ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА КОРЕКЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Програма соціально-педагогічної реабілітації дітей з особливими потребами та обмеженими можливостями

Дрогобич, 2013

ЗМІСТ

ВСТУП
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА
ПЕРШИЙ ЕТАП
Діагностика дитини-інваліда
Характеристика родини дитини-інваліда та її батьків
Побутове обстеження родини дитини-інваліда
Критерії обмеженості життєдіяльності дитини
Педагогічна діагностика дитини-інваліда
ДРУГИЙ ЕТАП
Програма самообслуговування дитини-інваліда
Програма соціально-середовищної реабілітації Програма соціально-побутової реабілітації
Заходи з соціально-культурної реабілітації дитини-інваліда
Форми та методики соціальної реабілітації дітей-інвалідів
ТРЕТІЙ ЕТАП
Результати соціальної реабілітації
Оцінка соціально-педагогічної реабілітації
Організація соціального патронату

І. Вступ

1.1. Соціально-педагогічна реабілітація – система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування, задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації.

1.2. Соціальна реабілітація передбачає:

1.2.1. навчання дитини-інваліда основним соціальним навичкам;

1.2.2. пристосування побутових умов до потреб дитини-інваліда;

1.2.3. соціально-побутове влаштування та обслуговування, педагогічну корекцію для інвалідів, дітей-інвалідів ;

1.2.4. опанування навичками захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе та оточуючих, навичок спілкування;

1.2.5. соціальний, педагогічний, психологічний патронат за місцем проживання (вдома) дитини-інваліда.

1.3. Соціальний педагог – спеціаліст з виховної роботи з дітьми-інвалідами, який створює сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку і соціалізації особистості.

1.4. Перебування дітей-інвалідів, які проходять реабілітацію, здійснюється в таких підгрупах:

• ранньої соціально-педагогічної реабілітації для дітей-інвалідів віком від 2 до 6 років;

• соціально-педагогічної реабілітації для дітей-інвалідів віком від 6 до 14 років;

• професійної орієнтації для дітей віком від 14 до 18 років.

1.5. Індивідуальний план реабілітації дитини-інваліда включає:

• діагноз;

• психофізичний розвиток;

• індивідуальні особливості та можливості ;

• характеристики сім’ї;

• рекомендовані реабілітаційні заходи;

• тривалість реабілітаційного курсу (до 6 місяців).

1.6. Форми інтеграції дітей-інвалідів:

• повна інтеграція – для дітей, які за рівнем розвитку відповідають віковій нормі та підготовлені до сумісного навчання зі здоровими однолітками;

• комбінована інтеграція – за якої діти з рівнем психофізичного та мовного розвитку, відповідного чи близького до вікової норми, по 1-2 дитини на рівних виховуються або навчаються в масових групах та класах, отримуючи постійну корекційну допомогу спеціаліста;

• часткова інтеграція – за якої діти-інваліди ще не здатні оволодіти на рівних зі здоровими однолітками навчальною програмою, відвідують масові групи та класи лише на частину тижня по 1-2 години;

• тимчасова інтеграція – за якої діти спеціальної групи з’єднаються зі здоровими дітьми не рідше 1-2 разів в місяць для проведення позакласних заходів.