КСПП / Право(1)

19. Характеристика житлового фонду соціального призначення.

Соціальне житло — житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк.

До житлового фонду соціального призначення відносять: • соціальне житло, • соціальний

Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

Користування соціальним житлом є платним. Плата за соціальне житло складається з плати, яка вноситься наймачем, та державної допомоги, що надається відповідно до закону. Соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

До житла з житлового фонду соціального призначення належать: 1) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла; 2) жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.

Для отримання соціального житла люди беруться на соціальний квартирний облік — облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і перебувають у черзі на його отримання, здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян.

Правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України:

а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону; б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік на 1 особу в сумі менший від величини

опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму. Право взяття на соціальний квартирний облік мають мешканці тимчасових притулків для дорослих, громадяни, які мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних обставин, у старості та в ін випадках.

20. Пільгові категорії в отриманні житла.

Право позачергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла, мають:

1)інваліди війни та особи, прирівняні до них законом

2)особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

3)колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років), які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва і т.д.

4)дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, які не одружилися вдруге;

5)особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 та 2 категорії.

7)діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах, завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло

8)діти-інваліди, які не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і які проживають в установах соціального захисту населення, після досягнення повноліття;

9)громадяни, незаконно засуджені і згодом реабілітовані, в разі неможливості повернення свого жилого приміщення

10)громадяни, житло яких визнане непридатним для проживання або не підлягає ремонту.

11)громадяни, з якими органом місцевого самоврядування було розірвано договір найму соціального житла але протягом наступних 3 років з дня розірвання договору у них знов виникло таке право. Право першочергового отримання житла, мають:

1)учасники бойових дій та особи, прирівняні до них законом2) учасники війни та особи, прирівняні до них законом;

3)інваліди I і II груп;

4)особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

5)Герої України, Герої Радянського Союзу і т.д.

6)колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 16 років) а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

7)колишні в’язні концентраційних таборів, особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників.

8)особи, реабілітовані відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” ;

9)сім’ї та одинокі матері й батьки, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;

10)сім’ї, які мають дитину-інваліда віком до 18 років або інваліда з дитинства I чи II групи.

12)сім’ї осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов’язків.

13)особи, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання і не можуть проживати в одній кімнаті з іншими особами;

14)молоді сім’ї, в яких вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповні сім’ї, в яких мати (батько) віком до 35 років, одинокі молоді громадяни віком до 35 років та молоді вчені віком до 35 років;

15)сім’ї з неповнолітніми дітьми;

16)вагітні жінки;

17)особи, які втратили працездатність;

18) пенсіонери. Та ін.

21. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Квартирний облік, здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності.

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання житла з настанням повноліття, або з моменту одруження чи влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від 14 до 18 років) за згодою батьків або піклувальників.

Кожна сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї та у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.

Внутрішньо переміщені особи беруться на квартирний облік в будь-якому населеному пункті за їх бажанням.Це стосується осіб з числа інвалідів війни та членів їх сімей; а також члени сімей загиблих.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1)забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» вказує на санітарні норми жилої площі у розмірі 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 кв.м. на сім’ю.

2)які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним

вимогам;

3)які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі.

6)які проживають у гуртожитках;

7)які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, крім подружжя.

8)внутрішньо переміщені особи з числа інвалідів війни, та члени їх сімей; а також члени сімей загиблих.

Громадяни, які штучно погіршили житлові умови, громадяни, не беруться на квартирний облік протягом 5 років з моменту погіршення житлових умов.

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках:

1)поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

2)виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3)припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи;

4)подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік; та ін.

22. Сприяння вирішенню житлових проблем молоді.

Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 р.Держава взяла на себе зобов'язання частково відшкодовувати відсотки по кредитах комерційних банків людям, що потребують житла

вимоги:

-надання кредиту в гривнях;

-строк кредитування – до 15 років з моменту укладання кредитного договору;

-процентна ставка на момент видачі кредиту не перевищує 16 % річних;

-обов’язковий власний внесок позичальника не перевищує 25%суми кредиту.

-максимальний розмір кредиту, визначається шляхом множення нормативної площі житла на його розрахункову вартість;

-укладення договорів поруки з кожним дієздатним членом сім’ї

До таких, що потребують поліпшення житлових умов, належать:

1. громадяни, які на підставі статті 34 Житлового кодексу України РСР перебувають на квартирному обліку;2.громадяни, які забезпечені за місцем проживання, зареєстрованим в установленому порядку, житловою площею, що не перевищує 9 кв. метрів на одного члена сім’ї, або проживають у гуртожитку.

Державна програма "Доступне житло" 70 на 30.

Мета програми - підвищення рівня забезпечення громадян, що потребують поліпшення житлових, житлом шляхом удосконалення існуючого та запровадження нового механізму державної підтримки будівництва доступного житла.

Реалізація даної програми передбачається шляхом надання одноразової безповоротної фінансової підтримки у розмірі 30 відсотків вартості нормативної площі доступного житла за рахунок державних коштів.

Пільгове кредитування для забезпечення молоді житлом

Відповідно до Положення право на отримання кредиту мають молоді сім’ї та одинокі молоді громадяни:

• сім’я, в якій чоловік та дружина віком до 35 років включно; неповна сім’я в якій мати (батько) віком до 35 років включно мають неповнолітніх дітей; одинокі молоді громадяни віком до

35 років включно. Додаткова інформація для мешканців сільської місцевості. Громадяни, які проживають в індивідуальному будинку, збудованому за рахунок кредиту, у сільській місцевості мають право на додаткові пільги.

Довготермінове пільгове кредитування за рахунок власних коштів Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву

Кредит надається молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла терміном до 30 р, але не більше ніж досягнення позичальником 55 р. (ж.), 60

р.(ч.)

23. Об’єкти та суб’єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю відповідно Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю»

Суб'єктами соціальної роботи з з сім'ями, дітьми та молоддю є:

•уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю;

•фахівці з соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

•об'єднання громадян, благодійні, релігійні організації;

•юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді;

•волонтери у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.

До уповноважених органів належать:

•органи виконавчої влади;

•органи місцевого самоврядування;

•центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування;

•служби у справах дітей.

Об'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю

•сім'ї, діти, молодь;

•професійні та інші колективи;

•соціальні групи, щодо яких здійснюється соціальна робота.

24. Принципи та напрямки соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю відповідно Закону

України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» Основними принципами соціальної роботи з дітьми та молоддю є:

•додержання і захист прав людини;

•адресність та індивідуальний підхід; доступність та відкритість;

•добровільність вибору в отриманні чи відмові від отримання соціальних послуг;

•гуманність; комплексність;

•максимальна ефективність використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

•законність; соціальна справедливість; конфіденційність

Основними напрямами державної політики у сфері соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю є:

•визначення правових засад соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

•розроблення та реалізація загальнодержавних, регіональних програм соціальної підтримки..

•організація та здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.

•здійснення менеджменту у соціальній роботі з сім'ями, дітьми та молоддю;

•забезпечення дотримання мінімальних соціальних стандартів здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

•створення сприятливих умов для функціонування і зміцнення сім'ї;

•розвиток різних форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

•утвердження здорового способу життя в сімейному, дитячому та молодіжному середовищі;

•здійснення соціально-профілактичної роботи, інтеграція в суспільство осіб з інвалідністю.

•розвиток та підтримка волонтерського руху у сфері соціальної роботи з СДМ.

25. Характеристика основних форм соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю відповідно Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» Соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю - діяльність уповноважених органів, підприємств,

організацій та установ, що здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, а також фахівців з соціальної роботи та волонтерів, яка спрямована на соціальну підтримку сімей, дітей та молоді, забезпечення їхніх прав і свобод, поліпшення якості життєдіяльності, задоволення інтересів та потреб; Соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на виявлення, здійснення аналізу, сімей,

дітей та молоді, які перебувають у СЖО.

Соціальне інспектування здійснюється з метою виявлення, обліку, здійснення аналізу та оцінки потреб сімей, дітей та молоді, які перебувають у СЖО і потребують сторонньої допомоги. Соціальне інспектування здійснюється ЦСССМ.

Соціальне обслуговування передбачає:

•надання психологічних послуг, надання методичних порад;

•формування здорового способу життя

•інформування з питань працевлаштування та сприяння в цьому;

•соціальну адаптацію, соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

•задоволення матеріальних потреб сімей, дітей та молоді, які перебувають у СЖО та ін. Соціальна профілактика - вид соціальної роботи, спрямованої на запобігання СЖО сімей, дітей та молоді їх аморальній поведінці.

Соціальна профілактика серед сімей, дітей та молоді передбачає здійснення:

•комплексних заходів, спрямованих на запобігання сімейному неблагополуччю, насильству в сім'ї та жорстокому поводженню з дітьми;

•системного обліку і догляду за дітьми та молоддю, які виявили схильність до асоціальної поведінки;

•інформаційно-просвітницької, пропагандистської роботи в сім'ях, серед дітей та молоді

Соціальна реабілітація - вид соціальної роботи, спрямованої на відновлення основних соціальних функцій сімей, дітей та молоді; Соціальна реабілітація дітей та молоді передбачає здійснення:

•навчально-виховної реабілітації у загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей та молоді, які потребують соціальної допомоги

•соціально-лікувальної та психологічної реабілітації у відповідних закладах охорони здоров'я дітей та молоді, які зазнали жорстокості, а також які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

•фізичної реабілітації дітей та молоді з фізичними, розумовими вадами у спеціалізованих фізкультурно-оздоровчих закладах (клубах, центрах тощо);

•медико-соціальної реабілітації дітей, які зловживають алкоголем, наркотиками і які за станом здоров'я не можуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації;

•соціально-освітньої реабілітації в школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації дітей, які скоїли правопорушення.

Соціальний супровід - вид соціальної роботи, спрямованої на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу сімей, дітей та молоді.

26. Завданнями суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю відповідно Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю».

Завданнями суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є:

•участь у виконанні загальнодержавних, регіональних та інших програм соц. підтримки сімї, дітей та молоді;

•надання різноманітних соц послуг, соц-медичної, псих-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальних допомог;

•здійснення соц-профілактичної роботи серед дітей та молоді, реалізація системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання;

•розроблення та здійснення реабілітаційних заходів щодо відновлення соц функцій, морального, психологічного і фізичного стану дітей та молоді, пристосування їх до безпечних соціальних та інших умов життєдіяльності, а також надання допомоги сімям, дітям та молоді, які потрапили у сжо;

•впровадження державних соціальних стандартів і нормативів, нових форм, методів проведення соц роб з сімями, дітьми та молоддю;

•здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення передового міжнародного досвіду з питань соц роб з сімями, дітьми та молоддю;

•здійснення інших повноважень у сфері соц роб з с, д та м відповідно до законодавства. Здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю покладається на:

•республіканський, обласні, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

•спеціалізовані формування, що створюються районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

27. Концепція Державної соціальної програми підтримки сім’ї: аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання;

Для збереження традиційних сімейних цінностей, посилення мотивації до реєстрації шлюбів, свідомого народження і виховання дітей, а також підвищення соціального захисту сімей, які опинились у складних життєвих обставинах у2013 р. було прийнято Державну цільову соціальну програму підтримки сім’ї до 2016 року.

Виникнення проблеми функціонування та розвитку сім’ї насамперед зумовлено такими

- суспільна нестабільність та знецінення ряду моральних принципів - порядності, доброти,

-низький рівень культури населення у питаннях збереження здоров’я та планування сім’ї, внутрішньосімейних стосунків, запобігання насильству в сім’ї; - недостатній рівень педагогічної культури батьків, їх відповідальності за здоров’я та виховання дітей; - незадовільний рівень життя багатьох сімей, слабка мотивація до самозабезпечення.

- недостатньо розвинутий механізм взаємодії між громадськістю та державними установами. Соціально-економічні, соціально-психологічні та морально-етичні фактори, що зумовлюють проблеми функціонування сім’ї, потребують формування цілісної системи заходів, застосування комплексного підходу до їх розв’язання, що можливо лише на основі програмно-цільового методу.

Необхідно забезпечити узгоджену діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, активізувати роботу інституту громадянського суспільства, залучення приватних структур. Реалізація такого підходу можлива лише в рамках виконання державної цільової соціальної програми.

Для розв’язання зазначених проблем необхідно розробити Державну цільову соціальну програму підтримки сім’ї .

28. Концепція Державної соціальної програми підтримки сім’ї: шляхи і способи розв’язання проблеми, очікувані результати виконання Програми.

Для збереження традиційних сімейних цінностей, посилення мотивації до реєстрації шлюбів, свідомого народження і виховання дітей, а також підвищення соц захисту сімей, які опинились у сжо у2013 р. було прийнято Державну цільову соціальну програму підтримки сім’ї до 2016 року.

Можливі два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає здійснення заходів щодо матеріальної підтримки соціально незахищених верств населення, надання соціальних послуг сім’ям у СЖО ; Перевагою є те, що в умовах нестабільності соц-економічного розвитку, кризових та інфляційних

процесів сім’ям, у тому числі сім’ям з дітьми, державою гарантовано матеріальну підтримку. Також державою створено систему соціальних закладів, які надають соціальні послуги з метою відтворення життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Недоліком такого підходу є подальший розвиток системи державної допомоги, яка не мотивує людину до самостійного розв’язання проблем у власній сім’ї.

Другий варіант передбачає перенесення акцентів сімейної політики на засади стимулювання саморозвитку та самозабезпечення сім’ї, надання адресної соц допомоги. Перевагою 2 варіанта є те, що згадані заходи сприятимуть, створення та функціонування сімї, запровадженню ефективного механізму взаємодії та соц партнерства сім’ї, громадськості та держави.

Недоліком такого підходу може бути недостатня кількість громадських об’єднань, які працюють у системі підтримки сім’ї, та недостатньо розвинутий механізм взаємодії між громадськістю та держ установами.

Другий варіант є оптимальним, оскільки він спрямований на:

•пропаганду сімейних цінностей з формування сім’ї, здійснення підготовки молоді до подружнього життя;

•формування свідомого та відповідального ставлення до батьківства;

•здійснення соц підтримки сімей шляхом створення ефективної системи захисту населення через запровадження механізму комплексного надання сім’ям адресної допомоги та соц послуг;

•соц захист та підтримку сімей, які опинились у сжо, запобігання асоціальним проявам у сім’ї, передусім насильству.