Словник молодого журналіста

ГАЗЕТА (ітап. gazzettu) — періодичне, що виходить від кількох разів ніг день до кількох разів на тиждень, друковане видання з систематичними ма­теріалами про події і явища суспільно-політичного, економічного і культурно­го життя. Спочатку газети виконували лише інформативну функцію, але в процесі розвитку етапи вміщувати аналітичні матеріали, перетворилися на спосіб формування громадської думки, урізноманітнилися за тематикою й на­прямками.

Знаменитий німецький журнапістиколог Отто Грот, автор семитом­ного дослідження “Непізнана культурна сила. Основи газетної науки (періо­дики)" (Берлін [Західний], тт. 1-7, 1960-1972) виділив такі чотири консти­тутивні ознаки газети: І Періодичність виходу в світ, 2)універсальність зміс­ту, 3)актуальність інформаційних повідомлень, 4)гласність у подачі новин.

Головна функція газети — подавати через певні невеликі проміжки ча­су оперативну, актуальну, різноманітну, загальноцікачу інформацію. У дослід­женні німецького науковця Еміля Довіфата "Учення про газету" (1955) міс­титься така кваліфікація: “Газета повідомляє широку громадськість через найкоротші відрізки часу про новітні події сучасності у відповідності із зло­бою дня, аче зусвідол(лення.м відповідальності і громадського обов’язку”".

Відомий чеський письменник і .журналіст Карел Чапек у жартівливій праці ‘Як робиться газета ” так описував процес її народження: “Газети, як і деякі інші великі підприємства, цікаві не стільки тим, як вони робляться, скіль­ки тим, що вони взагалі існують і виходять регулярно щодня. Ще не було випад­ку, щоб газета друкувала пише коротке повідомлення про те, що за минулу до­бу нічого вартого уваги не сталося і таму нічого писати. Читач кожного дня одержує і політичну статтю, і події, і спорт, і відділ культури, і економічний огпяд. Якщо навіть всю редакцію звалить грип, то газета все ж вийде, і в ній будуть всі звичайні рубрики, так що читач ні про що не здогадається "^я.

Сучасна газета може нараховувати від 2 до 100 сторінок, мати вишу­кане оформлення, кольорові фотографії, що робить проблематичним вста­новлення чіткої межі між газетою і журналом. Дослідник Вальтер Гаґеманн у залежності від мети видання виділяє в сучасній журишістиці такі три го­ловні типи газет: 1) газета думок, 2) інформаційна газета, 3) газета як засіб здобування максимальних прибутків^и.

За даними Всесвітньої газетної асоціації (ВГЛ) у 1998 році в багатьох країнах збільшився продаж газет з одночасним зростанням рекламних надхо­джень. Наслідки досліджень, що Сули подані більш ніж 1101) видавцями н ре­дакторами з 88 країн спішу на 52-му Всесвітньому конгресі газет і Шостому всесвітньому форумі редакторів (1999) у Цюріху (Швейцарія) засвідчили, що

• після тршитога періоду занепаду ч багатьох країнах тиражі щоденних га­зет знову зростають;

• у всіх країнах, де здійснювались дослідження НІЛ,спостерігаються помітне, а в деяких випадках навіть вражаюче зростання річного прибутку від рекла­ми в газетах;

загальні надходження від газетної реклами відновилися після кількох літ падіння і зараз перевищують найбільш високі показники 8'(1-х років у Європі, Північній Америці й азійсько-тихоокеанському регіоні;

• частка газет у рекламному ринкові Західної Європи в 1998 році зросла;

• дослідження читацької аудиторії свідчать, що молоді люди багато чита­ють газети, і в деяких країнах вони читають більше, ніж їхні батьки.

За словами генерального директора ВГА Тімоті Іюлдіта, що представ­ляв щорічний огляд газетної продукції, упродовж минулого десятиліття газе­ти страждали від економічного спаду, кризи з цінами на газетний папір, зрос­таючої конкуренції, подальшого роздрібнення ринку ЗМ1 і відтоку рекламних коштів в Інтернет. У цілому газетна індустрія переживала кризу. “Однак, відзначив він, зараз видно, що газети в багатьох країнах впорались з цими проблемами, скористалися новими можливостями і зараз відроджуються. У кінцевому рахунку, незалежно від сьогоднішніх тенденцій слід підкреслити, що газети залишаються надзвичайно могутнім засобом масової інформації з не­звично широким охопленням аудиторії і ступенем впливу на неї" '.

Лідерство в справі споживання газет стійко утримують норвеж ці і японці. Па одну тисячу мешканців тут припадає відповідно 588 і 577 щоден­ного продажу газет. Трете місце займає Фінляндія (-155). Дачі йдуть Швеція (430), Коста-Ріка (412), Швейцарія (377).

Праобразами газет були інформаційні бюлетені, що випускалися в Римі в 1 cm. до р. Хр. 4cm. після р. Хр. Перші газети з'явилися в Китаї у 8cm. У Європі — в 17 сіп.: у Німеччині в 1609, у Голландії в 1616, у Англії в 1622 ро­ках. Єлово “газета " пішло від назви рукописного аркуша новин у Венеції, який купували за монету такої ж: назви. Термін увійшов до широкого вжитку з по­явою у Франції надання Теофраста Ренодо “Ля газет' (1631). Першою що­денною газетою була “Ляйнцігер цайтунг" (“Ляйпцігська газета"), що вида­валася в Німеччині ч 1661-1663 роках. Однією з найстаріших газет світу, що видасться й сьогодні, с газета “Тайме ", заснована у Лондоні (Велика Бри­танія) за одними даними е. 1785, а за іншими - у 1786 році.

Гіпсі ш возврищаютея с трпумфом IIЖурналі«! (Харків). 2000. № І 2.

С. 19.

Перші газети в Україні з'явилися польською мовою ("Кур’ср Львівсь­кі", 1749), французькою ("Газетні де Леополь”, 1776) та російською ("Харь­ковский еженедельник", 1812;"Харьковские известия”, 1817-1823) мовами. Перша газета українською мовою “Зоря Галицька " видавалася у Львові в

1848-1857 роках.