59. Зміст сімейно-шлюбних стосунків відповідно до розвитку суспільства. Психологічний зміст понять «шлюб» та «сім’я».

Зміст шлюбних відносин визначається ступенем розвиненості суспільства. Чим примітивної громадські відносини, тим більше місця в сімейно-шлюбному союзі займають чисто фізіологічні і господарсько-економічні моменти. Наприклад, міркування на цього приводу Ж. Езерта, автора "Загальної соціології": "Чоловік, від природи неспокійний розумом і тілом, вважає за краще діяти вільно, отже, йому потрібна допомога, яка дала б йому волю, звільнивши від турбот домашнього господарства. Жінка підпорядковується цієї долі тому, що її фізіологічні недоліки і турбота про дитину, яка є її долею, змушують її бути прив'язаною до будинку, подобається їй це чи ні. Таким чином, обидва скріплюють угоду, не дорівнює, але вірну, що робить співробітництво краще, ніж життя нарізно ".

Чим більше розвинене суспільство, тим більшу роль у шлюбних відносинах відіграють соціально-психологічні, етичні, естетичні і, звичайно, сексуальні моменти. Про це можна судити за такими показниками, як мотиви вступу молодих людей у шлюб. Мотиви вступу в шлюб

Соціологи виділяють три мотиви: шлюб по любові, шлюб з розрахунку і шлюб за шаблоном. Мотив любовного потягу в шлюбних відносинах не потребує коментарів. Шлюб за шаблоном відбувається тоді, коли спрацьовує міркування "Усі мої однолітки обзаводяться родинами, як би і мені не запізнитися ". У таких випадках домінуюче значення мають не усвідомлене до кінця статевий потяг, бажання мати дітей. Іноді людина вважає, що в основі лежать мотиви любові. Насправді така любов зводиться до того, що з кількох кандидатур він чи вона вибирають переважну: симпатичніше, розумніше або, навпаки, не дуже симпатичну -- ніхто не поведе, буде краще до мене ставитися, більше мене цінувати.

Шлюб — це історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком та жінкою, яка визначає їхні права та обов'язки одного щодо іншого й щодо дітей. Шлюб тісно пов'язаний з сім'єю.

Сім’я – це об’єднання юридично санкціоноване людей – шлюб, який має дітей.

1.Шлюб- це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

60. Психологічні війни: інформаційно-психологічні операції у міждержавних відносинах.

Становлення інформаційного суспільства, світові геополітичні перетворення і загальна глобалізація, криза національних держав і деполітизація глобального світу, маніпуляції з системами знаків, образів, смислів для вирішення тих чи інших політичних та соціальних завдань, можливості прихованого впливу на підсвідомість окремо взятого індивідууму і масштабного маніпулювання суспільною свідомістю ставлять питання щодо з’ясування ролі засобів масової комунікації в сучасному суспільстві, визнання нової форми протистояння і протидій – не-конвенціональних інформаційно-психологічних війн.

Економічна, політична, інформаційна незалежність відповідає інтересам будь-якої держави. Саме вони обумовлюють свободу й розвиток особистості, суспільства й держави в цілому та забезпечують їх життєздатність. Інтенсивний розвиток новітніх технологій у сфері комунікацій, глобальні інтеграційні процеси, становлення інформаційного суспільства обумовлюють необхідність найприскіпливішої уваги до можливостей впливу на індивідуальну та масову свідомість, ставлять питання щодо інформаційної безпеки, у т.ч. в межах теоретико-практичних засад ведення інформаційно-психологічних операції для досягнення політичних, економічних та інших переваг над супротивником чи як особливої форми війни у геополітичному просторі сучасного світу. Застосування інформаційно-психологічних прийомів задля відстоювання особистих інтересів, збереження власних ресурсів чи здобуття додаткових у протиборстві з протилежною стороною, відомі людству з незапам’ятних часів. Історію людства цілковито можливо розглядати через призму інформаційно-психологічних війн (ІПВ). Показово, що, не дивлячись на об’єктивно існуючі процеси, які можна кваліфікувати відповідним чином, на цей час чітке визначення подібної дефініції відсутнє. Причина цього криється у традиційному сприйнятті концепту «війна»; пов’язано зі строком визнання інформаційно-психологічних операцій як особливого виду військових дій та впровадженням системних наукових розробок, що нараховують трохи більше аніж п’ятдесят років; обумовлюється диспутом довкола питання щодо розрізнення понять «інформаційна війна», «інформаційно-психологічна війна» та «психологічна війна», визначенням пріоритетності чи то інформаційного, чи то психологічного компонентів, що відбиваються в даному феномені. Певно, дані поняття поєднує інформаційно-комунікативний простір суспільства чи відповідної спільноти, що зазнає насильницького викривлення, та людська психіка, яка перетерплює впливу, відповідно до цілей протиборчих сторін щодо перерозподілу ресурсів. За вказаних позицій вважаємо за можливе ототожнення цих понять, водночас чітко розрізняючи технічну сторону, тобто виокремлюючи інформаційно-комунікативні канали і засоби поширення інформації, і той інформаційно-психологічний вплив, що є на меті і стає визначальним у сутичці. Також слід відзначити, що в інформаційно-психологічній війні і сам інформаційний простір, і засоби впливу на нього, як то технічні, так і суто інформаційно-психологічні: геополітичні, політичні, соціально-економічні, ідеологічні, релігійні доктрини, - є ресурсом. Безпосередні ж військові сутички сьогодні виступають лише елементом інформаційно-психологічних війн, щось на зразок архаїчної «великої дубинки».

Сучасність диктує – класична парадигма війни застаріла, потрібно рахуватися з реаліями постбіполярного світу і сучасним розвитком технологій, і, що нагальною є потреба неоінституціонального трактування інформаційної безпеки в загальній структурі національної безпеки. Концепт інформаційно-психологічної війни виходить за межі традиційної військової парадигми. Безумовно, феномен ІПВ дуже складний. До того ж має місце і певна диверсифікація даного соціального явища. При спробі його намацати, він вислизає з рук немов тінь, обриси якої постійно змінюються. До того ж у наявності необхідність еволюції явлень про інформаційно-психологічну війну. Поки не існує єдиного, усіма визнаного визначенняданого явища. На погляд автора, інформаційно-психологічне протиборство слід вирізняти у вузькому та широкому смислі.

У вузькому – розглядати в сфері військового протиборства як інформаційно-технічні й інформаційно-психологічні складові комплексу ІПВ і збройного протистояння, що передують військовій дії та супроводжують її, в повсякденній практиці - як окремі інформаційно-психологічні заходи корпоративної конкуренції. У широкому – ІПВ – політичний конфлікт у сфері геополітичного протиборства між державами, головною ознакою якого виступає насильницький вплив на супротивника.

Багатооб’єктність і багатоаспектність, масштабність покриття (ураження), що поєднана з чітко визначеною спрямованістю і вибірковістю, невичерпаність інформаційних ресурсів при їх безперервному поповненні, миттєвість здолання великих відстаней, цілеспрямоване використання ресурсів супротивника – основні відмінності інформаційно-психологічних війн від будь-яких інших війн.

Має місце багаторівнева багатошарова мережева агресивна структура, «динаміка перехрещення централізації, децентралізації і транснаціоналізації» [4], якісно різноманітна за засобами і змістом інформаційно-психологічна війна. Інформаційно-психологічна війна – війна, яка не потребує легітимації та відповідає найкращим прикладам анонімності. Прихованість і скритність - іманентна характеристика інформаційно-психологічної війни у мирний час. Звідси складність не тільки в упередженні та протидії її проявам, а й у визначенні малих інформаційно-психологічних впливів, акторів протистояння у війні, в т.ч. і самого супротивника чи супротивників. До того ж, як правило, має місце неузгодженість в діях декількох зовнішніх сил – учасників ІПВ, різновекторність і нашарованість впливів, що теж ускладнює детермінацію інформаційно-психологічних атак.

Латентність, що притаманна інформаційно-психологічним впливам, складність у визначенні генезису та в детермінації проявів, відносно низька вартість при значному ефекті, універсальність – все це сприяє тому, що інформаційно-психологічні війни стають найпоширенішим засобом досягнення у внутрішній та зовнішній політиці.

Головні ознаки ІПВ – насильницьке викривлення інформаційного простору об’єкту впливу; як правило, прихованість механізму впливу (особливо в мирний час); використання психофізіології людини для досягнення мети інформаційно-психологічного впливу.

Відповідно, інформаційно-психологічну війну можна визначити як спосіб відстоювання особистих інтересів через збереження власних ресурсів чи здобуття додаткових, шляхом насильницького викривлення інформаційного простору з метою перерозподілу ролей, місця і функцій суб’єктів інформаційного простору для досягнення переваг у політичній, соціальній, економічній, культурній, релігійній та інших сферах. ІПВ здійснюється у вигляді спеціальних інформаційно-психологічних операцій із застосуванням інформаційної зброї.

Інформаційно-психологічні операції (ІПО) – сукупність узгоджених за метою, завданням, часом, об’єктами форм, методів і засобів інформаційно-психологічних впливів на структуру і процес прийняття рішень.

Завданням ІПО є видозмінення чи загальний зрив інформаційного забезпечення супротивника, де своє особливе місце займають розвідувальні операції, збір, обробка і видача інформації особам, що виробляють та приймають рішення з оперативних, тактичних чи стратегічних завдань, у режимі реального часу, а також заходи щодо захисту своїх інформаційних, інформаційно-технічних та інформаційно-психологічних ресурсів. Загалом ІПО можуть бути спрямовані на створення умов з ускладнення прийняття рішення супротивником чи вироблення рішення із запізненням, неможливості прийняття правильного рішення чи неможливості прийняття ним рішення взагалі, чи прийнятті заданого рішення, вигідного атакуючій стороні.