3.10 З`єднання уретри при розриві у пса

Показання. Частковий або повний розрив сечовипускного каналу.

Фіксація. Пса фіксують у спинному положенні, тазові кінцівки витягнуті назад, а при пошкодженні в ділянці промежини – вперед.

Знеболювання. Наркоз, нейролептаналгезія, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

Техніка операції. Щоб визначити локалізацію місця ушкодження, виконують ретроградну утетрографію.

Після ревізії рани або розтину тканин над установленим місцем ушкодження відкривається доступ до сечовипускного каналу. Для отримання доступу до ділянки уретри, яка знаходиться в тазовій порожнині, застосовують надлобкову або перед лобкову лапаротомію, а при необхідності й остеотомію по тазовому шву.

Після надлобкової лапаротомії виконують остеотомію тазового з`єднання. Для цього необхідно подовжити розріз шкіри в каудальному напрямку. Біля симфізиса таза розсікають апоневрози струнких і привідних м`язів. У цуценят і невеликих собак остеотомію виконують кістковими ножицями або кістковим долотом. У дорослих собак остеотомію виконують маятниковою пилкою. З обох боків від тазового шва висвердлюють отвори для наступного накладання шва лігатурою з дроту. Після цього обидві половинки таза розводять.

При операціях на великих собаках краще вирізати пластини з лобкової кістки. При цьому в сторони відсовують апоневрози струнких і привідних м`язів. Пилкою або фрезою на відстані 2-3 см в сторони від тазового шва роблять розрізи від гребінця до замикальних отворів. У каудальній третині замикальних отворів за допомогою з`єднуючого їх попереднього розрізу вирізають пластинку лобкової кістки.

З обох боків від розпилів висвердлюють отвори для наступного кріплення пластини лігатурами з дроту.

Під візуальним контролем або за допомогою пальпації в сечовипускний канал майже до сечового міхура вводять катетер відповідного діаметра. Якщо уретра розірвана повністю, це можливо виконати тільки під візуальним контролем, при чому під невеликим натягом. Перед накладанням шва необхідно вирівняти або освіжити нерівні краї рани уретри. При цьому необхідно, щоб місточкоподібні з`єднання оболонки, які залишилися, збереглися.

Уретру зашивають тонкими атравматичними лігатурами, що повільно розсмоктуються. Накладають вузлові шви, якими захоплюють слизову і м`язову оболонку. При повздовжньому розриві уретри і сильному напруженні тканин, краї рани зближують на 1-2 мм. Якщо уретра розірвана впоперек, спочатку накладають 2 фіксуючих шва по діаметру, а потім всю рану закривають необхідною кількістю стібків вузлового шва. Відстань між стібками 2-3 мм.

Доцільно для зменшення напруження шва накласти шви на пері уретральну тканину, якими можна захоплювати передміхурову залозу і сечовий міхур. Після накладання шві на розірвану уретру, в останню вводять катетер-балон. За необхідністю його можна залишити в уретрі і підшити до крайньої плоті. Якщо рана інфікована, то після з`єднання уретри необхідно приблизно на три доби забезпечити дренаж рани. Роз`єднаний тазовий шов з`єднують дротяною лігатурою. На шкіру накладають вузловий шов з шовку №3.

Післяопераційний догляд. Кілька разів на день контролюють положення катетера. Останній видаляють приблизно через 5 діб.