отчет по практике 3 курс Microsoft Office Word

Вплив обробітку на зміни властивостей та режимів ґрунтів залежить від грунтово – кліматичних умов, співвідношення в сівозміні просапних культур і культур суцільної сівби, рівня удобрення тощо.

Для створення оптимальних умов для рості й розвитку сільськогосподарських культур в сівозміні застосовують диференційований обробіток ґрунту залежно від його властивостей, окультурення, попередників, забур’янення тощо. Правильно поєднують глибокий, звичайний і поверхневий обробіток з використанням полицевих, плоскорізних дискових та інших ґрунтообробних знарядь. Застосування будь – якого способу обробітку повинно забезпечувати необхідні умови для високоякісної сівби, загортання насіння на оптимальну глибину та дружнього його проростання.

Одним із критеріїв якості обробітку є його вплив на агрофізичні параметри ґрунту. Висока щільність погіршує тепловий режим, зменшує вологоємкість, утруднює проникнення кореневої системи рослин у глибокі шари. У дуже розпушеному ґрунті збільшується втрати вологи, порушується необхідний контакт з насінням і кореневою системою.

В останні роки все більшого поширення набула мінімалізація обробітку ґрунту, при якій різко зменшується механічний вплив на ґрунт та енергетичні затрати. Для цього зменшують (періодично) глибину і кількість прийомів обробітку, поєднують виконання кількох технологічних операцій в одному робочому процесі (агрегаті), застосовують широкозахватні агрегати та хімічні засоби боротьби з бур’янами тощо.

Захід – одноразова дія на ґрунт робочими органами машин або знарядь тим чи іншим способом для здійснення однієї або кількох технологічних операцій на певну глибину.

Заходи поділяються на основні, поверхневі та спеціальні.

Основний обробіток ґрунту – найбільш глибокий обробіток ґрунту (не менше 18 – 20 см) під культуру, що суттєво змінює його будову

Оранка – прийом обробітку ґрунту плугом, який забезпечує кришіння, розпушення та перегортання скиби не менше як на 130˚.

Глибокий безполицевий обробіток – обробіток ґрунту без перевертання його орного шару безполицевими плугами один раз в 4 – 5 років на глибину 35 – 40 см, а в роки між глибоким обробітком – мілкий обробіток дисковими знаряддями на 10 – 12 см.

Плоскорізний обробіток ґрунту – обробіток ґрунту без перевертання пласту із залишенням на поверхні стерні та інших післяжнивних решток, що сприяє більшому нагромадженню вологи і захисту ґрунту від ерозії.

Поверхневий обробіток ґрунту – прийоми, вплив яких розповсюджується на верхню частину орного шару (до 20 см).

Лущення стерні – застосовується після збирання зернових культур. Відбувається загортання бур’янів у верхній шар ґрунту.

Культивація – обробіток ґрунту культиваторами, кий забезпечує кришення, розпушення, часткове перевертання і переміщення ґрунту, а також підрізування і вирівнювання поверхні поля.

Боронування – поверхневий обробіток ґрунту, що забезпечує кришення, розпушення, переміщення і вирівнювання поверхні ґрунту, а також часткове знищення проростків і сходів бур’янів.

Коткування – обробіток ґрунту котками, який забезпечує ущільнення, кришення брил і часткове вирівнювання поверхні.

Спеціальні заходи обробітку ґрунту – відносяться до менш розповсюджених заходів, і бувають: двоярусний обробіток ґрунту (обробіток ґрунту з перегортанням верхньої частини орного шару і одночасно розпушення нижньої частини, або одночасного перемішування верхнього і нижнього шарів), триярусний обробіток ґрунту (обробіток з частковим або повним переміщенням двох шарів ґрунту), плантажна оранка (обробіток ґрунту спеціальним перевальним плугом на глибину 40 – 80 см при ширині захвату 50 – 60 см), і фрезування (основний і поверхневий обробіток фрезами).

Система основного обробітку ґрунту в сівозміні.

Система зяблевого обробітку ґрунту складається з двох взаємозв’язаних ланок – лущення стерні і наступної оранки. На території України запроваджено диференційовану систему обробітку ґрунту на різну глибину. Вона поєднує в сівозміні глибокий (25 – 30 – 32 см) – під просапні культури; звичайний (18 – 20 – 22 см) – під інші культури (овес, ячмінь, озимі зернові по пласту багаторічних трав 23 - 25 см) і мілкий (до 16 см) – під ярі та озимі зернові по чистих попередниках, а також під післяукісні та післяжнивні культури.

Глибина основного обробітку має відповідати товщині орного шару. При цьому ґрунтопоглиблювач у підорному шарі ґрунту виконує функції мікромеліорації.

Система передпосівного обробітку ґрунту.

Ранньовесняний (передпосівний) обробіток ґрунту полягає в розпушуванні, вирівнюванні верхнього шару ґрунту для того, щоб зменшити втрати вологи, прискорити прогрівання посівного шару і створити сприятливі умови для проростання насіння польових культур.

При підготовці поля до сівби озимих культур слід безпосередньо після оранки, не чикаючи пересихання верхнього шару, обробити його культиваторами або боронами, доводячи до дрібногрудкуватого стану.

Система післяпосівного обробітку ґрунту.

Для поліпшення доступу вологи до насіння одночасно з посівом або слідом за ним ґрунт коткують, а для знищення ґрунтової кірки і бур’янів, регулювання водно – повітряного і теплового режимів – боронують до і після сходів та оброблюють у міжряддях.

В залежності від культури проводять різну кількість міжрядних обробок, або замінюють їх внесенням пестицидів, або комбінують ці операції.

3.4 Система удобрення культур у сівозміні

Раціональне і правильне внесення добрив є запорукою отримання запланованого врожаю. Розглянемо стан внесення добрив в польовій сівозміні (табл7).

Таблиця 7

Система удобрення в польовій сівозміні

№ поля, Культура	Врожайність, ц/га	Внесення добрив			Всього на 1 га
		основне, д.р.	рядкове, д.р.	підживлення д.р.	органічних, т	мінеральні
1. Горох
2. Озима пшениця	38	N90 Р40 К90	Р10	N30		N120 Р50 К90
3. Кукурудза на зерно	60	N60 Р60 К60	Р15			N90 Р75 К60
4. Ярий ячмінь	35	N40 Р40 К40	Р10			N40 Р50 К40
6. Озима пшениця	38	N60 Р40 К40	Р10	N30		N90 Р50 К40
7. Соняшник	18	N40 Р60 К40	Р10			N40 Р70 К40

Розглянувши систему добрив можна зробити висновок, що господарству потрібно шукати ресурси для внесення органічних добрив, мінеральні добрива по балансу внесення і виносу поживних речовин рослинами з ґрунту показав, що поповнення і навіть пере поповнення спостерігається тільки в фосфорних добривах, азотні і калійні добрива вносяться в недостатній кількості і потрібно корегувати дози внесення мінеральних добрив.

4. Насінництво

В Україні поширені в основному гібриди і зовсім мало сортів. Це пояснюється тим, що у гібридів першого покоління проявляється явище гетерозису - різко підвищується життєздатність рослин, а з нею активність біологічних процесів органотворення і значно зростають продуктивність рослин та урожайність основної продукції - на 15-35% і більше порівняно з сортами, в господарство немає змоги займатися селекцією і розмноженням гібридних форм сільськогосподарських культур.

Господарство, також не займається розмноженням сортів як посівного матеріалу, тому що по перше не має такого досвіду і обладнання, і господарство не отримало ліцензію на вирощування та продаж посівного матеріалу. Тому всі сорти та гібриди закупаються в спеціалізованих господарствах та установах.

Таблиця 8

Показники ведення галузі насінництва в господарстві

Культура	Сорт, гібрид	Репродукція насіння	Категорія посівної якості	Урожайність сорту за останні 3 роки
Озима пшениця	Лада одеська	1	96	32,3
Кукурудза на зерно	Дніпровський 193МВ	1	96	60
Ярий ячмінь	Донецький 14	1	96	34
Соняшник	Ріосол	1	92	18,3

5. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

5.1 Розміщення озимої пшениці в сівозміні

Враховуючи високу чутливість озимих до місця у сівозміні, більш як 45-50% їх площ, слід розміщувати по чорному та зайнятому пару, а решту - після непарових (гороху, сої, кукурудзи на силос, стерньових колосових тощо).

Вирощування озимої пшениці після кращих попередників (за водним та поживним режимами) - основа збільшення виробництва зерна, а правильний їх підбір - це ефективна боротьба з посухою та ерозією грунту.

Найкращим попередником є удобрений чорний пар, який за будь-яких умов забезпечує накопичення достатньої кількості вологи для одержання дружних і повноцінних сходів озимої пшениці. При своєчасному належному обробітку грунту парове поле на 60-70% очищається від насіння бур'янів, а головне – від багаторічних (осоту, молочаю, берізки польової та інших), боротьба з якими в посівах польових культур дуже складна. В структурі посівних площ доцільно мати чорних парів не менше – 10-12%.

В повторних посівах урожай озимих культур знижується на 10-15 ц/га, і значно погіршується їх фітосанітарний стан.

5.2 Система обробітку грунту в сівозміні

Висока ефективність вирощування озимих залежить від застосування правильної системи обробітку грунту і догляду за паровими площами у весняно-літній період. Цей агротехнічний захід повинен забезпечувати перш за все нагромадження і максимальне збереження вологи для одержання своєчасних сходів, знищення бур'янів, якісне подрібнення грудок і пожнивних решток, загортання добрив і створення на необхідній глибині посівного ложе для насіння.

В посушливих умовах найчастіше до зниження врожаю озимих культур, а нерідко і до їх пересіву призводять помилки, допущені при проведенні основного чи передпосівного обробітку грунту.

При недостатньому та нестійкому зволоженні грунту важливого значення надають зайнятому і чистому пару. Треба пам'ятати, що в другій половині літа глибину культивацій пару слід поступово зменшувати до 8-10 см - в липні і до 6-8 см - в серпні. Для ефективного проведення обробітку грунту на зазначену глибину необхідно культиватор КПС-4 обладнати плоскорізними лапами і використовувати лише широкозахватні знаряддя.

Для збереження вологи в грунті на парових полях у другій половині літа після випадання опадів культивації слід чергувати з боронуванням. Здійснювати його краще пружинними боронами Флексі-Койл, БП-24 або зубовими з навареними сегментами від кукурудзозбиральних комбайнів. Догляд за паром в усіх випадках повинен здійснюватися гусеничними тракторами з використанням широкозахватних агрегатів.

За умов посухи після непарових попередників основний обробіток слід проводити на глибину не більше 12 см. При цьому на грунтах легкого та середнього механічного складу доцільно використовувати агрегати з плоскорізними робочими органами типу ОПТ-3-5, КІШІ-5 або комбіновані агрегати - АКП-5, ПШН-2,5, а на важких та солонцюватих грунтах, які дуже запливають, -протиерозійні культиватори КТС-10, КПЕ-3,8. З метою більш якісної підготовки грунту до сівби озимих культур необхідно, щоб до складу кожного з агрегатів обов'язково входили голчасті борони БІГ-ЗА, мотики БМШ-15 та котки КЗК-10 або ЗККШ-6.

Не глибокий обробіток грунту краще застосовувати на полях, де вирощували багаторічні трави. Технологічний ланцюг включає дискування на глибину 6-8 см та розпушування на глибину 10-12 см плоскорізом ОПТ-3-5.

При дотриманні визначеної глибини розпушування, правил регулювання і агрегатування знарядь такий обробіток виключає приживлення і відростання трав після дощів, а отже має важливе значення для збереження залишкових запасів вологи та накопичення її за рахунок літніх опадів.

На полях після гороху, де зволоження грунту краще, обробіток проводять на глибину 8-10 см боронами БД-10, якщо вологи мало, то боронами БДТ-7, БДТ-6,9 у два сліди. Для зменшення грудкуватості та ущільнення розпушеного шару необхідно негайно застосувати кільчасто-зубові котки КЗК-10 або борони БІГ-ЗА в агрегаті з котками ЗККШ-6 чи ЗККН-8,4.

Після дощів та проростання бур'янів і падалиці доцільно провести додаткову культивацію на глибину 8-10 чи 6-8 см залежно від часу, що лишився до сівби.

Для підготовки грунту після стерньових попередників краще використовувати комбіновані агрегати типу АРТТ-3 або борони БД-10 з культиваторами КТС-10, КПЕ-3,8.

Економію ресурсів і високу якість обробітку грунту забезпечують універсальні комбіновані агрегати ККП-3,6Н, АКШ-5,4, "Мультитіллер", "Смарагд" та інші.

На полях після кукурудзи, зібраної на силос, в день проведення збирання спочатку проводять обробіток грунту дисковими знаряддями ЛДГ-10, а основний - бороною БД-10 з наступною культивацією. Агрегат для проведення культивації визначають в залежності від зволоження поля: якщо вологи достатньо, застосовують паровий культиватор КПС-4, якщо грунт сухий -чизель-культиватор КЧП-5,4, укомплектований стрілчастими лапами. Для підготовки грунту під посів озимих культур після кукурудзи на силос застосовувати плоскорізи не слід, бо це призводить до створення грудкуватої поверхні та швидкого висушування грунту.

5.3 Система добрив. Розрахунок доз добрив

на запланований врожай

Серед хлібних культур озима пшениця є однією з найвибагливіших до родючості грунту. Добрива підвищують її урожайність на всіх типах грунтів. На утворення 10ц зерна і відповідної кількості соломи пшениця забирає з грунту 30-40 кг азоту, 10-14кг фосфору, 18-25кг калію.

При розміщенні озимої пшениці по чорному угноєному пару мінеральні добрива до сівби можна не вносити. Економічно вигідно вносити гранульований суперфосфат або гранульовані складні добрива з розрахунку 10-15 кг/га д.р. фосфору одночасно з сівбою. Цей прийом гарантує одержання приросту врожаю не менше як 2,5-3,0 ц/га і його слід застосовувати в усіх зонах України практично по всіх попередниках, особливо там, де до сівби не вносили фосфорні добрива.

В господарствах, де озиму пшеницю розміщують по не угноєному пару, щоб повністю використати потенційні можливості попередника, обов'язково потрібно вносити мінеральні добрива. Залежно від агрохімічного стану грунту по чорному пару доза добрив повинна становити Р_46-60К₃₀, а по зайнятому – N_30-45P_45-60K_30-45. Вказані дози добрив гарантують одержання приросту врожаю зерна на рівні 5-7 ц/га, що в 1,5-2,0 рази перевищує затрати на їх внесення.

Під озиму пшеницю, що висівають після багаторічних трав і гороху, азотні добрива до сівби можна не вносити, а доза фосфорно-калійних добрив повинна складати 30-45 кг/га д.р. залежно від родючості грунту.

Ефективність добрив залежить від попередників, тому при вирощуванні озимої пшениці після кукурудзи на силос та інших непарових попередників доцільно вносити під основний обробіток повне мінеральне добриво в дозі N_40-60P_45-60K_30-40. При цьому слід враховувати родючість грунту і еколого-географічну зону. Численні дослідження свідчать, що вказані дози забезпечують прирости врожаю зерна на рівні 10-15 ц/га. На менш родючих грунтах необхідно застосовувати більшу кількість добрив.

У виробничих умовах обов'язково треба враховувати, що на поверхні грунту після непарових попередників, а часто і на зайнятих парах, залишається значна кількість пожнивних решток. Після загортання їх в грунт, щоб забезпечити розклад органічної речовини, слід вносити по 8-10 кг азоту на кожну тонну решток.

Особливу увагу потрібно надавати строкам і способам застосування добрив. Роль добрив зростає при внесенні їх до сівби під основний обробіток грунту або під передпосівну культивацію. Найбільш ефективним є локальний спосіб внесення добрив, коли їх загортають в грунт на глибину 8-12 см за допомогою зернових сівалок, культиваторів-рослинопідживлювачів та інших знарядь. Локальний спосіб дозволяє підвищити ефективність добрив на 3-4 ц/га порівняно з поверхневим. За рахунок локалізації добрив можна на 25-30% зменшити їх дозу без зниження загального приросту врожаю.

Якщо до сівби озимих культур, особливо після непарових попередників, азотні добрива не застосовували, то їх треба внести у вигляді підживлення восени. Особливо це стосується недостатньо розвинутих посівів.

Норми мінеральних добрив слід розраховувати за родючістю грунту та потребою елементів живлення на формування запланованої урожайності.

Дози добрив розраховуємо для планованої врожайності 50 ц/га.

Розрахунок проводимо за формулою:

Н_азоту= В Н₁ К=40*2*1=80 кг/га д.р.

Н_{фосфору}= В Н₁ К=40*1,7*1=68 кг/га д.р.

Н_калію= В Н₁ К=40*1,2*1,3=62 кг/га д.р.

де Н – норма поживних речовин (азоту, фосфору, калію), кг/га д.р.;

В – запланований врожай, ц/га;

Н₁ – нормативи витрат поживних речовин на 1 ц врожаю, кг

К – коефіцієнт забезпеченості ґрунту поживними речовинами

5.4. Характеристика рекомендованого

до посіву сортів озимої пшениці

Найбільш ефективним фактором підвищення врожайності (до 10-15%) є впровадження сортів озимої пшениці, внесених до Державного реєстру сортів і рослин України і рекомендованих для вирощування в грунтово-кліматичних умовах степового регіону.

В останні роки з'явився цілий ряд нових високопродуктивних сортів, які добре пристосовані для вирощування за енергозберігаючими та екологічно безпечними технологіями.

Лада одеська – виведений в СГІ шляхом потрійного схрещування F₁ (Одеська 95 х Ольвія) х Одеську остисту та подальшим добором. Різновидність – еритроспермум. СР (80-(% см), кущиться добре – 3-3,5 стебел. Колос білий, не опушений, веретеноподібний, середньої довжини і щільності. Зерно червоне, середніх розмірів, маса 1000 зерен – 35-38 г.

Середньоранній, дозріває на 1-2 дні раніше Альбатроса одеського. За показниками морозо-зимостійкості близький, а по паро-посухостійкості, осипанню та проростанню зерна в колосі переважає. На високому агрофоні інколи полягає. Пластичний щодо строків посіву. Відносно стійкий щодо ураження листовими захворюваннями, кореневими гнилями та фузаріозом. Шкідниками уражається на рівні стандартів. Середня врожайність за 1998-2000 роки по чорному пару 49,5, по непарових попередниках 40,1 ц/га.

Відноситься до груп спільних сортів. Вміст білку - 14%, клейковини - 29,7%, ІДК – 70, сила борошна – 350 о.а. Хлібопекарська оцінка – 4,2 бали.

Лузанівка одеська – виведений в СГІ УААН шляхом потрійного схрещування F₁ (Лютесценс 13686 х Бриз) х Лютесценс 8086 та подальшого індивідуального добору за комплексом цінних ознак.

Різновидність – лютесценс.

Середньорослий. Висота стеблостою 90-96 см. стебло середньої товщини, міцне, пусте. Форма куща проміжна.

Колос білий, конусоподібний з слабким восковим нальотом, середньої щільності. Остюки відсутні, лише на верхівці має незначні остюкоподібні загострення.

Зернівка червона, видовжена, середньої величини (маса 1000 зерен 31-35 г), яйцеподібна, скловидна.

Високостійкий до вилягання, осипання та проростання в колосі. Має властивість добре кущитись та забезпечувати високу озерненність колосу. За роки випробування сурових зим не було, автор характеризує сорт, що має підвищену морозо-зимостійкість.

Стійкість проти посухи добра – 4,1 бали.

Борошнистою росою, фузаріозом, кореневими гнилями та іржею уражуються на рівні стандартів.

Середньоранній, дозріває на 1-2 дні раніше сорту Фантазія одеська.

Урожайний. За три роки випробування одержано середню урожайність по чорному пару 54,7, по непарових попередниках 49,8 ц/га в порівнянні з кращим сортом - стандартом Фантазія одеська +0,9; +2,0 ц/га відповідно.

Належить до групи сильних пшениць. Вміст білку – 14,1%, клейковини – 29,5%, ІДК – 65 о.п., сила борошна W – 366 о.а. дає хліб високого об’єму – 1104 см³. Загальна хлібопекарна оцінка 4,4 бали.

Рекомендований для використання в посівах області для непарових попередників.

Прима одеська – виведений в Селекційно-генетичному інституті шляхом схрещування сорту Юннат одеський з сортом Федорівка.

Різновидність – лютесценс. Висота рослин 88-103 см. колос безостий (у верхній частині його остюкоподібні відростки), білий, середньої довжини та щільності, циліндричний. Зернівка червона, овально-яйцеподібної форми, середньої крупності. Маса 1000 зерен 35-39 г.

Ранньостиглий, стійкий до вилягання та проростання зерна в колосі. Відрізняється високою стійкістю до осипання зерна при перестої. Морозо-зимостійкість вище середнього рівня. Жаро- та посухостійкість високі.

Має комплексну стійкість до головних фітозахворювань: борошнистої роси, бурої іржі, септаріозу та твердої сажки, толерантний до фузаріозного захворювання колоса та вірусу жовтої карликовості ячменю.

За роки випробування середня врожайність становила: по чорному пару 54,9, по непарових попередниках 48,8 ц/га, на 1,1-1,5 ц/га вище сорту Фантазія одеська.

Якість зерна: вміст клейковини - 29,3%, білку - 14%, ІДК - 65 о.п., сила борошна W-321-344 о.а. Об’єм хліба 1025 см². Загальна хлібопекарна оцінка 4,0 бали. Сильна.

Рекомендований до використання без обмеження попередників.

Доля – виведений в Дніпропетровськім державнім агроуніверситеті шляхом багатоступінчастих схрещувань і добором на скоростиглість.

Різновидність – ферругінеум.

Висота рослин 80 см. стебло середньої товщини. Прапорцевий лист має сильний восковий наліт. Форма куща сланка.

Колос червоний, призматичний, середньої щільності. Остюки червоні, дуже довгі, розташовані по всій довжині колоса.

Зернівка червона, яйцеподібна, скловидна, середньої величини (маса 1000 зерен 36,6 г).

Стійкий до вилягання, осипання, посухостійкість добра – 4,1 бали. За роки випробування суворих зим не було, по визначенню автора зимостійкість сорту 4,5 бали.

Слабко уражувався борошнистою росою, бурою іржею, септоріозом. Фузаріозом, кореневими гнилями уражувався на рівні стандарту.

Ранньостиглий. Достигає раніше всіх сортів досліду.

Середня урожайність за три роки випробування: по чорному пару 46,7, по непарових попередниках 39,3 ц/га. Максимальна врожайність одержана на Синельніковській ДСС в 1998 році по чорному пару 78 ц/га.

По зразках Нікопольської ДСС сорт один із кращих по силі зерна, але в середньому по степовій зоні визнаний цінним.

Вміст білку - 13,7%, клейковини - 28,5%, ІДК – 70 о.п., сила борошна W – 309 о.а. Об’єм хліба із 100 г борошна – 990 см³, загальна хлібопекарська оцінка – 3,9 бали.

Рекомендований для використання по області за ранньостиглість.

Ніконія – виведений в Селекційно-генетичному інституті шляхом міжсортової гібридизації сортів Альбатрос одеський х Ювілейна 75.

Різновидність еритроспермум. Сорт короткостеблового типу з доброю стійкістю до вилягання. Висота рослин 79-93 см.

Колос веретеноподібної форми з бронзовим відтінком, середнього розміру і щільності.

Зерно червоне, середніх розмірів, маса 1000 зерен 38-42 г. через високу озерненність колосків, зерно за масою неоднорідне.

Високоморозостійкий, на рівні Альбатроса одеського.

Середньоранній. Посухостійкість висока. Уражується бурою іржею вище стандарту, іншими фітозахворюваннями на рівні стандартів.

Високоврожайний. За три роки випробування середня врожайність по чорному пару 73,5, по непарових попередниках – 65,4 ц/га.

Якість зерна: вміст клейковини - 28,3%, білку - 14,1%, ІДК – 65 о.п., сила борошна W – 295 о.а. Об’єм хліба 1000 куб. см Загальна хлібопекарна оцінка 4,2 бали. Сильний.

Рекомендований для кращих попередників.

Селянка – виведений в виведений в Селекційно-генетичному інституті шляхом міжсортової гібридизації: Одеська напівкарликова х Ольвія х Альбатрос одеський.

Різновидність еритроспермум. Належить до середньорослих сортів (92-100 см).

Форма куща напіврозкидиста, кущистість висока, стійкий до полягання. Колос веретеноподібний, нещільний, не осипається. За морозостійкістю на рівні Альбатроса одеського.

Зерно червоне, середньої крупності (маса 1000 зерен – 36-40 г), яйцеподібної форми. Середньоранній, достигає одночасно з сортом Фантазія одеська.