B) умовно засуджені, алкоголіки, наркомани

Свої особливості має соціальна робота з умовно засудженими. На цей період підлітку визначається наставник, котрий у своїй роботі враховує всі обставини, що зачіпають спосіб життя засудженого, – його місцеперебування, заборону відвідувати певні кафе, ресторани чи інші розважальні заклади. У разі порушення цих застережень соціальний працівник зобов’язаний повідомляти суддю, але найголовніше – має допомагати підлітку розв’язувати всі його життєві проблеми. Останнім часом в усіх без винятку розвинених країнах особливо загострилася проблема соціальної профілактики та соціальної адап- тації алкоголіків і наркоманів. При цьому люди самі створюють собі труднощі, щоб потім з неймовірними зусиллями й неабиякими втратами їх позбуватися. Спочатку винаходять усе нові сорти та види спиртних напоїв і наркотичних засобів, далі шукають шляхи і мето-

ди, як побороти шкідливі звички. Щоправда, успіхи тут не завжди бувають такими ж втішними, як на етапі розробки технологій та експериментування з новим “зіллям”. Тому ситуація у багатьохрегіонах світу, в тому числі на просторах СНД, набула загрозливого характеру. Алкоголізм і наркоманія породжують якісні зміни генофонду націй у бік деградації та фізичного каліцтва, порушення соціального здоров’я соціуму. Проте медицина та психологія теж демонструють неможливе – запатентовано чимало колективних й авторських методик, які дають змогу повернути клієнтів до нормального життя та позитивної самореалізації. Методи і форми роботи з алкоголіками та наркоманами ставлять одне і те ж завдання – допомогти людині подолати згубну потребу в спиртному чи наркотику, змінити ставлення до свого власного Я.

Адміністративні підходи тут не дають позитивного результату, на що вказують неодноразові спроби ввести “сухий закон” у багатьох країнах (США, СРСР). Ефективнішими, як підтверджує повсякдення, є “соціальні ліки”, коли кожна особа на своєму місці приймає адекватне рішення, захоплюється роботою, усвідомлюючи себе творчою частинкою суспільства і всесвіту. Зарубіжні аналітики стверджують, що до найбільш досконалих та успішних відноситься шведська система соціальної адаптації алкоголіків та наркоманів. Юридично її забезпечує комплекс законів та законодавчих актів, що регулюють усі аспекти виробництва, торгівлі, експорту та імпорту, використання наркотичних засобів, а також покарання за злочинні дії у цій сфері життєзреалізування. Координує перебіг діяльності названої сфери Центральна рада з

антиалкогольної та антинаркологічної освіти. Причому основна робота щодо профілактики наркоманії ведеться на рівнях губерній та комун. У ній задіяні підрозділи соціальної служби, охорони здоров’я, народної освіти, поліції, виправні колонії, громадські об’єднання і приватні особи, наукові інститути. Головною ланкою тут є Соціальна комісія комунального управління, у складі якої працює спеціальний підрозділ з протидії розповсюдженню наркоманії, до якого входять соціальні працівники, психологи, юристи, медики з досвідом антинаркологічних напрацювань. Міжрайонні групи та наркопатрулі безпосередньо працюють з наркоманами, передусім виявляють осіб, схильних до вживання наркотиків на вокзалах, у місцях громадського користування, дискотеках, у неблагополучних у криміногенному відношенні кварталах. Крім того, особлива увага звертається на школи, гуртожитки, райони, населені емігрантами. У разі виявлення наркоманів їх змушують звернутися за допомогою до лікаря-нарколога, а для направлення в медичний заклад потрібна згода самого хворого, оскільки у Швеції примусова госпіталізація вважається порушенням прав людини. Очевидно, що лише свідоме лікування забезпечує його ефективність. Тому закономірно, що до кола обов’язків міжрайонних груп відноситься також їхня робота із соціальної реабілітації наркоманів, допомога їм в адаптуванні до нормального життя, у здобуванні спеціальності, працевлаштуванні, відшуканні житла, подоланні психологічного дискомфорту.

У Швеції видається дуже багато популярної літератури, листівок, плакатів, де у простій і переконливій формі розкривається шкідливість наркотиків та алкоголю, рекомендується, як позбутися шкідливої звички. Ці друковані видання виходять за рахунок бюджету комуни розповсюджуються в навчальних закладах, за місцем проживання, в лікарнях, на робочих місцях. Соціальні служби залучають до роз’яс- нювальної роботи з молоддю експертів, котрі також проводять спеціальні заняття з батьками, даючи їм знання антинаркотичного законодавства, наркотичних засобів, способів надання невідкладної допомоги в екстремальних випадках. Надзвичайно гострою для багатьох країн є проблема безпритульності. Як соціальне явище, вона набуває “вибухового” характеру в періоди суспільних потрясінь – воєн, голоду, екологічних локальних катастроф, землетрусів та повеней, інших кризових явищ.