- •Поняття та предмет цивільного права як галузі права.
- •Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин.
- •Наука цивільного права та її система.
- •Поняття, принципи та система цивільного законодавства.
- •Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
- •Дія норм цивільного права у часі, просторі та за колом осіб.
- •Роль судової практики у цивільному праві України. Аналогія закону та аналогія права.
- •Поняття цивільних правовідносин. Види цивільно-правових правовідносин. Елементи цивільних правовідносин.
- •Юридичні факти та їх класифікація. Юридичний склад.
- •Поняття, основні риси та зміст правоздатності фізичних осіб. Початок та закінчення правоздатності фізичних осіб.
- •Дієздатність фізичних осіб.
- •Визнання особи безвісно відсутньою, оголошення її померлою.
- •Поняття місця проживання та його значення у цивільному праві.
- •Акти цивільного стану. Порядок їх виправлення та оспорювання актового запису.
- •Правовий статус фізичної особи – підприємця.
- •Опіка та піклування.
- •Поняття та ознаки юридичної особи.
- •Види юридичних осіб.
- •Правоздатність та дієздатність юридичної особи.
- •Філії та представництва юридичної особи.
- •Порядок та способи утворення юридичних осіб.
- •Порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •Поняття та види господарських товариств.
- •Правове положення акціонерних товариств в Україні.
- •Правове положення товариств з обмеженою відповідальністю.
- •Правове положення виробничих кооперативів.
- •Держава та територіальна громада як суб’єкти цивільного права.
- •Поняття та види об’єктів цивільних прав. Поняття «майно» в цивільному праві.
- •Речі як об’єкти цивільних правовідносин. Класифікація речей.
- •Поняття та види цінних паперів.
- •Поняття та види особистих немайнових прав.
- •Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •Поняття та види правочинів у цивільному праві.
- •Умовні правочини.
- •Форма правочину. Правові наслідки недодержання форми правочину.
- •Поняття та види недійсних правочинів.
- •Нікчемні правочини.
- •Оспорювані правочини.
- •Правові наслідки недійсності правочину.
- •Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків.
- •Представництво та його види у цивільному праві. Особливості комерційного представництва.
- •Передоручення. Здійснення правочинів з перевищенням повноважень.
- •Довіреність. Види довіреності. Форма та строк дії довіреності.
- •Припинення дії довіреності.
- •Захист цивільних прав від порушень. Порядок та засоби захисту.
- •Цивільно-правова відповідальність та її особливості.
- •Види цивільно-правової відповідальності.
- •Форми цивільно-правової відповідальності.
- •Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.
-
Філії та представництва юридичної особи.
З метою розширення територіальної сфери своєї діяльності юридичні особи можуть створювати філії та представництва. На відміну від ЦК 1963 р., ЦК дає визначення філій та представництв.
Філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, (наприклад, філії заводів, банків, навчальних закладів). Характерними ознаками філій є: відокремленість; підрозділ юридичної особи; розташування поза місцем знаходження юридичної особи; здійснення всіх або частини функцій юридичної особи.
Представництва — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза й місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Можна виділити наступні ознаки представництв: відокремленість; підрозділ юридичної особи; розташування поза місцем знаходження юридичної особи; здійснення представництва та захисту інтересів юридичної особи.
Таким чином, філії відрізняються від представництв функціями, що на них покладаються юридичної особою.
Філії і представництва не є юридичними особами і відповідно до Положення Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. "Про порядок реєстрації суб'єктів підприємницької
діяльності" (п. 18) не підлягають державній реєстрації. Обов'язкова реєстрація встановлена для представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України (стаття 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Філії та представництва не є самостійними суб'єктами цивільних відносин, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, яке відображається на окремому балансі.
Місцезнаходження, цілі, органи управління, порядок ліквідації філій і представництв визначаються в положеннях про них, які затверджуються відповідними юридичними особами.
Керівник філії або представництва діє на підставі довіреності, отриманої від юридичної особи. У зв'язку з цим всі операції, що здійснюються цими утвореннями, породжують права і обов'язки безпосередньо для юридичної особи.
Філії і представництва мають печатку, можуть відкривати поточні рахунки в банківських установах. У випадку, якщо відособленим структурним підрозділам, створеним юридичними особами, надане право здійснювати в господарському суді повноваження сторони в справі, такі структурні підрозділи мають право від імені юридичної особи бути позивачами і відповідачами в суді, господарському і третейському судах.
5. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру, який ведуть органи статистики.
-
Порядок та способи утворення юридичних осіб.
Порядок створення юридичних осіб регламентується законодавством України. Залежно від виду організації, завдань і мети їх діяльності, від форми власності тощо розрізняють розпорядчий, дозвільний і нормативно-явочний порядок утворення юридичних осіб.
При розпорядчому способі утворення юридичних осіб потрібно лише розпорядження засновника, а додаткової державної реєстрації такі організації не потребують.
Дозвільний порядок утворення юридичних осіб характеризується тим, що для їх створення необхідно отримати дозвіл відповідних органів, які розглядають питання доцільності створення юридичних осіб. Наприклад, для створення міжгалузевих об'єднань підприємств необхідний відповідний дозвіл Антимонопольного комітету України.
Нормативно-явочний порядок утворення юридичних осіб найбільш поширений в Україні. Для утворення юридичної особи будь-якого спеціального дозволу державних органів і третіх осіб не потрібно. Реєструючий орган реєструє таку юридичну особу після перевірки дотримання порядку його утворення і відповідності засновницьких документів законодавству.
Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Чинне Положення Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" від 25 травня 1998 р. №740 передбачає, що у разі коли власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом.
Товариства залежно від установчих документів розділяються на два види — статутні та договірні. Статутні товариства діють на підставі затвердженого учасниками статуту (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство). Якщо ж товариство діє на підставі укладеного між учасниками засновницького договору, то воно вважається договірним (наприклад, повне товариство, командитне товариство). До категорії установчих документів можна віднести і положення, на підставі яких можуть діяти певні юридичні особи. Інколи до установчих документів законодавство України відносить рішення власника або уповноваженого ним органу.
Якщо товариство створено однією особою, то воно діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Установа створюється однією або кількома особами, які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Таким чином, установа створюється з метою отримання вигоди третіми особами (дестинаторами), на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Законодавство вперше передбачило можливість того, що установчий акт може міститися у заповіті. Ця норма є цілком логічною, оскільки особа може саме таким чином розпорядитися своїм майном. Правовий механізм реалізації вказаної норми буде розроблено при внесенні відповідних змін до законодавства України.
Враховуючи ту обставину, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, до створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).
Юридична особа вважається створеною, тобто набуває прав та обов'язків суб'єкта цивільних правовідносин, з дня її державної реєстрації (див. коментар до ст. 89 ЦК).
У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.
Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб'єктності) з дня її державної реєстрації. До моменту вступу в дію ЦК в законодавство України мають внести зміни щодо процедури реєстрації юридичних осіб. Зараз державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємництво" і Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. за № 740.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем знаходження юридичної особи.
Всеукраїнські творчі спілки реєструються в Міністерстві юстиції України, а їхні територіальні осередки і регіональні (місцеві) творчі спілки — відповідними місцевими органами виконавчої влади.
Громадські організації утворюються в порядку, визначеному Законом України "Про об'єднання громадян". Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про їх утворення. Діяльність не легалізованих об'єднань громадян визнається незаконною. У випадку реєстрації об'єднання громадян отримує статус юридичної особи.
Громадські організації можуть легалізувати своє утворення шляхом письмового повідомлення відповідно: Міністерству юстиції України, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад.