- •1. Основні проблеми соціальної роботи у сучасному суспільстві
- •2. Суть соціальної роботи як соціально-психічної діяльності
- •3. Об'єкт і суб'єкт соціальної роботи
- •4. Головні напрями соціальної роботи
- •5. Предмет дослідження теорії соціальної роботи закономір
- •6. Людина як головний об'єкт психології соціальної роботи
- •7. Суть та причини соціалізації
- •8. Відмінності в соціалізації дитини та дорослих
- •9. Роль агентів соціалізації в розвитку особистості
- •10. Суть психологічних механізмів соціалізації
- •11. Значення і сутність волонтерського руху в соціальній роботі
- •12. Заклади соціального обслуговування населення, види специфіка діяльність
- •13. Соціально-психологічна адаптація
- •14. Варіанти соціально-психологічної адаптації. Причини псевдоадаптації
- •15. Мовленева комунікація у психолгічній практиці
- •16. Суттєвість комунікативної компетенції психолога
- •17. Роль спілкування соціального працівника з клієнтом
- •19. Особливості діагностичного підходу в соціальній роботі
- •20. Особливості формування моделі фахівця соціальної роботи
6. Людина як головний об'єкт психології соціальної роботи
Звернемо увагу, що суб'єктом-об'єктом соціальної роботи тут визначається неї особистість, а людина. Хоча практично всі розглянуті в попередньому розділі теорії соціальної роботи ґрунтуються на тій чи іншій теорії особистості: рольовій, колективній, необіхевіоризму, марксизму та ін. Відхід від традиційно усталених підходів не випадковий. Він покликаний намаганням подолати деякі обмеження в розумінні суб'єкт-об'єкта соціальної роботи.
Як відомо, поняття «особистість» широко використовується в науках, пов'язаних із соціальною роботою: філософії, психології та соціології.
Соціологічний підхід до дослідження особистості спирається як на відправну точку не на індивідуальні особливості людини, а на її соціальне оточення – соціальну систему, до якої вона входить, і соціальні ролі, які вона виконує в цій системі.
У межах загального соціологічного підходу об'єднано низку концептуальних підходів до розуміння особистості як специфічного утворення, що виводиться з тих чи інших соціальних факторів, які виокремлюються як головні.
Не розкриваючи далі змісту вітчизняних концепцій особистості (оскільки вони тією чи іншою мірою відбивають поєднання вже розглянутих раніше концепцій), зазначимо, що їх можна згрупувати за двома основними напрямками.
Це, по-перше, інтраіндивідуальний підхід, який зосереджує увагу на вивченні типових рис, установок і якостей людини.
По-друге, інтеріндивідуальний (міжособистісний) підхід, за яким головний наголос робиться на дослідженні закономірностей міжособистісних стосунків людей під час виконання ними різних соціальних ролей. Слід підкреслити, що в сучасній вітчизняній соціології спостерігається тенденція до об'єднання обох підходів – інтра- й інтеріндивідуального. Це створює сприятливі передумови для соціального моделювання особистості, прогнозування тенденцій розвитку взаємодії особистості й суспільства.
7. Суть та причини соціалізації
Соціалізація - як цілеспрямований конструктивний процес - повинна починатися в дитинстві, коли майже на 70% формується людська особистість. Якщо запізнитися, можуть розпочатися незворотні процеси. Саме в дитинстві закладається фундамент соціалізації, водночас - це найбільш незахищений її етап. Процес набуття певних соціальних якостей відбувається за чиєюсь сторонньою допомогою – агентів соціалізації (конкретних людей, які відповідальні за навчання та засвоєння культурних норм та соціальних ролей; інститутів соціалізації (заклади, установи, котрі впливають на процес соціалізації та спрямовують його). Оскільки соціалізація поділяється на два види – первинна та вторинна, остільки і агенти та інститути соціалізації поділяються на первинні (безпосереднє і найближче оточення людини: батьки, родина, близькі, друзі, вчителі та ін., та вторинні (всі ті, хто стоїть у другому, менш важливому ешелоні впливу на людину: представники адміністрації школи, інституту, підприємства, армії, церкви, правоохоронних органів, засобів масової комунікації, різні формальні організації, офіційні заклади).