- •1.Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення
- •1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •Політологія в системі суспільних наук
- •Предмет політології
- •Структура та функції політології
- •Методологія політології
- •1.2. Політика як соціальне явище
- •Сутність, структура й функції політики
- •Політика й сучасний розвиток українського суспільства
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •1.3. Виникнення та еволюція світової політичної думки
- •Суспільно-політичні уявлення Давнього світу
- •Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя
- •Політична думка Нового часу
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X — початок XX ст.)
- •Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави
- •Суспільно-політична думка доби українського національного відродження
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •1.5. Утвердження політології як науки
- •Інституювання й теоретичні передумови формування політичної науки
- •Основні національні школи й проблемні підходи сучасної західної політології
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •1.6. Українська політична думка XX століття
- •Націонал-комуністична течія української політичної думки
- •Політичні ідеї української міжвоєнної еміграції: Дмитро Донцов, в'ячеслав Липинський
- •Суспільно-політична думка повоєнної української еміграції: Володимир Винниченко, Іван Лисяк-Рудницький
- •Зародження й утвердження сучасної політичної думки й політичної науки в Україні
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •2.Громадянське суспільство і політичне життя
- •2.1. Громадянське суспільство
- •Поняття та особливості громадянського суспільства
- •Становлення й утвердження інституту громадянства
- •Права людини в сучасних міжнародних відносинах
- •Культура громадянства в сучасному світі
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •2.2. Політичне життя суспільства
- •Політичне життя уструктурно-функціональному вимірі
- •Виборча система
- •Політичне життя як уособлення багатоманітності політичних процесів
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •2.3. Демократія в політичному житті сучасного світу
- •Демократія та її роль у політичному процесі
- •Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •2.4. Людина і політика
- •Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи
- •Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •2. 5. Етнонаціональні відносини й національна політика
- •Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація
- •Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •2.6. Етнонаціональна політика в Україні
- •Мета і завдання вітчизняної етнонаціональної політики
- •Зміст, принципи і суб'єкти етнонаціонального розвитку
- •Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •3. Політична влада і політична система суспільства
- •3.1. Політична влада
- •Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
- •Основні концепції політичної влади
- •Форми та механізм політичної влади
- •Поняття легітимності та принцип поділу влади
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •3.2. Політична система суспільства
- •Поняття і структура політичної системи
- •Функції й типологія політичних систем
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •3.3. Політична система України
- •Проблема становлення політичної системи України
- •Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні
- •Стратегія подолання економічної кризи й розвитку політичної системи України
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •3.4. Держава в політичній системі суспільства
- •Поняття «держава» і теорії її походження
- •Типи, структура і функції держави
- •Структура держави
- •Форми державного правління і державного устрою
- •Демократична, соціальна, правова держава
- •Майбутність держави
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •3.5. Політичні режими
- •Поняття й типологія політичних режимів
- •Сутнісні ознаки й проблеми утвердження демократичного політичного режиму
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •3.6. Політичні партії
- •Поняття і типологія політичних партій та партійних систем
- •Роль і функції партій у суспільно-політичному житті
- •Політичні партії в парламентах і урядах
- •Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утворення партійної системи
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •3.7. Громадські об'єднання і рухи
- •Поняття, права та функції громадських об'єднань і рухів
- •Класифікація громадських об'єднань
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •3.8. Політична еліта і політичне лідерство
- •Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії
- •Природа, концепції та класифікація політичного лідерства
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •4. Політична свідомість, культура та ідеологія
- •4.1. Політична культура та ідеологія
- •Сутність політичної культури
- •Політична свідомість та поведінка в структурі політичної культури
- •Типи політичної культури
- •Походження та функції політичної ідеології
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •4.2. Світові політико-ідеологічні доктрини
- •Лібералізм і неолібералізм
- •Консерватизм і неоконсерватизм
- •Соціалізм і сучасна соціал-демократія
- •Фашизм і неофашизм
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •4.3. Політика і мораль
- •Діалектика взаємовпливу політики і моралі
- •Політика в морально-етичному вимірі
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •4.4. Політична етика
- •Етичне тлумачення політики: наукові критерії та вітчизняна традиція
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •4.5. Політика і релігія
- •Релігія як чинник політичного життя суспільства
- •Держава і церква: основні моделі взаємодії
- •Державно-церковні відносини в Україні
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •4.6. Політика і засоби масової інформації
- •Масова інформація та її поширення в суспільстві
- •Засоби масової інформації як «четверта влада»
- •Суспільні функції змі
- •Суперечності сучасного розвитку вітчизняних змі
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •5.Політичні трансформації
- •5.1. Політичні конфлікти
- •Теоретичне осмислення і типологія політичних конфліктів
- •Основні способи врегулювання конфліктних ситуацій
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •5.2. Політична модернізація
- •Виникнення і розвиток теорії модернізації
- •Зміст і основні характеристики політичної модернізації
- •Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •5.3. Міжнародні відносини і світовий політичний процес
- •Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави
- •Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу
- •Україна у світовому співтоваристві
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •5.4. Україна в сучасному геополітичному просторі
- •Україна на тлі глобальних політичних трансформацій
- •Україна в загальноєвропейському політичному процесі
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •5.5. Національна безпека і національні інтереси України
- •Основні виміри національної безпеки України
- •Національні інтереси України
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •6. Прикладна політологія
- •6.1. Політичне управління та його соціотехніка
- •Сутність управління та його роль у суспільно-політичному житті
- •Політичні рішення і технологія їх реалізації
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •3. Бюрократичні перешкоди та політична діяльність у сучасній Україні. Література
- •6.2. Політичні технології
- •Мистецтво забезпечення необхідного результату в політичній участі та діяльності
- •Особливості використання індивідуальних та загальних політичних технологій
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •6.3. Політичний маркетинг
- •Поняття, функції і види політичного маркетингу
- •Дослідження політичного ринку. Вивчення громадської думки
- •Функції опитування громадської думки
- •Виборча інженерія
- •Імідж. Політичне рекламування
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •6.4. Політичний менеджмент
- •Поняття і функції політичного менеджменту
- •Функціонування команди і менеджмент виборчої кампанії
- •Менеджмент правлячої команди
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •6.5. Політичне прогнозування
- •Специфіка, підстави й засади політичного прогнозування
- •Принципи та методи політичного прогнозування
- •Етапи вироблення прогнозу і критерії його ефективності
- •Запитання. Завдання
- •Теми рефератів
- •Література
- •Короткий словник політологічних термінів
Політичні партії в парламентах і урядах
Політичні партії відіграють важливу роль у виборах до вищих і місцевих органів державної влади. Здебільшого кандидати в депутати виступають від політичних партій. У країнах, де передбачено державне фінансування виборчих кампаній, існують різні принципи відшкодування виборчих видатків партії. В одних випадках держава виплачує грошові засоби з розрахунку кількості зібраних партією голосів виборців, в інших — з розрахунку кількості місць, отриманих партією в парламенті.
Партії, які на виборах здобули депутатські місця, вирішальне впливають на формування центральних і місцевих органів влади. Реальна участь партій у справах держави залежить від існуючої в країні партійної системи: багатопартійної, двопартійної і однопартійної.
Рівень представництва партій у законодавчому органі державної влади є критерієм визнання їх політичного авторитету в суспільстві. А парламентська боротьба політичних партій відображає співвідношення політичних сил у ньому. Ефективність діяльності парламентського механізму зростає внаслідок об'єднання депутатів у парламентські партійні групи, клуби, фракції тощо. Законодавство багатьох країн не передбачає існування партійних об'єднань депутатів у парламентах, однак на практиці депутати не приступають до виконання своїх обов'язків, доки не створять партійних фракцій. Партійні об'єднання парламенту тримають у полі зору найважливіші питання, вивчають законопроекти, вирішують, хто саме виступатиме в дебатах від імені всієї групи. Прагнення партії утворити парламентську фракцію пов'язана з тим, що лише за цієї умови депутати від партії отримують представництво в різних керівних і робочих органах палат.
У парламентах різних країн встановлено мінімальний кількісний склад депутатів від однієї партії, необхідний для утворення партійної фракції: у Бельгії партійну групу можуть утворити не менше 3 депутатів, в Австрії — не менше 5, в Італії і Франції — не менше 20, у ФРН — 25, в Україні — 14 депутатів.
Подекуди існують певні особливості утворення парламентських фракцій. У Франції, наприклад, незалежні, безпартійні депутати і депутати з партійними мандатами, які через недостатню кількість не можуть утворити власної парламентської фракції, вправі приєднатися до фракцій, які близькі їм за політичними поглядами. При цьому вони не обов'язково мають підпорядковуватися встановленій у цих фракціях партійній дисципліні, можуть голосувати на власний розсуд. В Італії у нижній палаті депутати партій, які за регламентом не мають підстав для утворення власної фракції і які не виявили бажання приєднатися до функціонуючих партійних груп, можуть утворити єдину змішану групу. Щоправда, такій групі важко налагодити свою роботу через різні політичні погляди депутатів.
Найвпливовішими і найавторитетнішими фігурами в парламенті є голови палат. Часто їх обирають на весь термін повноваження палати і, як правило, ці посади обіймають голови партій або блоку партій, які мають абсолютну більшість місць у палаті. Якщо жодна з партій або блоків партій не має абсолютної більшості, на посаду голови палати обирають на основі угоди. У такому разі не завжди головою палати є представник найбільшої за кількістю партійної фракції. Посади заступників голів палат здебільшого розподіляються між представниками найвпливовіших партій у парламенті.
У багатьох європейських країнах для керівництва роботою палати створено колегіальні органи — бюро, президію тощо, до складу яких, крім голови палати і його заступників, входять секретарі, які контролюють присутність членів палати, спостерігають за підрахунком голосів, редагують і підписують протоколи засідань палати, і квестори, які займаються матеріальним забезпеченням палати і церемоніалом. Колегіальні органи формуються з представників різних партій пропорційно чисельності їх фракцій. Партії, які не мають власних партійних фракцій, позбавлені можливості бути представленими в цих органах.
На діяльність парламенту відчутно впливають комітети, комісії палат, рішення яких часто визначають рішення палати. У різних країнах вони формуються по-різному. Але їх партійний склад найчастіше визначається на основі пропорційного представництва офіційно визнаних парламентських фракцій.
Попри непересічну важливість участі партій у роботі парламенту, головне їх завдання — здобуття урядової влади, вплив на формування і діяльність уряду.
За президентської системи правління (США) застосовується позапарламентський спосіб формування уряду: глава держави є і главою уряду, призначає міністрів, незважаючи на розстановку сил у парламенті і без участі парламенту. Призначення уряду президентом без участі парламенту надає верхівці партії президента значної ваги в управлінні державою. Як правило, міністрами призначають членів партії, яка перемогла на президентських виборах, хоч у США цієї традиції дотримуються не завжди. Формуючи кабінет, президент надає перевагу групам і особам, які зробили суттєвий внесок у його обрання. За розколу партії, національної кризи, президент може залучити до свого кабінету представників опозиційної фракції або партії.
За парламентської системи правління глава держави не завжди є виборною особою (у деяких країнах — монарх), він позбавлений права призначати міністрів на свій розсуд, а тільки осіб, які користуються підтримкою більшості депутатів парламенту, і мусить звільняти їх, як тільки вони втратять цю підтримку. На практиці це означає, що глава держави призначає міністрами представників партії або партій, що мають більшість місць у парламенті (часто лише більшість у нижній палаті парламенту).
Залежно від співвідношення і розстановки партійних сил у парламенті формуються різні типи урядів — однопартійний, коаліційний ( при цьому в парламенті можуть виникати центристські, право- чи лівоцентристські коаліції). Інколи виконавчу владу здійснюють «уряд меншості» або «службовий уряд» (утворений на позапартійній основі), які теж спираються на підтримку парламентської більшості, до якої належать не представлені в уряді партійні фракції. Іншими словами, не представлені в уряді партії надають йому «зовнішню підтримку» з різних питань. Практикується і формування уряду національної єдності, до якого входять представники всіх впливових парламентських політичних партій. Так було у Великобританії в 1931—1935, 1935—1937 pp. і з 1940 року до закінчення Другої світової війни, коли уряд національної єдності утворювали консервативна, лейбористська і ліберальна партії.