- •1. Історія виникнення і розвитку дисципліни. Школи акушерів України.
- •4.Нейрогуморальна регуляція маммогенезу, лактогенезу, лактопоезу.
- •5. Схема функціонування гіпоталамо-, гіпофізарно-, оваріально-, маткової системи.
- •6.Морфофункціональна характеристика молочної залози і її видові особливості
- •7.Динаміка процесу запліднення .
- •8.Розповсюдження і економічні збитки від маститу.
- •9.Статева зрілість і вік першого парування плідників с. Г. Тварин.
- •10. Класифікація маститів.
- •12. Етіологія і патогенез маститу.
- •13.Періоди утробного розвитку. Утробний розвиток тварин умовно розрізняється на два періоди:
- •14.Діагностика і деференціальна діагностика клінічного маститу.
- •16. Субклінічний мастит, етіологія, патогенез, діагностика
- •17. Плацента, її структура і функція
- •18. Лікування тварин хворих на мастит
- •19.Статева і фізіологічна зрілість і фактори що впливають на їх прояв
- •20. Функціональні розлади молочної залози
- •26.Поняття про неплідність, яловість,поширення і єконом.Збитки.
- •27.Характеристика статевого циклу за Хіпом.
- •29. Стадії статевого циклу за Студенцовим:.
- •30. Плацентарна недостатність, або фетоплацентарна недостатність
- •31 Методи діагностики феноменів стадії збудження статевого циклу:
- •32 Вивертання і випадіння піхви (contorsio et prolapsus vaginae)
- •34 Залежування після родів
- •35 Анабіоз
- •36. Біологічні механізми виникнення і регуляції родової діяльності
- •37. Методи взяття сперми від плідників
- •38. Післяродові септичні захворювання
- •39 Видові особливості статевого циклу у різних тварин
- •40. Суть і різновиди аліментарної неплідності
- •41. Фізіологія і біохімія сперми
- •42. Інфекційні аборти
- •43. Передвісники родів
- •44. Класифікація хвороб новонароджених тварин
- •45. Склад середовища для сперми різних видів тварин
- •46. Об’єкт родів, родові шляхи та сили які обумовлюють роди.
- •47. Стадії родів та видові особливості перебігу їх у тварин.
- •48. Неплідність внаслідок загального голодування,не повноцінності раціону щодо вуглеводів вітамінів мінеральних речовин макро- мікроелементів.
- •49. Підготовка тварин до родів,догляд за новонародженими і породіллю.
- •50.Основні заходи аліментарної неплідності.
- •51. Зберіг сперми при -196
- •52.Поняття патологічні роди,класифікація,поширеність і причини патологічних родів.
- •53.Статевий акт,його видові особливості,статеві рефлекси.
- •54 Порушення динаміки родової діяльності
- •55Режим охолодження і теорія заморожування сперми
- •56.Хворобі матки, яйцепроводів і яєчників, що призводять до неплідності
- •57.Порушення взаємовідносин між плодом і родовими шляхами
- •58.Інфекційні та інвазійні хвороби як причини неплідності
- •59.Підготовка та осіменіння свиней.
- •60.Профілактика симптоматичної неплідності
- •61.Підготовка і осіменіння кобил
- •62. Затримка посліду, лікування та профілактика
- •63. Суть і специфіка оперативного акушерства його основні завдання
- •64. Методи стимуляції статевої функції за різних форм неплідності
- •66. Призначення і принципи гінекологічної диспансеризації. Діагностичні, профілактичні і лікувальні заходи.
- •68.Діагностика,лікування та профілактика катарального маститу у корів
- •70. Діагностика, лікування та профілактика серозного маститу у корів.
- •71. Рух сперміїв. Енергетичні процеси спермія.
- •Енергетика сперміїв
- •72. Заходи боротьби з профілактики аборту і утробної інфекції. Ветеринарно-профілактичні загальні заходи при виникненні абортів
- •73. Хвороби вагітних, симптоми, діагностика, лікування
- •74. Післяродові ускладнення. Післяродовий гнійно-катаральний метрит
- •75. Класифікація, економічні збитки та профілактика метриту.
- •76. Хронічний гнійно-катаральний мастит.
- •77.Субінволюція матки. Діагностика, лікування та профілактика
- •78.Гіпофункція яєчників. Діагностика, лікування та профілактика
- •79.Кісти яєчників. Діагностика, лікування та профілактика
62. Затримка посліду, лікування та профілактика
Затримання посліду (фетальної частини плаценти – Retentio placentae s. retentio secundarum) є патологією третьої, послідової стадії родів, яка має широке розповсю- дження у корів, рідше – у кобил, сук, кішок та дрібної рогатої худоби. За нормального перебігу родів у всіх свійських самиць фетальна частина плаценти повинна відділитись від материнської одночасно з народженням плода. Практично так завершуються роди у багатоплідних тварин (сук, кішок, свиней). У кобил фізіологічним періодом відділення фетальної частини плаценти, тобто закінчення родів, вважається 35 хв., у корів – 6 го- дин, овець і кіз – 5 годин, у свиней, кішок, сук – до 3-х годин. Найдовша тривалість послідової стадії родів у корів обумовлена особливістю морфології плаценти Лікування. Застосовують консервативне і оперативне лікування. Консервативне лікування корів починають не пізніше 6 годин від народження теляти. З цією метою коровам випоюють 10–15 л 5 %- го теплого розчину кухонної солі або цукру (0,5 кг на 10 л води); внутрішньовенно вводять 200–250 мл 40 %-го розчину глюкози з 20 мл 5 %-го розчину аскорбінової кислоти, внутрішньом’язово – розчин синестролу, під-шкірно – розчин прозеринутощо. У порожнину матки в проміжок між слизовою оболонкою і навколоплідними обо- лонками вводять пробіотик ендоспорин: одну або дві ампули по 500 млрд мікробних клітин в 20 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або в 0,5 % розчину новокаїну, одну – дві свічки ендоспорину, що містять по 500 млрд мікробнихтіл. Підшкірно ін’єктують розчини: ерготилу 0,05 % – 6–8 мл, ергометрину 0,02 % – 5–6 мл, 0,1 % карбахоліну – 2–3 мл, 2 % бревіколіну – 10мл. Ефективним способом профілактики затримання посліду у корів є згодовування їм за 80–55 днів до отелення суміші, до складу якої входять такі компоненти: 1 млн І.О. вітаміну А, 100.000 І.О. вітаміну D і 600 мг вітаміну С. Не менш ефективним є згодовування коровам за 12–15 днів і 5–3 дні до отелення тільки вітамінів А і D в за- значених дозах (А. Х. Ібрагімова, 1993). З метою профілактики затримання посліду рекомендує застосовувати, виготовлений із навколоплідних рідин корів препарат, – амністрон по 2 мл внутрішньом’язово 2 рази з інтервалом 10 годин. Оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської виконують рукою у корів через 24 години після народження теляти, у кобил – через 15–20 хв.після народження лошати.
63. Суть і специфіка оперативного акушерства його основні завдання
Основна мета акушерської допомоги: зберегти життя обом – матері і плоду, але дуже часто акушер змушений робити вибір між ними і на першому місці завжди є життя роділлі.
Все це вимагає від ветеринарного лікаря старанної підготовки до кожної акушер- ської операції після встановлення причини патології родів; безпомилково повинно бути точно визначено положення, позиція, передлежання та членорозміщення плода і проведена оцінка стану роділлі.
Підготовка до надання акушерської оперативної допомоги. Перш за все акушер повинен пам’ятати, що руки акушера і його помічників є основним джерелом мікробної контамінації внутрішнього середовища родових шляхів роділлі, але з іншого боку інфікований плід може заразити інфекційною хворобою лікаря та його помічників, оскільки незахищені руки тривалий час знаходяться в родових шляхах роділлі, де вони можуть мацеруватися, що знижує захисну функцію епідермісу. Тому вибір способу обробки рук акушера та його помічників має важливе значення
У таких випадках слід користуватися при наданні родової допомоги спеціальними акушерсько-гінекологічними або хірургічними гумовими рукавичками та захисним чохлом, що закриває руки до плечового суглобу. Всі акушерські та хірургічні інструменти, які використовують при наданні родової допомоги, старанно знезаражують методом кип’ятіння.
Особливі вимоги ставляться до спецодягу акушера. Сюди входять: безрукавки, халати, клейончасті нарукавники, фартух, гумові чоботи.
Після закінчення операції необхідно старанно помити руки декілька разів з милом у теплій воді, знезаразити їх одним із методів, подряпини обробити 5 %-им спиртовим розчином йоду.
При наданні допомоги тварині необхідно враховувати, що вона може нанести травму акушеру, тому кобилам накладають парувальну шлею, свиноматок фіксують мотузкою, яку накладають петлею за ікла верхньої щелепи, сукам фіксують щелепи петлею, кішку загортають у рушник так, щоб тазова частина тіла та кінцівки були вільними.