безсумнівно, є Велесова книга.
В науковому світі досі ведеться полеміка щодо автентичності Велесової книги.
Теорія Михайла Красуського (польський дослідник)
Порівнюючи слова, що означають числа від 1 до 12 та 20, 30, 50, 100, 1000, а також більше сотні слів в італійській, грецькій, німецькій, польській, українській мовах науковець дійшов висновку, що українська мова є старшою за усі слов'янські, не виключаючи й так звану старословя’нську,але й за санскрит.
Ця теорія не була підтримана в наукових колах. Виникає питання «Чи є цьому докази?». Дійсно, ні літературних, ні археологічних знахідок, які б доводили таку суттєву давність української мови просто не існує.
Теорія І.П.Ющук (професора Київського лінгвістичного університету)
Зіставивши українську мову з латиною (найдавнішою індоєвропейською мовою), він стверджує, що українська мова є архаїчною. А формуватися вона почала «водночас з латиною, якщо не раніше. Адже в українській мові збереглося багато того, що вже класична латинь втратила».
Гіпотеза Погодіна – Соболевського
«Вигадка» про неавтохтонність українського населення в Україні висловив рос. історик та журналіст М. Погодін в статті «Записки о Древнем языке русском».
Пізніше теорія Погодіна була підтримана і розвинена російським філологом О. Соболевським
Теорію спростував Михайло Максимович: церковнослов'янська мова належала до південнослов'янських і, якщо коли-небудь і була розмовною, то серед балканських слов'ян.
Срезневський схилявся до думки, що в домонгольські часи існувала спільна мова для всієї Русі, а південноруські особливості почали з'являтися лише у післямонгольску епоху. Максимович спростував.