7. Конверсія та консолідація рент

Конверсія рент полягає у їх перетворенні з однієї форми в іншу, що приводить до зміни фінансових умов ренти. Така зміна можлива при умові, що зацікавленість кредитора в прибутковості операції не може бути зменшена.

Конверсії бувають двох форм:

1. інвестиційна, коли рента виникає як результат інвестиції. Прикладом інвестиційної ренти є кредит з боку позикодавця, капіталовкладення у привілейовані акції, облігації, формування страхового фонду страхувальником. У такому випадку операції по конверсії ренти виглядають наступним чином:

• визначається теперішня вартість первинної ренти, виходячи з її фінансових умов

• теперішня вартість первинної ренти приймається за теперішню вартість конвертованої ренти

• визначаються фінансові умови конвертованої ренти

2. позикова рента, коли рента виникає як результат позики. Прикладом такої ренти є кредит з боку кредитором, формування страхового фонду страховиком. Операції по конверсії ренти виглядають для особи так само як і операції по конверсії інвестиційної ренти, проте вихідним моментом є нарощена майбутня вартість ренти.

Консолідація рент означає об’єднання двох або більше рент в одну. Консолідація рент обраховується, виходячи завжди з теперішньої вартості ренти. Вираховується теперішня вартість кожної ренти. Вартість консолідованої ренти обчислюється як сума вартостей її елементів. Визначаються параметри консолідованої ренти.

8. Форми кредитів та механізм їх погашення

У банківській практиці західних країн середньостроковим вважається кредит, виданий на термін від 2 до 5 років. Кредити, видані на термін понад 5 років, є довгостроковими. Дана градація є досить умовною і справедлива при стабільній економіці і незначній інфляції.

Витрати, зв'язані з погашенням позики, тобто погашенням основної позики і виплатою відсотків по ньому, називаються витратами по обслуговуванню боргу амортизацією чи позики.

Існують різні способи погашення заборгованості. Учасники кредитної угоди обумовлюють їх при заключенні контракту. Відповідно до умов контракту складається план погашення заборгованості.

Одним з найважливіших елементів плану є визначення числа виплат протягом року, тобто визначення числа так званих термінових сплат і їх величини. Термінові сплати розглядаються як кошти, призначені для погашення як основного боргу, так і поточних процентних платежів. При цьому кошти, що направляються на погашення основного боргу, можуть бути рівними чи змінюватись за якими-небудь законами, а плата за кредит, обчислена по складних відсотках, буде виплачуватися окремо. Іноді протягом ряду років виплачуються тільки відсотки за кредит, а сам борг погашається за час, що залишився, на виплат, тобто декількома платежами, чи одним платежем.

Погашення кредиту може також провадитися ануітетами, платежами, внесеними через рівні проміжки часу й що містять як виплату основного боргу, так і процентний платіж за користування кредитом. Величина ануітету може бути постійною, а може змінюватися в арифметичній чи геометричній прогресії.

Величина термінових сплат залежить від величини кредиту, його терміну наявності і тривалості пільгового періоду, розміру відсоткової ставки і т.п. Однак, як правило, відсотки за кредит повинні виплачуватися й у пільговому періоді.