5.1. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину

У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три основні тимчасові фази:

Фаза аварії гостра– фаза комунальної аварії тривалістю від кількох годин до одного-двох місяців після початку аварії, яка включає наступні події:

а) газо-аерозольні викиди та рідинні скиди радіоактивного матеріалу з аварійного джерела;

б) процеси повітряного переносу та інтенсивної наземної міграції радіо­нуклідів;

в) радіоактивні опади та формування радіоактивного сліду.

На ранній стадії критичними шляхами радіаційного впливу продуктів аварійного викиду на населення будуть зовнішнє опромінення від газо-аерозольної хмари та радіоактивних випадінь, а також інгаляційне надходження радіонуклідів до організму людини.

Фаза аварії середня (фаза стабілізації) – фаза комунальної аварії, яка починається через один-два місяці та завершується через 1-2 роки після початку радіаційної аварії, на якій відсутні короткоживучі осколочні радіоізотопи телуру та йоду, 140Ba + 140La, але у формуванні гамма-поля зростає роль,ізотопів рутенію та церію Основними критичними шляхами радіаційного впливу на цій стадії будуть зовнішнє опромінення від радіоактивних речовин, що випали на місцевості, та внутрішнє опромінення радіоізотопами цезію (та стронцію які надходять до організму з продуктами харчування, виробленими на радіоактивно забруд­нених територіях (м’ясо, молоко, овочі, фрукти).

Фаза аварії пізня (фаза відновлення) – фаза комунальної аварії, що починається через 1-2 роки після початку аварії та продовжується до припинення необхідності виконання захисних заходів. Основним джерелом зовнішнього опромінення є у випаданні на ґрунт, а внутрішнього –137Cs та90Srу продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях. Фаза завершується одночасно з відміною всіх обмежень на життєдіяльність населення на забрудненій території та переходом до звичайного санітарно-дозиметричного контролю радіаційної обстановки

Після того, як почалося випадіння радіоактивних опадів, проводиться постійне уточнення оцінки фактичного радіаційного стану, який може змінюватися зі зміною напряму вітру, і відповідно уточнюються зони проведення тих чи інших заходів захисту.

5.2. Рівні втручання на різних стадіях радіаційної аварії

У разі виникнення аварії повинні бути прийняті практичні заходи для відновлення контролю над джерелом випромінювання і зведення до мінімуму доз опромінення, кількості опромінених осіб, радіоактивного забруднення навколишнього середовища, економічних і соціальних втрат, викликаних радіоактивним забрудненням.

Захисні заходи можуть призводити до порушення нормальної життє-діяльності населення, господарського та соціального функціонування території, тобто є втручанням, Що тягне за собою не тільки економічні збитки, а й негативний вплив на здоров'я населення, психологічний вплив на населення та несприятлива зміна стану екосистем. Тому при прийнятті рішення про характер втручання (захисних заходів) слід керуватися наступними принципами:

- Пропоноване втручання повинно принести суспільству і перш за все, що опромінюється особам більше користі, ніж шкоди, тобто зменшення шкоди в результаті зниження дози має бути достатнім, щоб виправдати шкоду і вартість втручання, включаючи його соціальну вартість (принцип обгрунтування втручання);

- Форма, масштаб і тривалість втручання повинні бути оптимізовані таким чином, щоб чиста користь від зниження дози, тобто користь від зниження радіаційного збитку за вирахуванням збитку, пов'язаного з втручанням, була б максимальною (принцип оптимізації втручання).

При проведенні протирадіаційних втручань межі доз не застосовуються. Виходячи із зазначених принципів, при плануванні захисних заходів на випадок радіаційної аварії органами держсанепіднагляду встановлюються рівні втручання (Дози і потужності доз опромінення, рівні радіоактивного забруднення) стосовно до конкретного радіаційного об'єкту і умов його розміщення, з урахуванням можливих типів аварії, сценаріїв розвитку аварійної ситуації та складається радіаційної обстановки.

Рішення про заходи захисту населення від радіоактивного опромінення на ранній і проміжної стадіях повинні прийматися на підставі порівняння прогнозованих при розвитку аварії доз з наведеними в нормативних документах дозовими критеріями.