55. Діагностика кризових явищ та стратегії купіровки кризи.

Життєва криза — це складний феномен індивідуального життя людини, який має ряд проявів та характеристик, наявність хоча б декількох з них свідчить про переживання людиною психологічної кризи:

- у кризовій ситуації порушується вся система самоорганізації (індивід потрапляючи в певну ситуацію, не може діяти продуктивно, знаходиться в полоні емоційних переживань);

- домінування негативних емоцій гальмує нервову систему і створює труднощі для пошуку основних способів виходу із ситуації;

- скарги на здоров’я, які носять виражену психосоматичну природу;

- в цілому рівень оволодіння ситуацією низький;

- рівень адаптації знижений;

- рівень захисту індивіда недостатній для збереження цілісності особистості;

Стратегії купіровки кризи диференціюються в першу чергу за тим, в якому стані перебуває людина. Якщо вона перебуває в стані афекту чи сильного збудження, то її треба заспокоїти, по можливості заспокійливими препаратами. Після цього потрібно проводити регулярні бесіди, заспокоювати людину. Це допоміжна тактика. Найкраще, коли бесіди проводять близькі люди, висловлюючи співпереживання. Залежно від глибини кризи потрібно комбінувати стандартні психотерапевтичні методики та вправи з медикаментозним втручанням, оскільки серйозні психологічні кризи, які виходять за рамки норми мають подвійну природу.

56. Основні напрямки і етапи розробки психології криз в зарубіжній і вітчизняній науці: науково-практичний аспект.

Зарубіжна теорія криз формувалася на основі теорії еволюції, теорії досягнення та зростання людської мотивації, теорії адаптації в сучасному розумінні понять надзвичайних та екстремальних ситуацій. Також важливу роль у становленні зарубіжної теорії криз зіграв психоаналіз. Так, наприклад, концепція восьми життєвих циклів и відповідних їм психосоціальних криз Э. Эріксона (1959) формувалася в такому ключі.,

В вітчизняній науці проблематика кризи життя развивалася переважно в рамках профілактичної психіатрії. В якості синонимів терміну «криза» в психологічній литературі вживається поняття «критичний період» (Т. Шибутани), «перелом», «перехід» (Г. Шихі), «переламний етап життєвого шляху» (С. Л. Рубінштейн), «розрив» (Л. С. Виготский), «критична ситуація» (Ф. Е. Василюк).

Базовими у вітчизняній психології криз були дослідження різноманітних реакцій на життєві кризи в малій психіатрії Л. Ліндемана (1944), психологічні та психофізіологічні дослідження стресу, стадій розвитку дистресу Г. Сел’е (1956), концепції трьох видів криз В. В. Козлова (1997).

57. Соціально-психологічні аспекти виникнення кризи. Національно-культурна ідентифікація та її кризи.

Під соціально-психологічними аспектами виникнення кризи розуміють причини, що знаходяться поза особистістю людини та, навіть, поза її оточення. Ці причини лежать у соціальній сфері, простіше кажучи, це – певний вид соціально-психологічних процесів у суспільстві, які носять трасуючий характер, чим і можуть спричинити глибокі кризові переживання в конкретного індивіда.

Психологічна криза, спричинена неповноцінністю національно-культурної ідентифікації є, насправді, підтипом кризи самоідентифікації. Подібно до стандартної кризи само ідентифікації, криза національно-культурної само ідентифікації диференціюється на такі підгрупи:

Дифузна, розмита ідентичність — стан, коли індивід ще не зробив відповідального вибору, наприклад, професії чи світогляду, що робить його образ «Я» розпливчастим і невизначеним.

Неоплачена ідентичність — стан, коли юнак прийняв певну ідентичність, минувши складний і болісний процес самоаналізу, він уже включений у систему дорослих відносин, але цей вибір зроблений не свідомо, а під впливом ззовні або за за готовим стандартам.

Відстрочена ідентичність, або ідентифікаційний мораторій — стан, коли індивід знаходиться безпосередньо в процесі професійного і світоглядного самовизначення, але відкладає ухвалення остаточного рішення на потім.

Досягнута ідентичність — стан, коли особистість вже знайшла себе і вступила в період практичної самореалізації.